§ 3. Процесуальний порядок

провадження протокольної форми

досудової підготовки матеріалів

У справах про злочини, вказані в ст. 425 КПК, органи дізнання не пізніше як у десятиденний строк повинні провести такі дії:

1) встановити обставини вчиненого злочину та особу правопорушника;

2) одержати пояснення від правопорушника, очевидців та інших осіб;

3) витребувати довідку про наявність або про відсутність судимості у правопорушника;

4) витребувати характеристику з місця роботи або навчання правопорушника;

5) встановити і витребувати інші матеріали, що мають значення для розгляду справи в суді.

У правопорушника відбирається зобов'язання з'явитися за викликами органів дізнання прокурора і суду та повідомити їм про зміну місця проживання.

Як уже зазначалося, в ст. 426 КПК перелічені деякі права та обов'язки правопорушника, однак поняття правопорушника як учасника протокольного провадження закон не дає, тому в юридичній літературі є різні думки з цього питання.

Наприклад, В. М. Тертишник зазначає, що правопорушник — це особа, щодо злочинних дій якої проводиться досудова підготовка матеріалів¹. А. Г. Шиян, А. П. Черненко стверджують, що правопорушник — це особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, включене до переліку ст. 425 КПК, встановлення обставин якого і даної особи здійснюється у визначеному кримінально-процесуальним законом порядку². О. В. Баулін та О. І. Поповчен-ко визначають правопорушника як особу, щодо якої готується протокольна форма досудової підготовки матеріалів зі своїми правами й обов'язками³.

¹ Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України. — К., 1999. — С 440.

² Шиян А. Г., Черненко А. П. Зазнач, праця. — С. 36.

³ Баулін О. В., Поповченко О. І. Зазнач, праця. — С IV.

543

На нашу думку, найбільш вдалим є останнє визначення поняття правопорушника, оскільки, керуючись презумпцією невинуватості, стверджувати, що правопорушник — це особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можна тільки після того, як вступив у законну силу обвинувальний вирок суду.

Про обставини вчиненого злочину складається протокол, в якому зазначаються:

— час і місце його складання;

— ким складено протокол;

— дані про особу правопорушника;

— місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини;

— фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і вину правопорушника;

— кваліфікація злочину за статтею КК України (ч. З ст. 426 КПК).

Після складення протоколу орган дізнання (особа, якій доручено проводити протокольне провадження) повинен приєднати всі матеріали, зібрані за фактом вчинення правопорушення до протоколу, а також список осіб, які можливо будуть викликані в суд. Такий протокол повинен бути затверджений начальником органу дізнання, після чого всі матеріали пред'являються правопорушнику для ознайомлення, про що робиться відповідна відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом правопорушника. Виконавши зазначені вище дії, орган дізнання всі матеріали разом з протоколом надсилає прокурору для перевірки законності та обгрунтованості проведених процесуальних дій і для прийняття рішення по протоколу.

У законі не визначено, скільки протоколів (один чи кілька) потрібно складати у разі вчинення злочину групою осіб. Слід погодитися з пропозицією, що коли до відповідальності притягується кілька правопорушників, то, незважаючи на те, чи були пов'язані їхні злочинні діяння єдиним наміром, складається один протокол на всіх правопорушників, і в ньому відображається роль кожного у вчиненні злочину¹.

На підставі цього протоколу прокурор може порушити одну кримінальну справу щодо кількох осіб та скласти один обвинувальний висновок, як це робить слідчий при провадженні по будь-якій кримінальній справі.

¹ Басков В. И. Протокольная форма досудебной подготовки материалов: Практическое пособие. — М., 1989. — С. 72.

544

Такий процесуальний порядок протокольного провадження на цій стадії себе виправдовує, оскільки практика свідчить про те, що якість підготовки матеріалів у протокольній формі не завжди відповідає висунутим вимогам. У деяких органах внутрішніх спрая рівень підготовки матеріалів настільки низький, що питома вага протокольного провадження виявляється незначною, оскільки суди цілком обгрунтовано повертають неякісні, неналежно підготовлені матеріали для провадження дізнання. В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів» від 27 червня 1986 р. вказується на необхідність перевірки судами якості досудової підготовки матеріалів і відповідності їх вимогам закону.

Для того, щоб не допускати будь-яких відхилень від вимог закону, необхідно добре його знати й виконувати¹.

