Питання і завдання для самоперевірки

1. Перевірте свої знання про кримінологічне прогнозування, його види, принципи, методи.

2. Які види кримінологічних прогнозів переважають у практиці протидії злочинності? Чи можливий, на Ваш погляд, індивідуальний прогноз злочинної поведінки?

3. Назвіть основи кримінологічного планування протидії злочинності в Україні. Якими нормативними актами регулюються питання кримінологічного програмування й планування в Україні?

4. Поясність особливості кримінологічного планування заходів запобігання злочинності на регіональному рівні.

5. Які програми протидії злочинності були прийняті в Україні з 1993 р. й дотепер (назва окремої програми, суб'єкт її затвердження, строки дії, пріоритетні напрями запобігання злочинності)? (стр. 103)

11. Міжнародні установи й організації по запобіганню злочинності. Конгреси ООН із запобігання злочинності і кримінального правосуддя. Співробітництво країн - учасниць СНД із запобігання злочинності

Уперше питання запобігання злочинності і поводження з правопорушниками були поставлені Організацією Об'єднаних Націй (ООН) у резолюції Економічної і Соціальної Ради 155С (VII) від 13 серпня 1948 р. «Запобігання злочинності і методи поводження з правопорушниками». Резолюція постановила, що з огляду на важливість вивчення в міжнародному масштабі питання про запобігання злочинності й методах поводження з правопорушниками ООН повинна взяти на себе ініціативу в заохочуванні цієї діяльності, беручи до уваги наявність міжнародних і національних організацій, заінтересованих і компетентних у цій сфері, з тим, щоб повністю використовувати їх знання і досвід. Резолюція поклала початок вивчення ООН питань запобігання злочинності і поводження з правопорушниками. Для цього від кожної країни світу були делеговані фахівці (вчені і практики), які мали виконати роль експертів ООН, групові висновки і рекомендації яких з питань кримінологічної політики, поводження зі злочинцями, а згодом і кримінального правосуддя були покладені в основу відповідних документів ООН (директив, конвенцій, рекомендацій, резолюцій). На п'ятій сесії Генеральної Асамблеї ООН від 1 грудня 1950 р. прийнято, разом з іншими, рішення про скликання кожні 5 років Міжнародного конгресу ООН по запобіганню злочинності і поводженню з правопорушниками (нині - Конгрес ООН із запобігання злочинності і кримінального правосуддя).

Центром координації діяльності держав і міжнародних організацій у запобіганні злочинності, таким чином, є ООН, у рамках якої приймаються єдині стандарти і норми поводження з в'язнями, визначаються стратегічні напрями протидії злочинності.

Питаннями запобігання злочинності і кримінального правосуддя в системі ООН займаються органи, які опікуються загальними проблемами соціального розвитку і захисту прав людини, а також спеціальні органи, створені для цієї мети. За (стр. 104) Статутом ООН головними її органами є: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальна рада, Рада з опіки, Міжнародний суд і Секретаріат.

Генеральна Асамблея є самим поважним представницьким органом ООН, до компетенції якої відносяться - серед інших - і питання співробітництва держав у політичній, економічній, соціальній, гуманітарній та інших сферах. Генеральна Асамблея практично займається дослідженнями у сфері запобігання злочинності, поводження з засудженими до позбавлення волі і кримінального правосуддя. Нею прийнята низка важливих резолюцій щодо злочинності неповнолітніх, злочинності і соціальних змін, запобігання злочинності, катувань і жорстокого поводження з в'язнями, жертв злочинів та ін.

Провідну роль в організації протидії злочинності на міжнародному рівні відіграє економічна і соціальна Рада ООН (ЕКОСОР). У розпорядженні ЕКОСОР знаходиться більш як 70% людських і фінансових ресурсів усієї системи ООН. В її структурі працює комісія із запобігання злочинності і з питань кримінального правосуддя, яка виконує наступні функції: визначає керівні принципи для ООН у сфері запобігання злочинності і кримінального правосуддя; розробляє і контролює процес здійснення програми роботи ООН у цьому напрямі; сприяє і допомагає координації заходів інститутів ООН по запобіганню злочинності і поводженню з правопорушниками. Ця комісія готує і з 1955 р. проводить раз на 5 років конгреси ООН по запобіганню злочинності і поводженню з правопорушниками.

