Питання 3. Особливості організації державної та приватної нотаріальної діяльності. Правовий статус приватного нотаріуса.

За суттю діяльність державного та приватного нотаріуса є однаковою. Відмінність – виключно у площині організації цієї діяльності (ст. 1 ЗУ про нотаріат).

Різниця між приватними та државними нотаріусами.

Державний

1. 2. основний суб»єкт діяльності – державнна нотаріальна контора 3. є державним службовцем, перебуває у трудових відносинах з нотаріальною конторою і підконтрольний їм; не несе самостійної відповідальності за результати своєї діяльності; 5. отримує з/п

1) 2) є самостійним сбктом правовідносин 3) володіє унікальним дуалістичним статусом, який зумовлює необхідність віднесення його до посадових осіб, незалежно від того, що він не перебуває у складі державного апарату - таким чином, приватний нотаріус є одночасно посадовою особою, наділеною державною владою, та спеціалістом вільної юридичної професії. 4. відповідає всім своїм майном на свій розсуд вирішує питання, пов»язані хз організацією його діяльності.

23.10.2012

Тема. Поняття та принципи нотаріального процесу.

План.

1. Поняття та ознаки нотаріального процесу.

2. Нотаріальна процесуальна форма.

3. Поняття та класифікація принципів нотаріального процесу.

4. Зміст окремих принципів нотаріального процесу.

Поняття нот. процесу в законодавстві немає.

Чим краще працює нотаріат, тим менше навантаження на судову систему.

Від нотаріуса походить не договір, а посвідчення договору!!!!

Нотаріальна діяльність є різновидом правової форми правозастосовчої діяльності, в межах якої здійснюється застосування матеріальних та процесуальних норм внаслідок реалізації нотаріусом юрисдикційних повноважень стосовно безспірних прав, фактів та документів. Нотаріальний процес представляє собою форму здійснення нотаріальної діяльності, різновид юридичного процесу, що складає собою встановлений законом порядок вчинення нотаріальних дій ( нот. процес – це порядок вчинення нотаріальних дій).

Ознаки нотаріального процесу:

1. нот. процес здійснюється у формі розгляду та вирішення певної нотаріальної справи; вирішення нотаріальної справи – це сукупність процесуальних дій, спрямованих на встановлення фактичного складу, що тягне за собою юридичні наслідки. В результаті вчинення нот. дії юридичні права та обов»язки заінтересованих осіб санкціонуються державою (через діяльність нотаруса визначаються п. і о. заінтересов. осіб)

2. є різновидом правозастосовчої діяльності, особливість його полягає у тому, що нотаріуси застосовують норми як матеріального, так і процесуального права. ( коли ми характ. б-ку діял. як правозастосовчу, виділ 3 етапи: дослід. док, встан. фактів, винес. ріш – те саме здійсн. нотаріус, але за процедурою, втан. в законі)

3. розгляд та вирішення нот. справи здійснюється спеціально уповноваженими на те органами та особами, їх конкретний склад та обсяг компетенції визначається законодавством;

4. порядок набуття нотаріальних повноважень нот. органами та вимоги до них закріплюються у законодавстві;

5. нот. процес як різновид юридичного процесу – це діяльність, результати якої обов»язково оформлюються у відповідних процесуальних актах-документах. (нотаріальний акт - ст. 48, 52,89 ЗУ «Про нотаріат», Правила нотаріального діловодства);

6. нотаріальний процес – це діяльність, зумовлена процедурно-процесуальною регламентацією. яка є гарантією проавильного, швидкого та ефективного розгляду нотаріальної справи (ст. 39 + принципи і гарантії нот. діяльності ЗУ «Про нотаріат»)

Елементами нот. процесу є: його суб’єкти, стадії, провадження, нотаріально-процесуальна форма.

Нотаріальна процесуальна форма – це сукупність сформульованих у законі умов та вимог, що ставляться до вчинення будь-якої дії будь-яким суб’єктом процесу.

Вимоги до нотаріальної процесуальної форми:

1. нот. процесуальні норми містять перелік осіб, що можуть брати участь у нот. процесі та визначають їх правосуб»єктність;

2. в нот. процесі припустимими є лише дії, передб. законом

3. процес є строковим, а нот. дії вчин. послідоівно

4. нот. вчин стадійно, привчин. нот. дії виділ 3 стадії:

1. порушення нот. пр.

