20 Червня 2013 року м. Полтава

(витяг)

ОСОБА_3 у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що ОСОБА_1 надав письмову згоду на продаж автомобіля, а також був обізнаний з ціною його продажу та датою оформлення угоди, за усною домовленістю у позивачазалишилося два автомобіля. Грошові кошти від проданого майна нею були спрямовані до сімейного бюджету та використані на потреби їх сім`ї (на погашення боргів, оплату комунальних послуг і т. ін.), оскільки протягом півроку після продажу автомобіля вони ще проживали однією сім»єю.

Оскільки нормами сімейного кодексу не передбачено стягнення половини вартості майна подружжя після його відчуження одним із них за згодою іншого вважає, що місцевий суд невірно застосував до даних правовідносин загальні норми ЦК України та не вирішив питання щодо застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні сторони та їх представники доводи своїх апеляційних скарг підтримала та прохали їх задовольнити, апеляційні скарги іншої сторони прохали відхилити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.

Відповідно до статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

          Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

          Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст.62 ЦПК України сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

За змістом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, місцевий суд виходив виключно із пояснень ОСОБА_3, яка підтвердила, що продала вказаний автомобіль ОСОБА_5 за 64000 грн., а гроші від правочину повністю залишила собі.

Між тим, на думку колегії суддів, до пояснень ОСОБА_3 в частині ціни продажу автомобіля слід віднестися критично, оскільки відповідач не була допитана в якості свідка про відомі їй обставини, що мають значення для справи, насамперед, щодо ціни продажу транспортного засобу.

Жодних інших доказів на підтвердження того, що автомобіль був проданий саме за 64000,00 гривень ОСОБА_3 суду не надано, в зазначених вище рішеннях Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16.03.2011 року та Апеляційного суду Полтавської області від 27.09.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання майна спільним майном подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення моральної шкоди наведена ціна продажу також не вказана.

З тих же підстав ненадання відповідачкою будь-яких доказів на підтвердження наведених нею обставин не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про те, що за усною домовленістю у ОСОБА_1 залишилося два автомобіля, а кошти від продажу спірного автомобіля були витрачені на потреби сім»ї (погашення боргів, оплату комунальних послуг тощо)

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в частині застосування строків позовної давності є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обгрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для його зміни  в частині стягнення компенсації за відчужений автомобіль та судових витрат⁵.

6.    Позивач звернувся до суду та просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь різницю комунального боргу - 453,62 грн.; моральну шкоду в сумі 4535 грн. та половину вартості пам'ятника в сумі 4886 грн., а також судові витрати у сумі 220 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25 серпня 2010 року Красногвардійський районний суд м.  Дніпропетровська в своєму рішенні відмітив, що з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути 3 600,40 грн. - борг за надання комунальних послуг. Однак , оскільки позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача суму 3  146,78 грн., то в рішенні була вказана саме сума стягнення  - 3146,78 грн. ( ар. сп. 3-4). Ураховуючи висновки вище вказаного рішення від 25 серпня 2010 року , позивач просить стягнути на його користь з відповідача різницю, а саме 453 грн. 62 коп.

Окрім того, відповідач, починаючи з 2005 року і на протязі останніх років, завдав позивачеві велику моральну шкоду, що призвело до погіршення здоров'я позивача. Тому позивач вважає, що має право, згідно ст. ст. 270, 280, п.1 ст. 1167 ЦК України на моральну компенсацію з відповідача у сумі 4 535 грн. Так , відповідач, маючи на руках незаконно отриману Посвідку про проживання в Україні та , будучи зареєстрованим АДРЕСА_1,  підробив ключі, проник в квартиру та пограбував позивача на велику суму грошей, яку позивач зібрав для оплати долі квартири, що належить відповідачеві. Також позивач зазначив, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про поховання та похорону справу" утримання в належному та санітарному стану могил, місць родинного поховання здійснюється їх користувачем /власником, та лише через 10 років після смерті матері позивач зібрав гроші на пам'ятник та його установу - 9 772 грн. , половину з яких йому винен відповідач.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2013 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Судові витрати понесені ОСОБА_1 в сумі 220 грн. з яких: судовий збір у сумі 100 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. - віднесено за його рахунок.