Однією з обов'язкових умов протокольного провадження є додержання встановленого законом десятиденного терміну виконання всіх необхідних процесуальних дій, передбачених для органів дізнання ст. 426 КПК. У виняткових випадках, у разі неможливості зібрати у десятиденний строк всі необхідні матеріали, цей строк може бути продовжено прокурором, але не більш як до двадцяти днів, однак у подальшому він не підлягає ні поновленню, ні продовженню, як це має місце при провадженні досудового слідства.

При обчисленні встановленого законом строку не беруть до уваги той день, від якого починається строк. Закінчується строк о 24 годині останньої доби. Якщо закінчення строку припадає на неробочий день, то останнім днем вважається наступний робочий день.

Зважаючи на вельми короткий строк, визначений законом для досудової підготовки матеріалів у протокольній формі, в літературі акцентується на необхідності враховувати і такий чинник, як порядок виклику правопорушників і очевидців у орган дізнання, оскільки це питання далеко не технічне, а процесуально важливе: від його вирішення залежить подальше провадження по справі. Виклик правопорушника чи очевидців в орган дізнання може здійснюватись не лише за допомогою повістки, а й шляхом направлення телеграми, по телефону. При цьому необхідно чітко

¹ Див,: Денисюк А. М. Зазнач, праця. — С. 9.

18 3-85 545

вказати час і місце явки, поштову адресу органу дізнання, прізвище посадової особи, до якої необхідно з'явитись, доцільно також вказати її номер телефона¹.

У разі порушення строків прокурор може повернути органу дізнання матеріали протокольного провадження для порушення кримінальної справи або сам порушити кримінальну справу, направивши її для провадження досудо-вого розслідування. Якщо по справі були допущені зволікання, внаслідок чого втрачені, наприклад, важливі докази, то прокурор одночасно з порушенням кримінальної справи вносить подання керівнику органу внутрішніх справ, в якому ставить питання про відповідальність посадових осіб, що допустили зволікання.

При провадженні протокольної форми підготовки матеріалів значно обмеженими є джерела доказів та засоби доказування.

Наявність чи відсутність події злочину, винність особи, яка його вчинила, характер і розмір заподіяної шкоди, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують правопорушника, інші обставини встановлюються поясненнями за правопорушника та очевидців, протоколом огляду місця події — це одна з основних процесуальних дій, яку виконує особа, що здійснює досудову підготовку матеріалів. Пояснення правопорушника та очевидців, як і протокол допиту по кримінальній справі, повинен відповідати певним вимогам і містити необхідні реквізити: дані про місце і час дачі пояснень; посаду і прізвище особи, що брала пояснення; дані особи, від якої отримано пояснення (прізвище, ім'я та по батькові, місце і час народження, національність, освіта, місце роботи або навчання, сімейний стан, домашня адреса); про характер і обставини вчиненого злочину, що викладаються від першої особи. Слід також вказати, в яких відносинах між собою перебувають правопорушник і постраждалі від злочину або інша опитувана особа. Зазначаються також дані документа, що посвідчує особу правопорушника, який дає пояснення.

Пояснення може бути записано або власноручно особою, що дає пояснення, або співробітником органів внутрішніх справ. У першому випадку допитуваному спочатку пропонується повно і докладно розповісти про характер і обста-

¹ Басков В. И. Зазнач, праця. — С 44.

546

вини правопорушення. Особа, яка провадить протокольне провадження, може задати питання, що конкретизують. Питання та відповіді на них заносяться до пояснення. В кінці пояснення робиться позначка про те, що воно написано власноручно. Пояснення, записане працівником міліції, повинно бути зачитано особі, що дала його, про що робиться позначка в поясненні, а потім ця особа повинна підписати кожну сторінку свого пояснення. Посадова особа органів внутрішніх справ підписує пояснення на останній сторінці.

Якщо після ознайомлення з записом пояснення виникає необхідність внести уточнення чи доповнення, то про це робиться відмітка в кінці пояснення. Небажано вносити в текст пояснення виправлення, поправки тощо.

Якщо правопорушник або очевидець дають пояснення не в приміщенні органів внутрішніх справ, а в іншому місці, то про це робиться відмітка в поясненні.

Виходячи зі змісту закону при протокольному провадженні очевидці та інші особи не попереджуються про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384 і 385 КК за дачу неправдивих пояснень або за відмову від дачі пояснень.