2. піднготовка до вчин нот. дії

3. розгляд нот. дії по суті та постан. нот. акту

5. нот. дії підляг проц. іорм

Відрязн. нотаріальний процес:

1. для відкр. нот. справи не вимаг. документа, що містив би вимогу до ін. особи;

2. нот. провадження має однобічний характер і не підкорюється засадам змагальності, оск. серед сбктів нот . проц. немає сторін з протилеж. інтересами;

3. нот. проц. форма передб. наяв. інституту обов»язк. участі заінтерес. осіб , що не є ініціаторам вчин. нот. дії як засобу запобігання порушення їх прав;

4. юр. факти в межах нот. проц. встановлюються , як правило, на підставі письм. доказів (обмежене коло засобів доказування)

5. нот. акт, що постановляється в результ. вчин. нот. дії не набуває яоксті виключності, на відміну від суд. рішення;

6. в межах нот. процесуальної форми здійснюється застосування не санкції, а диспозиції норми права.

30.10.2012

Питання 3. Принципи нотаріального процесу

Для принципів важливо їх нормативне закріплення – поки немає нормативного закріплення, положення не може вважатися принципом.

Принципи нотаріального процесу – це найбільш загальні та стабільні правові положення, що визначають правову сутність нотаріального провадження.

Ознаки принципів:

1. нормативне закріплення – (можна в різний спосіб - не залежно від способу нормативного закріплення можна говорити про принцип);

2. об’єднання в систему та тісний взаємозв’язок між ними (система – об’єднання в одне ціле через взаємодію та взаємозв’язок; системність відбивається в тому, що дія одного принципу відбивається через дію іншого принципу);

3. принципи відбивають найбільш суттєві риси нотаріального процесу, визначають характер та зміст діяльності його суб»єктів;

4. зміст принципів зумовлюється юридичною спрямованістю нотаріальної діяльності;

5. принципи закріплюють найбільш загальний характер вимог до нотаріальних процесуальних правовідносин;

6. норми-принципи є найбільш стабільним;

7. вони визначають перспективи розвитку нот. законодавства – інші норми не можуть суперечити;

8. порушення норм-принципів тягне за собою більш сурові наслідки (скасування акту).

Класифікація принципів:

З джерелом закріплення принципи нот. процесу поділяються на: конституційні (тільки у КУ) та галузеві (у спеціальному законодавстві);

Конституційні: верховенства права (ст. 8 КУ); принцип рівності громадян перед законом (ст. 21, 24 КУ); принцип пріоритетності прав і свобод людини (ст. 3 КУ).

Спеціальні: законності (ст.ст. 2, 7, 39, 5 , 49,51, 54,75 ЗУ Про нотаріат; принцип обґрунтованості нотаріальних актів (ст. 42,ч. 2 ст. 54, ст. 55 ЗУ Про нотаріат); принцип диспозитивності (57,67,60, ін. ЗУ Про нотаріат); принцип безпосередності (ст. 42,43,45, 56 ЗУ Про нотаріат); принцип державної мови нотаріального діловодства (ст. 15 ЗУ Про нотаріат, ст. 16 ЗУ про засади державної мовної політики); принцип сприяння фізичним та юридичним особам у реалізації їх прав ( ч. 2 ст. 5, ст. 4 , ч. 2 ст. 54, ст. 46 ЗУ); принцип дотримання таємниці вчинюваних нотаріальних дій (ч. 2 ст. 5, ст. 8 ЗУ); принцип державного регулювання нотаріальної діяльності (ст. 2-1, 11, 17,30, 13-1, 14, 18,33 ЗУ); принцип доступності нотаріальної форми охорони та захисту прав (ст. 55, 59 КУ, ст. 1 , 44, 41 ЗУ Про нотаріат, Декрет про державне мито).

Принцип законності.

Порушення нот. процесу іншим учасником, не нотаріусом, не може впливати на законність нот. акту, але нотаріус має не допустити такого порушення.

Законною чи незаконною нотаріальну дію може визнати тільки суд, посадова особа міністерства (управління) юстиції. Позбавити свідоцтва – тільки на підставі удового рішення, нотаріус в такій справі може бути тільки відповідачем, якщо 3-ю особою – ні.

