Рекомендації для подолання психологічного бар'єра у спілкуванні захисника і підзахисного1

1. При спілкуванні захисникові необхідно враховувати внутрішній стан підзахисного, а також той факт, що він сам постійно вивчається підзахисним.

2. Захисник повинен пам'ятати, що вся інформація, котра надходить від нього, оцінюється підзахисним украй негативно, скептично. На оцінку впливає його психічний стан, викликаний стресовою і фруструючою ситуацією.

3. Ставлення підзахисного до захисника визначається більше почуттями, ніж розумом. Тому при першій зустрічі необхідно підготувати перші фрази і дії, що викликали б у підзахисного позитивні емоції.

4. Захисникові варто бути гранично відвертим не тільки з підзахисним, а й із самим собою. Будь-яка недовіра, фальш, допущені з обох боків, зводять нанівець усі зусилля щодо досягнення взаємної згоди і призводять, як правило, до негативного результату.

5. Підзахисному варто роз'яснити, що захист можливий тоді, коли між адвокатом і підзахисним будуть виключені взаємні підозри і недовіра.

6. Установленню контакту з підзахисним сприяє ретельний аналіз адвокатом особистості підзахисного і вибір найефективніших у конкретному випадку психологічних прийомів впливу.

7. Надалі, у ході захисту, адвокатові необхідно виявляти максимальну толерантність, коректність, тактовність і витримку в спілкуванні з підзахисним.

Додаток 8

Засоби вираження юристом психолого-педагогічного такту в спілкуванніз людьми

1. Не давити своїм авторитетом активність співрозмовника.

2. Виявляти принциповість і твердість у проведенні своєї лінії без приниження партнера по спілкуванню.

3. Висловлювати зауваження, заперечення і роз'яснювати юридичні норми без вияву пихатості і нав'язливого моралізування.

4. Бути в спілкуванні з людьми природним, без фамільярності і панібратства.

5. Будувати спілкування на довірі, але без необгрунтованої довірливості.

6. Бути в спілкуванні серйозним, діловим, але без сухості, часом використовуючи доречні жарти і гумор.

7. Використовувати найбільш м'які засоби впливу на партнера по спілкуванню:

• рекомендації;

• поради;

• побажання тощо.

В разі необхідності переходити до застосування більш категоричних і суворих засобів впливу на людину.

8. Враховувати індивідуально-психологічні особливості партнера по спілкуванню, а також реальну ситуацію спілкування.

9. Виявляти увагу і глибоку повагу до внутрішнього світу людей, бажання й уміння їх зрозуміти, обмежуючи при цьому розуміння людини від згоди з ним.

10. Розумно реагувати на критичні зауваження на свою адресу — без агресії і гніву.

Структура судової промови

1 Вступна частина

Завдання:

1. Привернути пильну увагу аудиторії.

2. Створити зацікавленість аудиторії до змісту промови і до своєї особистості.

3. Встановити психологічний контакт із аудиторією.

4. Підготувати аудиторію до сприйняття основної позиції оратора.

2 Основна частина Завдання:

1. Викласти фактичні обставини справи й дати їм оцінку.

2. Дати психологічну характеристику підсудного і потерпілого.

3. Аргументувати процесуальну та правову позицію оратора.

4. Підтримати зацікавленість і увагу аудиторії.

5. Викликати задоволення аудиторії своїм стилем промови і поведінкою.

3 Висновок Завдання:

1. Дати підсумкове визначення позиції судового оратора.

2. Сформулювати своє звертання до суду з чітко вираженим проханням.

3. Забезпечити стислість, конфіденційність і промовистість.

Додаток 10

Правила доказу в суперечці на судовому засіданні¹

1. В усьому, що продумане, розрізняйте необхідне і корисне, неминуче і небезпечне.

2. Не забувайте відмінності між міркуванням, що стосується суті суперечки, і аргументацією, спрямованою на людське, моральне.

3. Не доказуйте очевидного.

Правила сформульовані автором на основі праці П. Сергеича "Искусство речи на суде". — М.: Юрид. лит., 1988. — С. 214-221.

4. Стверджуючи кожне окреме положення, не забувайте головної думки.

5. Не висловлюйте без певної підготовки яскравий доказ або сильне заперечення.

6. Відкиньте всі посередні і ненадійні докази.

7. Якщо докази сильні, варто наводити їх порізно, докладно розвиваючи кожен окремо. Якщо докази слабкі, необхідно зібрати їх докупи.

8. Намагайтесь якнайчастіше підкріплювати один доказ іншим.

9. Не намагайтесь пояснити те, в чому самі не повністю розбираєтесь.

10. Не намагайтесь доказувати більше, коли можна обмежитися меншим.

11. Не допускайте суперечностей у своїх доказах.

12. Не доказуйте, коли можна заперечити.

13. Використовуйте при доказі факти, що признаються опонентом.

14. Заперечуйте супротивнику його власними доказами.

15. Не занадто напружуйтесь, відповідаючи опоненту, робіть це легко, як щось добре зрозуміле всім слухачам.

Додаток 11