6. Основні вимоги щодо заходів запобігання злочинності.

Організація і управління процесом запобігання злочинності перед­бачають визначення головних стратегій боротьби зі злочинністю та регулювання тактики запобіжної діяльності з метою досягнення по­ставлених цілей. Цей процес включає: кримінологічне прогнозування, визначення відповідно до кримінологічної політики стратегії боротьби зі        злочинністю на певний перебіг часу, конкретизацію методів запо­біжного впливу стосовно окремих видів злочинів, додержання вимог щодо заходів запобігання, ресурсне забезпечення, координацію і вза­ємодію суб'єктів запобігання.

Кримінологічне прогнозування полягає у передбаченні кількісно-якісних показників майбутньої злочинності. Без цього неможливо розробити науково-практично обґрунтовані стратегію і тактику бороть­би з нею.Стратегія- це діяльність відповідних суб'єктів з підготовки, планування та головних напрямів запобігання злочинності й окремим видам злочинів у країні. Такими стратегіями за сучасних умов, напри­клад, можуть бути: а) втручання в кризові ситуації, що передбачає випередження і нейтралізацію злочинних проявів; б) зменшення прак­тичних можливостей вчинення злочинів, тобто максимальне утруднен­ня їх вчинення; в) виховно-запобіжна і поінформована робота з насе­ленням, яка сприяє взаємодії широких верств населення зі спеціалізова­ними суб'єктами запобігання злочинності; г) залучення громадськості до запобігання злочинності, що суттєво підвищує ефективність бороть­би зі злочинністю; г) допомога жертвам злочинів - матеріальна, мо­ральна, медико-реабілітаційна, юридична та інша допомога тим, хто потерпів від злочинів, особливо насильницьких.

У межах стратегії розробляється тактика боротьби і запобігання злочинності, яка конкретизує проміжні цілі і заходи їх досягнення у зв'язку з динамічними умовами життя. Стратегія і тактика, їх заходи втілюються в комплексних програмах запобігання злочинності, які за необхідності коригуються і координуються.

Координація означає погодження, з'єднання, приведення в порядок, у відповідність. Головна мета координації - розмежування функцій правоохоронних органів при здійсненні спеціальних запобіжних за­ходів і разом з тим взаємозв'язок і погодження їх дій, усування дублю­вання в роботі, вироблення єдиного підходу до вирішення конкретних питань запобігання злочинності.

Найбільш поширені й раціональні форми координації, які серед право­охоронних органів здійснює прокуратура, є: координаційні наради керів­ників правоохоронних органів, міжвідомчі наради їх працівників; взаєм­ний обмін інформацією; спільне планування заходів запобігання тощо.

Стратегія і тактикапотребують винайдення відповідних методів запобіжного впливу на причини і умови злочинності і конкретних ви­дів злочинів. Термін «метод» вживається найчастіше як спосіб діяння, впливу, як сукупність, система різних способів, заходів, засобів впли­ву соціальних суб'єктів на явища і процеси криміногенного характеру, які обумовлюють існування злочинності, вчинення злочинів, форму­вання особи злочинця. Отже, під методом запобіжної діяльності слід розуміти науково сформульований спосіб впливу на криміногенні об'єкти з метою їх обмеження, усунення, руйнування.

56. Основні вимоги, яким має відповідати система запобі­гання злочинності, - це демократизм, гуманність, законність, обґрун­тованість, економічна доцільність, радикальність, науковість і прогре­сивність, комплексність і диференціація, реальність і конкретність.

Демократизмяк вимога означає, що запобігання злочинності - загальнодержавна справа, у вирішенні якої активну участь беруть широкі верстви населення. Важливою умовою втілення принципу демократизму в організацію запобігання злочинності є діяльність у цій сфері органів місцевого самоврядування, самих депутатів та широка гласність.

Гуманністьпри запобіганні злочинності виявляється в тому, що не можуть бути застосовані методи і заходи, які суперечать принципам загальнолюдської моралі, пов'язані з жорстокістю, принижують честь і гідність людини. Гуманність передбачає й те, що запобіжні методи і заходи щодо криміногенних осіб не повинні без необхідності зачіпати інтереси інших людей (членів сім'ї, виробничого колективу тощо).

Законністьяк принцип організації та діяльності системи запобі­гання злочинності визначає, що вона ґрунтується на правовій основі. Законність як загальнолюдська цінність - головний принцип правової держави, це перш за все наявність достатньої кількості юридичних норм високого класу, а потім - їх суворе додержання суб'єктами за­побігання злочинності.

Обґрунтованістьполягає в тому, що розробляти і реалізувати необ­хідно тільки ті заходи запобігання, які спираються на досконалу со­ціальну і кримінологічну інформацію про криміногенні об'єкти і за допомогою яких суспільство спроможне обмежити такі об'єкти, усу­нути, запобігти їм. Цей принцип зобов'язує суб'єктів запобігання зло­чинності піклуватися про повну і всебічну кримінологічну інформацію у певному регіоні, сфері соціального життя, групі населення, про ефек­тивність тих чи інших методів і заходів запобігання злочинності.

Економічна доцільністьпередбачає відносну простоту і вигідність методів і заходів порівняно з очікуваними результатами і можливими побічними наслідками. Проте економічний раціоналізм зовсім не зво­диться до мінімальних витрат на запобігання злочинності. Є ще один аспект цієї вимоги. Виграш, який очікується від уведення тих чи інших заходів, не повинен обертатися для держави, суспільства програшем.