Значну роль у протидії злочинності відіграють функціональні Комісії ЕКОСОР: Комісія по наркотичним засобам (КНЗ), Комісія по правам людини, Комісія з питань положення жінок і Комісія по транснаціональним корпораціям, а також Міжнародний комітет контролю над наркотичними засобами, який контролює дотримання державами - учасницями договорів обов'язків щодо боротьби з незаконним виробництвом і розповсюдженням наркотиків і зловживання ними. Комітет активно працює.

Усе більше уваги питанням протидії злочинності приділяє Рада Безпеки ООН. На підставі Статуту ООН РБ ООН може вживати примусових заходів щодо підтримання або відновлення (стр. 105) міжнародного миру і безпеки. Такі заходи можуть бути різними: від економічних санкцій, ембарго до міжнародних воєнних акцій.

До інститутів ООН по запобіганню злочинності і поводженню з правопорушниками належать Міжрегіональний науково-дослідний інститут ООН з питань злочинності і правосуддя в Римі і низка регіональних інститутів, які розташовані в Азії, Латинській Америці, Африці, Австралії та ін. Ці установи, складаючи мережу по здійсненню Програми ООН у сфері запобігання злочинності і з питань кримінального правосуддя, слугують містком, яким з'єднуються ООН і держави в різних регіонах світу з метою сприяння здійсненню кримінологічної політики ООН.

Активними суб'єктами міжнародного співробітництва у сфері протидії злочинності виступають такі організації, як Міжнародна група з розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей (ФАТФ), Азіатсько-тихоокеанська група по боротьбі з відмивання грошей, Міжнародна організація кримінальної поліції (МАУК), Міжнародна організація з питань міграції (MOM) та ін.

Міжнародна організація кримінальної поліції створена у 1923 р. Міжнародним конгресом кримінальної поліції. Її чинний Статут був підписаний у 1956 р. З цього часу за нею закріплюється назва Інтерпол, робочими органами якого є Національні центральні бюро (НЦБ) членів їнтерпола. Правова компетенція НЦБ їнтерпола обмежується тільки сферою протидії загально- кримінальним злочинам.

Конгреси ООН по запобіганню злочинності і з питань кримінального правосуддя. Згідно з резолюцією 415 (V) Генеральної Асамблеї ООН від 1 грудня 1950р. передбачається скликання кожні 5 років міжнародних конгресів з проблем запобігання злочинності. Підготовка й організація цих заходів, як уже вказувалося, покладена на ЕКОСОР. З 1950 р. у його складі існує Комітет експертів із запобігання злочинності і поводженню з правопорушниками. За останні 60 років цей структурний підрозділ, який є підготовчим органом, неодноразово змінював свою назву і статус: у 1971 р. - Комітет із запобігання злочинності та боротьби з нею; у 1993 р. - Комісія із запобігання злочинності і (стр. 106) кримінального правосуддя. Зміна найменування відповідної структури тягла за собою зміну назви самих конгресів, а саме: Конгрес ООН із запобігання злочинності та поводження з правопорушниками (1955 - 2000 рр.) - на Конгрес ООН із запобігання злочинності та з кримінального правосуддя (2005 р.).

З 1955 р. було проведено 12 конгресів, останній - у квітні 2010 р. Конгреси становлять універсальні форми, на яких не тільки підсумовують співробітництво держав світу у сфері протидії злочинності, а й пропонують нові стратегії із запобігання різним її проявам, фоновим явищам, що з ними пов'язані (алкоголізм, пияцтво, наркоманія, корупція тощо). Теоретична і практична цінність конгресів ООН полягає також і в тому, що є можливість обмінюватися досвідом використання науково обгрунтованих, практично випробуваних і доведених конкретними діями у тих чи інших країнах світу заходів щодо запобігання злочинних проявів. Не перебільшуючи, можна сказати, що конгреси ООН і прийняті по них рішення і рекомендації були і є останнім словом у теорії і практиці запобігання злочинності і питань кримінального правосуддя. Наприклад, деякі з них: «Відбір і навчання персоналу для кримінально-виправних установ»;'«Запобігання ювенальним вчинкам»; «Нові форми злочинності неповнолітніх: їх походження, запобігання»; «Громадські превентивні заходи»; «Заходи боротьби з рецидивізмом»; «Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими у світі останніх досягнень у виправній практиці»; «Розвиток статистики у сфері злочинності і правосуддя»; «Нові перспективи у сфері запобігання злочинності»; «Насильство у сім'ї»; «Жертви злочинів», «Запобігання злочинності неповнолітніх і захист молоді: основні підходи й напрями»; «Стратегії у сфері запобігання злочинності»; «Ефективне запобігання злочинності: в ногу з новітніми досягненнями»; «Злочини, пов'язані з використанням комп'ютерної мережі»; «Ефективні заходи по боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю»; «Корупція: загрози й тенденції XXI століття» та багато ін.