Зміст принципу законності у нотаріальній діяльності полягає у настпних првилах:

1. вичнення нот. дій, віднесене до компетенції нотаіральних органів здійснюється на підставі закону (ст. 7) та у порядку, визначеному законом (ст. 2, 39 ЗУ);

2. в межах здійснення нотаріальної діяльності одночасно застосовуються норми і матеріально і процесуального права, тобто принцип законності має 2 аспекти – мат-прав. і проц-прав.

Мат-прав. аспект полягає в тому, що нотаріус застосовує матеріально-правові норми, які регулюють відповідні матеріальні відносини, що набувають нотаріального посвідчення.

Проц-прав. аспект принципу законності полягає у тому, що порядок вчинення будь-якої нотаріальної дії ретельно врегульований нотаріальним законодавством.

3. нотаріус зобов»язаний не тільки сам дотримуватись вимог закону, а і забезпечити його дотримання у діях інших учасників процесу;

4. у випадку порушення принципу законності настають різні правові санкції: для нотаріуса – скасування нотаріального акту як незаконного, для інших учасників – процесуальні тяжкості;

5. зміст принципу законності відбивається не тільки у загальних (ст. 49- 51ЗУ) а і у спеціальних правилах вчинення нотаріальних дій (ст. 54, 75 ЗУ – прояв принципу законності при вчиненні окремих нотаріальних дій);

6. як складову принципу законності слід розглядати незалежність нотаріуса та підкорення його тільки вимогам закону. (окремого нормативного закріплення принципу незалежності нотаріуса немає, але така норма міститься майже у всіх проектах)

Принцип обґрунтованості нотаріальних актів.

Нотаріус, на відміну від суду, посилається на справжні обставини (дійсні факти), а судове рішення на підставі фактів, наведених і доведених у суді.

Відповідно до принципу обгрунтованості усі дії нотаріуса мають відповідати справжнім обставинам, що підтверджується необхідними документами – доказами, дослідженими в межах нотаріального провадження.

Зміст принципу обгрунтованості визначається правилами:

1. надані документи-докази нотаріус оцінює з точки зору їх належності, допустимості, достатності, достовірності;

2. у випадку, якщо у документах-доказах міститься суперечлива інформація, нотаріус має вжити заходів до з»ясування справжніх обставин (може сказати сторонам, вимагати закріпення факту у письмових поясненнях)

3. у випадках, коли справжність наданого документу-доказу викликає сумніви, нотаріус вправі затримати його і направити на експертизу (за рахунок сторін).

Принцип диспозитивності.

Принцип диспозитивності означає вільне розпорядження заінтересованими особами своїми матеріальними та процесуальними правами,реалізація яких впливає на рух справи.

Зміст принципу диспозитивності – виявлення ініціативи у виникненні нотаріального процесу (ініціатива заявника починати процес; як правило, нотаріус не вчинює нотаріальні дії на свій розсуд). Але вжиття заходів до охорони спадкового майна та заборона відчуження майна – можуть вчинюватись нотаріусом за власною ініціативою, але і тут завжди є заінтересована особа, в інтересах якої здійснюються ці дії.

Принцип диспозитивності проявляється у таких правилах :

1. можливість вчинення нотаріальної дії коли закон не передбачає обов»язковості її нотаріального посвідчення;

2. право відмови від вчинення нот. дії;

3. право змінити зміст вчинюваної нотаріальної дії;

4. право на зміну чи скасування змісту нотаріального акту;

5. право на оспорювання нотаріального акту;

6. право на оспорювання незаконності вчинюваної нотаріальної дії (відмови від її вчинення);

7. право на відкладення або зупинення вчинюваної нотаріальної дії;

8. право вимагати постанову про відмову у вчинюваній нотаріальній дії

9. спеціальні правила: спадкоємці можуть дати згоду на включення до свідоцтва про право на спадщину.

Принцип безпосередності

полягає у правилах:

• нотаріус особисто має посв. всі обст. справи та з’ясовувати зміст заінт осіб

1. при вчиненні нот. дії має безпосередньо бути досліджені усі документи-докази;

2. безпосередньо нотаріус має встановити особу кожного з учасників нотаріальної дії (ст. 43) , а також з»ясувати їх волевиявлення (це не може робити помічник);

3. всі документи, що подаються для нотаріального посвідчення підписуються заінтересованими особами у присутності нотаріуса (якщо був підписаний раніше – нот. має ідентифікувати цей підпис);

4. окремим проявом принципу безпосередності є правило ст. 56 ЗУ – заповіт не можна посвідчувати через представника ( а взагалі – можна через представника)

06.11.2012

Принцип державної мови нотаріального діловодства.

