- •Спецкурс «Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і практика її застосування»
- •1. Становлення європейської системи захисту прав людини.
- •2. Ратифікація Україною Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (єкпл). Правові наслідки ратифікації.
- •3. Принципи, на яких ґрунтується єкпл.
- •4. Принцип ефективного і динамічного тлумачення.
- •5. Принцип забезпечення правової визначеності.
- •6. Принцип автономного тлумачення.
- •7. Принцип пропорційності та забезпечення рівності інтересів.
- •8. Звернення Європейського суду з прав людини до національного права держав-учасників єкпл.
- •9. Суб’єкти звернення до Європейського суду з прав людини (єспл).
- •10. Правові підстави звернення до Європейського суду з прав людини фізичних осіб.
- •11. Правові підстави звернення до Європейського суду з прав людини неурядових організацій, груп (приватних) осіб.
- •12. Юрисдикція Європейського суду з прав людини.
- •13. Загальна характеристика організаційної структури Європейського суду з прав людини.
- •14. Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини в Україні: правові підстави діяльності.
- •15. Функції Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини: ст. 35 Конвенції.
- •16. Загальні умови подання заяви до Європейського суду з прав людини.
- •17. Вичерпання усіх внутрішньодержавних засобів правового захисту як одна з умов прийнятності заяви.
- •18. Характеристика шестимісячного строку з дати винесення національними органами кінцевого рішення у справі як одна з умов прийнятності заяви.
- •19. Загальна характеристика змісту заяви до Європейського суду з прав людини.
- •20. Витрати заявника при зверненні до Європейського суду з прав людини.
- •21. Загальна характеристика правового регулювання виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
- •23. Заходи індивідуального характеру по виконанню рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
- •24. Порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
- •25. Конвенція і практика Європейського суду як джерела права під час розгляду справ національними судами України.
- •26. Право на життя: стаття 2 Конвенції.
- •27. Питання про смертну кару в контексті статті 2 та 15 Конвенції.
- •28. Заборона смертної кари відповідно до Протоколів № 6 та 13 Конвенції.
- •29. Заборона катувань: стаття 3 Конвенції.
- •30. Заборона рабства та примусової праці: стаття 4 Конвенції.
- •31. Право на свободу та особисту недоторканність: стаття 5 Конвенції
- •32. Кримінально-правові підстави позбавлення волі: підпункти «а» та «с» пункту 1 статті 5 Конвенції
- •33. Цивільно-правові підстави позбавлення волі: підпункти «b», «d», «e» та «f» пункту 1 статті 5 Конвенції.
- •34. Процесуальні гарантії у випадку позбавлення волі: пункти 2, 3 та 4 статті 5 Конвенції.
- •35. Компенсація за незаконий арешт або затримання: пункт 5 статті 5 Конвенції.
- •36. Сфера застосування статті 6 Конвенції (право на справедливий суд). Право на справедливий суд
- •37. Поняття «суду», що сформоване Європейським судом з прав людини в практиці застосування статті 6 Конвенції
- •38. Критерії «справедливого» судового розгляду, що сформоване Європейським судом з прав людини в практиці застосування статті 6 Конвенції.
- •39. Поняття «розумного строку» розгляду справ, що сформоване Європейським судом з прав людини в практиці застосування статті 6 Конвенції.
- •40. Виконання внутрішньодержавних судових рішень як невід’ємний елемент права на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції.
- •41. Гарантії від неправомірного застосування кримінального покарання: стаття 7 Конвенції.
- •42. Право на повагу приватного і сімейного життя, до житла і кореспонденції: стаття 8 Конвенції.
- •43. Право на шлюб і сім’ю, рівноправність кожного з подружжя: стаття 12 Конвенції, стаття 5 Протоколу № 7.
- •44. Свобода думки, совісті та релігії: стаття 9 Конвенції.
- •45. Свобода вираження поглядів: стаття 10 Конвенції.
- •46. Свобода зібрань та об’єднання: стаття 11 Конвенції.
- •47. Поняття «власність» («майно»), що сформоване Європейським судом з прав людини в практиці застосування статті 1 Першого Протоколу.
- •48. Умови позбавлення власності, визначені пунктом 1 статті 1 Першого Протоколу.
- •49. Право на освіту: стаття 2 Першого Протоколу.
- •50. Заборона дискримінації: стаття 14 Конвенції. Ст. 14. Заборона дискримінації
23. Заходи індивідуального характеру по виконанню рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
Регулируется ЗУ «Об исполнении решений и применении практики ЕСПЧ».
ЕСПЧ ожжет в своем решении присудить меры индивидуального и меры общего характера. Индивидуального характера:
а) признание нарушенного права
б) прекращение нарушения прав
в) восстановление насколько можно состояния, которое существовало до нарушения
г) выплаты компенсаций по ст. 41 ЕК (охватывает (не)имущественный вред, + выплаты, которые понес жалобщик в течение всего срока обжалования). Компенсация лишь по заявлению жалобщика.
Государства обязаны применять и другие кроме справедливой сатисфакции меры, которыми потерпевшей стороне обеспечивается насколько это возможно восстановление предыдущего правового положения, которое эта сторона имела до нарушения ЕК. Суд в большинстве дел указывает, что надлежащим средством исправления нарушения может быть новое рассмотрение, пересмотр или восстановление производства по требованию заявителя. Также Суд может присудить меры, предусмотренные в Решении Суда о дружественном урегулировании.
24. Порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні.
Регулюється ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ». Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Рішення є обов'язковим для виконання Україною. Держава забезпечує переклад та опублікування повних текстів Рішень українською мовою спеціалізованим юридичним виданням. Протягом десяти днів з дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад рішення Суду. Державна виконавча служба протягом десяти днів з дня надходження документів відкриває виконавче провадження. Виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Орган, який безпосередньо здійснює виплати, - Держ Казначество України. Держ. Виконавча служба надсилає в казначейство постанову , на підставі якого казначейство здійснює списання на вказаний Стягувачем рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок Держ виконавчої служби. Виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у 3месячный термін з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або в строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення терміну на суму відшкодування нараховується пеня. Постанова КМУ 2006р. Містить положення про урядового уповноваженого в ЄСПЛ, який здійснює представництво в ЄСПЛ, а також інформування Комітету Міністрів Ради Європи про виконання рішень ЄСПЛ в Україні.
25. Конвенція і практика Європейського суду як джерела права під час розгляду справ національними судами України.
Рішення ЄСПЛ по суті є прецедентами, у яких міститься офіційне тлумачення положень ЕК, вони конкретизують і доповнюють її зміст. ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ». - Суди застосовують Конвенцію та практику Суду при розгляді справ як джерело права на всіх етапах провадження в судах України, нарівні з законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Міжнародно-правовим нормам в українській правовій системі віддається перевага перед національними. Правові позиції, сформульовані в рішеннях ЄСПЛ, мають таку ж загальнообов'язкову природу для практики вітчизняних судів загальної юрисдикції, як і висновку (рішення) КСУ та ВСУ. Рішення ЄСПЛ повинні складати ідеологічно-правову (ціннісну) основу для здійснення правосуддя в Україні. Формою реалізації Верховним Судом України у своїй діяльності судової практики ЄСПЛ її безпосереднє застосування при вирішенні адміністративних, господарських, цивільних та кримінальних справ. Застосування практики ЄСПЛ сприяє утвердженню національного судочинства як такої системи правосуддя, що відповідає міжнародним стандартам захисту прав і свобод людини, зміцнює довіру громадян до судів.