Радикальністьяк вимога зобов'язує суб'єктів до розроблення мето­дів і заходів неповерхового, тимчасового характеру, а таких, що сприяли б докорінній ліквідації, якщо це можливо, криміногенних об'єктів. Ра­дикальність не виключає, а навпаки, припускає необхідність заходів для усунення окремих часткових криміногенних об'єктів, проте вони повин­ні знаходитися у руслі виконання головного завдання.

Науковість і прогресивністьпередбачають розроблення і втілення методів і заходів запобігання злочинності з використанням сучасних досягнень науки, техніки і позитивного досвіду діяльності фахівців різних галузей знань. Ця вимога націлює науковців і практичних пра­цівників на пошук нетрадиційних заходів боротьби зі злочинністю. У деяких країнах значна увага приділяється науково обґрунтованим програмам боротьби з окремими видами злочинів, а також криміно­генними об'єктами в різних сферах і на всіх рівнях соціального буття людей, більш досконалому технічному захисту матеріальних об'єктів, особи та її майна.

Комплексність і диференціаціязаходів запобігання злочинності означають підхід до них як до єдиної системи. Це потребує перш за все визначення сфери і форм конкретних дій кожного суб'єкта з урахуванням його можливостей і ресурсів. Диференціація необхідна також для визна­чення напрямів загальносоціального і спеціально-кримінологічного запобігання злочинності. Комплексний підхід потребує, з одного боку, об'єднання зусиль багатьох суб'єктів запобігання і зосередження сил та засобів на вирішальних напрямах запобігання злочинності, а з друго­го - чіткої диференціації і координації дій всіх суб'єктів.

Реальність- це вимога, врахування якої при запобіганні злочин­ності дозволяє, по-перше, розробляти економічно і політично доцільні запобіжні заходи за існуючого ресурсного забезпечення в даних умовах місця, часу та інших обставин; по-друге, брати до уваги фактичні за­побіжні можливості суб'єктів; по-третє, співвідносити побічні еконо­мічні та соціальні явища від реалізації заходів з очікуваними наслід­ками. Отже, вимога реальності гарантує дійсність та здійсненність методів і заходів.

Конкретність заходівзнаходить свій вияв у спрямованості на конкретні криміногенні об'єкти і певний зміст з метою усунення таких об'єктів, максимальної «прив'язки» заходів до різних видів злочинів і типів злочинної поведінки, а також до різних галузей господарства тощо. Неконкретність, абстрактність, декларативність пропозицій типу «підвищити зусилля», «звернути увагу», «поліпшити виховну

роботу», «усунути причини і умови» дискредитують ідею запобігання злочинності, а самі методи і заходи роблять практично безглуздими. Отже, конкретність - це вимога визначеності заходів і діяльності, пряма вказівка на те, що треба робити. Загальні міркування щодо тих чи інших недоліків викликають у відповідних суб'єктів формальне ставлення до запобігання злочинності.

Для результативного функціонування системи запобігання зло­чинності необхідним є належне інформаційне, правове, матеріально-технічне, кадрове та інше забезпечення діяльності відповідних суб'єк­тів. Інформаційне забезпечення - це діяльність з цілеспрямованого збирання, перероблення, зберігання і передачі кримінологічної інфор­мації. Інформація повинна постачатися суб'єктам з урахуванням по­ставлених перед ними завдань, різновидів запобіжної діяльності тощо. Правове забезпечення розуміють як нормативне супроводження спеціально-кримінологічного запобігання злочинам (закони, укази, підзаконні акти, комплексні програми запобігання злочинності та ін.). Актуальною видається проблема фахової підготовки кадрів, діяльність яких спрямована на запобігання злочинності. Сподіватися на профе­сійно безграмотних людей дуже наївно; потрібні спеціалісти із запо­бігання злочинності. Серйозного фінансового і матеріально-технічного забезпечення потребують тривалі комплексні програми запобігання злочинності. Є очевидним, що без певних капіталовкладень комплексно-цільові програми залишаться невиконаними.

57.Методологія розглядається як сукупність положень і вимог теорії пізнання, певних філософсько-діалектичних законів та категорій і ло­гічних принципів, способів, якими наука користується при описі, ви­вченні й аналізі різних сторін об'єктивної дійсності, а також при по­шуку нових уявлень про них.

Залежно від конкретики методологічного аналізу виділяють два рівні методології. На першому, найбільш високому рівні, перебуває загальна методологія, що полягає в реалізації загального підходу до вивчення всіх об'єктів і явищ дійсності. Загальна методологія складає, якщо можна так висловитись, загальнометодологічну директиву при проведенні будь-якого дослідження. Другий рівень займає галузева (спеціальна) методологія конкретної наукової галузі. Тут має місце відбір із загальнометодологічного арсеналу відповідних необхідних і достатніх положень і їх застосування в процесі пізнання певного об'єкта або явища.

Методика - поняття, яким визначається сукупність методів, що використовуються для отримання шуканих знань зазначеної власти­вості, включаючи їх послідовність і взаємозв'язок на різних етапах наукового дослідження, а також аналіз зібраного матеріалу.

Кримінологічні дослідження здійснюються відповідно до раніше розроблених науково-прикладних процедур, які передбачають загаль­ну систему дій і способів організації всього дослідження.

Для збору і обробки кримінологічної інформації практикується застосування різних методів. Серед них виділяють: статистичні, конкретно-соціологічні, психологічні і математичні методи.