Правила, через які реалізується:

1. нот. діловодство здійснюється державною мовою, якщо заінтересована особа не володіє держ. мовою, на її прохання тексти документів можуть бути перекладені – реалізація цього принципу не утворює спеціальних правил для осіб, які не володіють державною мовою (якщо тексти документів будуть перекладені – вчиняється окрема нотаріальна дія – посвідчення перекладу документі, за відповідною процедурою);

2. заінтересовані особи мають право користуватися послугами перекладача, а також підписуватися тією мовою, яку вони знають; (якщо особа не володіє мовою, на заінтересованих осіб слід покладати обов»язок про незнання ними державної мови, бо є випадки, коли

Принцип сприяння фіз. та юр. особам у реалізації їх прав

загальний зміст – обов’язок нотаріуса створювати найбільш сприятливі умови для реалізації прав та інтересів заінтересованих осіб.

Реалізується через такі повноваження нотаріуса:

1. з’ясування відповідності волевиявлення особи її діям та намірам (ч. 2 ст. 54 ЗУ «Про нотаріат»);

2. роз’яснення прав та обов’язків, відповідних законів та підзаконних актів, попередження про наслідки вчинюваних нотаріальних дій з тим, щоб юридична необізнаність не була використана на шкоду (ст. 5 ЗУ);

3. складання проектів правочинів та заяв, виготовлення копій документів та виписок з них (ст.4 ЗУ); - часто при реалізації цього права випливають обставини, які не були відомі особам/ виправлення таких помилок – в судовому порядку/

4. витребування необхідних документів – доказів (ст. 46 ЗУ) – це право нотаріуса; обов’язок – якщо особа самостійно не може подати документ самостійно;

Принцип дотримання нотаріальної таємниці

Правила: (за порушення цих правил – відповідальність) ст. 8 ЗУ (відповідальність)

1. вимоги дотримання нот. таємниці означає виключення умов, за наявності яких зі змістом нотаріальної дії можуть ознайомитися інші особи, крім її учасників; (про зміст нотаріальної дії не мають дізнатися ін. особи)

2. вимога дотримання таємниці поширюється не лише на зміст дії, а і на сам факт звернення до нотаріуса(особливі правила для заповітів , до його смерті довідки про заповіти не надаються)

Винятки – на письмову вимогу суб»єктів , які передбачені в ст. 8 ЗУ (правоохоронні органи, суд, прокуратура, ..), але це не будь-яка вимога. Інформація про вчинені нотаріальні дії та довідки про них можуть бути видані на обгрунтовану вимогу суб»єктів, шо перелічені в ст. 8 ЗУ за наявності наступних умов: 1. в наявності має бути відкрита (крим., цив, господарська, адмін.) справа (немає справи – не можна видавати інформацію; витребуування доказів – не листом, не запитом, не поданням, після відповідної процесуальної дії; вона має набути відповідного процесуального оформлення – оформлюється ухвалою); 2. дана вимога має бути обґрунтована посиланням на обставини справи, що слід встановити (мотивувальна частина в ухвалі); 3. дана інформація має передаватися шляхами і способами, що унеможливлюють ознайомлення з нею сторонніх осіб;

3. принцип таємниці розповсюджується не тільки на довідки та документи, але і на усні та письмові пояснення нотаріуса – обов»язковий імунітет свідка;

4. вимога дотримуватися таємниця розповсюджується не тільки на нотаріусів, але і на всіх інших осіб, яким ця інформація стала відома внаслідок виконання службових обов’язків чи з будь-яких інших причин; цей принцип не розповсюджується лише на заінтересовану особу – розповсюджується на всіх інших (розповсюджується і на суб»єктів, які перевіряють)

5. особи, винні у порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність (дисциплінарна (професійна), цивільно-правова, крмінальна).

Принцип державного регулювання (ст. ЗУ)

Принцип доступності (ст. ЗУ)