У разі, якщо пояснення дає особа, що не володіє мовою, на якій ведеться процес, повинні вживатись заходи, щоб забезпечити для цієї особи перекладача. Перекладачем може бути особа, що вільно володіє обома мовами і не зацікавлена в справі. При цьому не слід особі, яка здійснює досудове провадження, брати на себе виконання функції перекладача або доручати виконання цих обов'язків кому-небудь з учасників процесу. Якщо провадження здійснюється за участю перекладача, слід додержуватись такого правила: перекладач підписує кожну сторінку пояснення і пояснення в цілому. Правопорушник в кінці пояснення засвідчує своїм підписом, що переклад зроблений в усній формі, відповідає його поясненню. Якщо пояснення перекладено на іншу мову в письмовій формі, то і перекладач, і правопорушник своїми підписами на кожній сторінці засвідчують правильність перекладу.

При провадженні протокольної форми досудової підготовки матеріалів проводити слідчі дії законом заборонено. Винятком є огляд місця події та накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, що дозволено проводити до порушення кримінальної справи.

При проведенні огляду слід керуватися відповідними вимогами закону (статті 190 і 191 КПК). Огляд проводиться

18* 547

в присутності не менш як двох понятих, які залучаються відповідно до вимог ст. 127 КПК.

Якщо необхідно при цьому використати спеціальні знання, то до огляду місця події може залучатися спеціаліст (лікар, біолог, інженер та інші). Залучення спеціаліста, форма його участі й результати повинні відповідати вимогам, що містяться в ст. 128^і КПК. Про участь спеціаліста в огляді місця подій обов'язково зазначається в протоколі огляду.

Для уточнення обстановки на місці події, відшукування певних предметів тощо до участі в огляді можуть бути залучені правопорушник і очевидці злочину.

У процесі проведення огляду згідно зі статтями 85^і, 85² КПК дозволяється застосовувати кіно-, відеозйомку, звукозапис, фотографувати, робити необхідні вимірювання, складати різні схеми тощо.

Документи є головним джерелом інформації при провадженні протокольної форми. Орган дізнання, що здійснює це провадження, має вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян різні документи, що можуть стати доказами по справі. Згідно зі ст. 426 КПК щодо правопорушника в першу чергу витребують довідку про наявність або відсутність судимості, характеристику з місця його навчання або роботи.

Довідка про наявність чи відсутність судимості повинна бути витребувана одразу ж після початку цього провадження. Відповідний запит виходить від особи, що здійснює підготовку матеріалів. На запиті робиться відповідна позначка про терміновість його виконання. Для витребування довідки про наявність чи відсутність судимості використовується спеціальний бланк, на якому вказуються відомі дані про правопорушника. Довідка підписується особою, що здійснює перевірку. Оформлена таким чином, вона набуває сили процесуального документу.

Після вивчення всіх матеріалів, що надійшли від органу дізнання, визнавши їх достатніми для розгляду в судовому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи, обирає щодо правопорушника в необхідних випадках запобіжний захід і складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду або повертає матеріали для провадження досудового слідства, а в разі відсутності підстав до порушення кримінальної справи відмовляє в її порушенні (ст. 430 КПК).

548

Суддя, отримавши матеріали протокольного провадження, за якими прокурор порушив кримінальну справу і склав обвинувальний висновок, не пізніше як у десятиденний строк з моменту надходження справи в суд повинен розглянути її по суті. Якщо при розгляді таких справ виникає необхідність з'ясування істотних додаткових обставин, що не можуть бути встановлені в судовому засіданні, суд має право повернути справу для провадження додаткового слідства.

Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що істотними, зокрема, є такі порушення, якщо:

— досудова підготовка матеріалів проведена про злочини, які не передбачені в ст. 425 КПК;

— правопорушник є неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати право на захист (ст. 111 КПК);

— зібраних матеріалів недостатньо для розгляду справи в суді;

— є підстави для пред'явлення правопорушнику обвинувачення у злочині, про який досудова підготовка матеріалів не проводилась, або в злочині, у справі про який повинно провадитись дізнання чи досудове слідство;

— є підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи про них неможливий;

— матеріали досудової підготовки не були пред'явлені правопорушнику для ознайомлення;

— зміст протоколу про обставини вчиненого злочину не відповідає вимогам закону або він не затверджений начальником органу дізнання (ч. 4 ст. 426 КПК);

— орган дізнання застосував щодо правопорушника запобіжний захід;

— у ході досудової підготовки проведено слідчі дії (крім тих, що передбачені в законі);

— правопорушник зник і місцезнаходження його невідоме (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів» від 27 червня 1986 р.¹.

Судовий розгляд за справами протокольного провадження провадиться за загальними правилами кримінального судочинства.

¹ Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973—1998). — К., 1998. — С 172.

549