Вагома роль зазначених конгресів ООН полягає в їх можливостях щодо: а) закладення нормативних підвалин для подальшої плідної співпраці різних держав у протидії злочинності; (стр. 107)

б) кримінологічного прогнозування і планування запобіжної діяльності з огляду на вивчення злочинності в багатьох країнах;

в) аналізу стратегій протидії злочинності та її проявам, а також їх використання суб'єктами запобіжної діяльності в Україні; ґ) отримання технічної, кадрової, організаційної та іншої допомоги з боку правоохоронних та інших органів різних держав;

г) обміну і поширення знань, досвіду й найкращих здобутків науковців і практиків у запобіганні злочинним проявам.

Отже, положення і рекомендації конгресів ООН, як надбання людства у сфері протидії злочинності, повинні бути максимально використані в Україні.

ООН вирішує глобальні, стратегічні завдання у сфері протидії злочинності. Більш конкретні завдання реалізуються регіональними міжнародними організаціями, а саме: Радою Європи, Європейським Союзом з їх структурними підрозділами, Організацією американських держав, Лігою арабських країн, Організацією африканської єдності, Чорноморським економічним співробітництвом, Шанхайською організацією співробітництва, СНДтаін.

Співробітництво країн СНД із запобігання злочинності Після розпаду Радянського Союзу (СРСР) і утворення на його території 15 незалежних держав, частина з яких увійшла в 1998 р. до політико-економічної організації під назвою Співдружність Незалежних Держав (СНД), набула актуальності проблема збереження балансу співпраці цйх держав, яка забезпечила б захист їх інтересів на основі взаємовигоди й паритетності. Висока кримінальна активність джерел внутрішніх і зовнішніх загроз безпеці держав - учасниць СНД, поява нових видів злочинності й використання злочинцями безвізового режиму перетинання кордонів спонукає голів держав і урядів СНД до співробітництва у сфері запобігання злочинам.

Останнім часом все небезпечнішими стають загрози від організованих форм злочинності (прикордонної, транснаціональної, наркотрафікової), що нерідко пов'язано з тероризмом. Збільшилася кількість правопорушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності, таких як необгрунтоване відшкодування ПДВ з бюджету при експортних операціях, завищення транспортних витрат, (стр. 108) приховування прибутків, одержаних іноземними юридичними і фізичними особами. За умов фінансової глобалізації та інтернаціоналізації злочинності боротьба з корупцією також неможлива без координування зусиль у протидії легалізації «брудних» грошей у міжнародному масштабі. Незаконна міграція з різних регіонів світу - ще одна загроза національній безпеці (чисельність нелегальних мігрантів складає близько 10 млн осіб). Тим більш, що основний сухопутний маршрут, окрім іншого, проходить через Україну в держави ЕС. Підвищену небезпеку становить торгівля людьми, незаконний обіг наркотиків і зброї тощо.

Взаємодія і співробітництво СНД у сфері протидії злочинності має правову основу, яку складають: Концепція формування правових основ і механізмів реалізації соціальної держави у країнах Співдружності, Концепція узгодженої прикордонної політики держав - учасниць СНД, Концепція співробітництва держав - учасниць СНД у боротьбі з тероризмом та іншими насильницькими проявами екстремізму та ін.

