2. Дисциплінарна відповідальність працівників прокуратури
Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має на меті захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією, законами України та міжнародними правовими актами щодо соціально-економічних, політичних, особистих прав та свобод людини і громадянина (п. 2 ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» [7]).
Реалізація покладених на органи прокуратури завдань можлива лише за умови належного виконання її працівниками своїх службових обов'язків та дотримання службової дисципліни. Одним із засобів забезпечення службової дисципліни в органах прокуратури є застосування до її працівників заходів дисциплінарного впливу [8; с.22].
Основним нормативно-правовим актом, норми якого визначають види заохочень і дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, є Дисциплінарний статут прокуратури України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 року.
Відповідно до ст. 5 Статуту до працівників прокуратури можуть застосовуватися заохочення:
1) подяка;
2) грошова премія;
3) подарунок;
4) цінний подарунок;
5) дострокове присвоєння класного чину або підвищення в класному чині;
6) нагородження нагрудним знаком "Почесний працівник прокуратури України".
За особливі заслуги в роботі працівники прокуратури можуть бути представлені до нагородження державними нагородами і присвоєння почесного звання "Заслужений юрист України".
Дисциплінарні стягнення застосовуються за невиконання або неналежне виконання службових обов’язків або за проступок, який порочать працівника. До стягнень відносяться:
1) догана;
2) пониження в класному чині;
3) пониження в посаді;
4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник
прокуратури України";
5) звільнення;
6) звільнення з позбавленням класного чину [10].
А.В. Пшонка наголошує, що в сучасних умовах вирішення питання про дисциплінарну відповідальність прокурорських працівників здійснюється, дисциплінарно-владними суб’єктами, фактично одноособово. Що свідчить про класичну модель реалізації дисциплінарної відповідальності. Проте у вирішенні цих питань є і колегіальні засади. Так, Вища рада юстиції має повноваження по розгляду скарг про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів. З метою попередження помилки в вирішенні питання про дисциплінарну відповідальність підлеглих працівників прокуратури. Достатньо розумним виходом із зазначеної ситуації є колегіальне вирішення питання про дисциплінарну відповідальність прокурорських працівників, а відтак створення колегіальних суб’єктів дисциплінарної влади в системі органів прокуратури - дисциплінарних комісій на рівні областей та Вищої дисциплінарної комісії. За такої ситуації підвищується об’єктивність в прийнятті рішень, зводиться до мінімуму ризик помилок в цій сфері, а так само зменшується “плинність” кадрів, підвищується стабільність системи в загалі [9; с.60].