У СНД організацію боротьби зі злочинністю здійснюють: Виконком - робочий орган СНД (загальне керівництво), Рада колективної безпеки, Рада міністрів оборони, Рада командувачів прикордонними військами, Координаційна рада генеральних прокурорів, Рада міністрів внутрішніх справ, Бюро по координації боротьби з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території держав — учасниць СНД, Рада керівників органів безпеки, Координаційна рада керівників органів податкових (фінансових) розслідувань, Рада керівників митних служб, Спільна робоча комісія з питань співробітництва по припиненню правопорушень, пов'язаних з інтелектуальною власністю, спільна комісія по співробітництву в боротьбі з незаконною міграцією. Кожний із зазначених органів має свою структуру, призначення, повноваження і функції. (стр. 109)

Основними формами взаємодії і співробітництва держав - учасниць СНД та їх компетентних органів у протидії злочинності є:

• здійснення за узгодженням спільних і (або) скоординованих запобіжних заходів по спеціально-кримінологічному запобіганню злочинним проявам. Організаційно-правовим забезпеченням спільної діяльності виступають відповідні програми, які приймаються, як правило, на 3 роки і діють з 2000 р., наприклад, Міжнародна програма спільних заходів боротьби зі злочинністю. Паралельно реалізуються і такі довгострокові конкретні програми, як: Програма співробітництва держав - учасниць СНД з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та їх прекурсорів; Програма співробітництва держав - учасниць СНД у боротьбі з тероризмом й іншими насильницькими проявами екстремізму; Програма співробітництва держав - учасниць СНД у боротьбі з торгівлею людьми та ін.;

• здійснення за узгодженням спільних і (або) скоординованих оперативних і оперативно-розшукових заходів, слідчих дій тощо. Так, протягом двох останніх років було проведено 26 комплексних профілактичних засобів і 4 спеціальних операції, в результаті чого розкрито 61,3 тис. злочинів, затримано понад 22 тис. осіб, що знаходилися в розшуку, припинено діяльність 341 організованої групи, вилучено приблизно 7 тис. одиниць вогнепальної зброї та ін. Правоохоронними органами держав - учасниць СНД продовжена практика здійснення узгоджених дій за спеціальними планами: «Канал», «Нелегал», «Пасажир», «Ко- нопля», «Кубло», «Трафік», «Арсенал» тощо;

• консультації з питань взаємодії і співробітництва в конкретних напрямах;

• участь у підготовці нормативних правових актів;

• створення спеціалізованих банків даних і обмін інформацією у сфері протидії злочинності (дактилоскопічні слідотеки; кульогільзотеки та ін.);

• підготовка кадрів та обмін досвідом роботи в боротьбі з тероризмом і екстремізмом (наприклад, у навчальних закладах РФ та Республіки Білорусь пройшли підготовку 15 слухачів з України); (стр. 110)

• проведення спільних наукових досліджень з актуальних проблем;

• видання методичних посібників і наукової літератури;

• проведення спільних наукових конференцій і семінарів;

• удосконалення матеріально-технічного і фінансового забезпечення та ін.

Потенціал співробітництва країн - учасниць СНД із запобігання злочинності не вичерпаний. Потребує вдосконалення протидія організованій злочинності, тероризму, екстремізму, корупції, торгівлі людьми, незаконному обігу наркотичних речовин, зброї, вибухівки, контрабанди, бандитизму, діяльності міжнародних злочинних угруповань на транспорті, морських портах та ін.

Питання і завдання для самоперевірки

1. У чому полягає актуальність міжнародної взаємодії та співробітництва у сфері протидії злочинності?

2. Назвіть міжнародні установи й організації по запобіганню злочинності?

3. Які функції виконують конгреси ООН по запобіганню злочинності і кримінологічному правосуддю? Скільки з 1955 року відбулося конгресів ООН?

4. Що таке Інтерпол та його призначення у світі?

5. Опишіть основні форми взаємодії і співробітництва держав - учасниць СНД та їх компетентних органів у протидії злочинності.

6. Наведіть приклади використання рекомендацій конгресів ООН по запобіганню злочинності і кримінальному правосуддю, а також рішень компетентних органів СНД у національній практиці протидії злочинності та її проявам. (стр. 111)