Розділ 5

Особистість і структура

її психічних властивостей

§1. Поняття особистості. Співвідношення соціального і біологічного в особистості

Термін «особистість» спочатку означав маску, яку надягав актор театру. Тому використання терміна «особистість» щодо окремого індивідуума підкреслює його роль у суспільному житті, суспільстві. Особистість — це насамперед суб’єкт певних соціальних відносин

ісвідомої діяльності, людина, яка має соціальні і психологічні особливості. У психологічній літературі є різні визначення поняття «особистість». Деякі з них: особистість — суб’єкт суспільної поведінки

ікомунікацій (Б. Г. Ананьєв); особистість — цеіндивід, який визначає своюактивну позицію щодо всього оточуючого: допраці, соціального ладу, боротьбимас, задачколективу, долііншоїлюдини(Є. П. Кряжев); поняттяособистостіпозначаєлюдськогоіндивідаякчленасуспільства, узагальнює інтегровані в ньому соціально значущі риси (І. С. Кон); особистість — людина як суспільний індивідуум, суб’єкт пізнання та об’єктивного перетворення світу, розумна істота, яка володіє мовою

івиявляє здатність до трудової діяльності (А. В. Петровський); особистість — людина як носій свідомості (К. К. Платонов).

Особистість — це біосоціальна істота, що має дві сторони: біологічну (живий організм) і соціальну (член суспільства). Не можна ігноруватибіологічніосновивособистостііобмежуватисялишесоціальними особливостями. Людина — жива істота, якій притаманні природні закономірності (ембріональний розвиток, стать, зміна життєвих процесівворганізмітаін.). Томунеобґрунтованасоціологізаціялюдини(як homo sapiens) неприпустима. З іншого боку, особистість не може розглядатися як замкнена в собі біологічна індивідуальність (З. Фрейд).

Особистість досліджується багатьма науками. Психологія вивчає особистість як свідому істоту, духовну сутність. Об’єктом її вивчення є насамперед психічні процеси, стани і властивості в їхньому взаємозв’язку та залежностях.

39

Частина ІІ. Природничо-наукові основи юридичної психології

Кожна людина є індивідуальною і неповторною. Особистість вирізняється індивідуальністю, має індивідуальні властивості. Водночас можнаговоритипропсихологічнуструктуруособистості, якаохоплює: 1) темперамент (психологічні властивості, що визначають динаміку її проявів у діяльності; система природних властивостей); 2) характер (психологічнівластивостіособистості, щовизначаютьставленнядосоціального середовища; сукупність відносин і особливостей соціально набутоїповедінки); 3) спрямованість(психологічнівластивостіособистості, щовизначаютьактивнийхарактервідносинідійлюдини; система потреб, інтересівтаідеалів); 4) здібності(психологічнівластивостіособистості, щоєпотенційнимиможливостямилюдиниувиконаннідіяльності; ступінь пристосованості до вимог певної діяльності).

§2. Фізіологічні основи темпераменту

ійого поняття

Стійкими і притаманними людині від народження психічними властивостями є властивості темпераменту. Темперамент (від лат. temperamentum — належнеспіввідношеннячастин, домірність) — характеристикаіндивідазбокуйогодинамічнихособливостей: інтенсивності, швидкості, темпу, ритму психічних процесів і станів. Однакове за значеннямзісловом«темперамент» грецькеслово«красіс» увівдавньогрецький лікар Гіппократ (V—IV ст. до н. е.). Під темпераментом він розумів анатомо-фізіологічнііпсихологічніособливостііндивіда. Найогодумку,

темперамент визначається порушеннями в пропорції чотирьох рідин у тілі людини: крові (латинською sanguis), лімфи (грецькою ϕλεγµα´ ), жовчі(грецькоюχολη´ ) ічорноїжовчі(грецькоюµλαηχολια´ ) (гумораль-

натеорія). ТеоріюГіппократаудосконаливримськийлікарГален(200–130 рр. дон. е.). Зтогочасулюдейсталиподілятиначотиригрупивідповідно до чотирьох типів темпераменту. Згодом виникли назви чотирьох типів темпераменту — сангвінік, холерик, флегматик тамеланхолік1.

1 Відповіднодогуморальноїтеоріїхарактеристикатемпераментівполягаєутакому: сангвініквідрізняєтьсяперевагоюворганізмікрові, легкозмінюєуподобанняізвички, його настрій швидко змінюється, життєрадісний, рухливий, кмітливий тип; холерик характеризується значною кількістю жовтої жовчі, що виділяється, його емоції чітко виявлені, він запальний, хоча швидко відходить, рухливий і енергійний; флегматик вирізняється великою кількістю слизу в організмі, для нього характерними є низька рухливість, слабке емоційне збудження, його важко вивести із себе; меланхолік характеризуєтьсяпереважаннямворганізмічорноїжовчі, йогоемоціїмаютьастенічний характер, психіка уразлива, переживання глибокі, невдачі пригнічують.

40

Розділ 5. Особистість і структура її психічних властивостей

Існують й інші теорії темпераменту: а) світоглядна теорія (представник — англійський психолог і філософ Е. Кречмер, який встановлював прямий зв’язок між темпераментом людини та її світоглядом); б) моралістична теорія (представник — І. Кант; зокрема, у книзі «Размышления над чувством прекрасного» (1764) він писав, що флегматик вирізняється нестатком морального почуття, а меланхоліку більше ніж будь-кому притаманна «справжня чеснота»; почуття прекрасного найбільш розвинуте у сангвініка, а почуття честі — у холерика; в) конституційно-морфологічна теорія (представник — У. Шелдон та ін.; вважається, що темперамент залежить від конституції, будови людського тіла (повна людина зазвичай добродушна, на противагу худій).

НауковепоясненняприродитемпераментузапропонувавІ. П. Павлов увченніпроосновнівластивостінервовоїсистеми(неврологічнатеорія). Упроцесівивченнявищоїнервовоїдіяльностітваринвінустановив, що собаки, які відрізняються за характером утворення умовних рефлексів, розрізняються також і за темпераментом. Тому було зроблено висновок про те, що в основі темпераменту лежать ті самі причини, що й в основі умовно-рефлекторної діяльності — властивості нервової системи. Неврологічна теорія І. П. Павлова визначає три основні властивості нервовоїсистеми: 1) силупроцесузбудженняігальмування, щозалежить від працездатності нервових клітин; 2) урівноваженість нервової системи, тобто ступінь відповідності сили збудження силі гальмування (їхній баланс); 3) рухливість нервових процесів, тобто швидкість зміни збудження гальмуванням і навпаки.

Ці властивості пов’язані з виконанням функції вчасного врівноважування нервової системи людини. І. П. Павлов установив, що темперамент залежить від сполучення властивостей нервової системи (від її типу). Вченийрозглядавчотириосновнітипинервовоїсистеми: 1) сильний, неврівноважений (зперевагоюсилипроцесузбудження); 2) сильний, урівноважений, рухливий; 3) сильний, урівноважений, інертний; 4) слабкий. Іншими словами, три властивості нервової системи в класифікації І. П. Павлова в різних сполученнях дали чотири типи вищої нервової діяльності, що визначають чотири типи темпераменту: холеричний; сангвінічний; флегматичний; меланхолічний.

Слідзазначити, щотипнервовоїсистеми — цепоняттяфізіологічне, а тип темпераменту — психологічне. Темперамент є динамічною характеристикою діяльності людини (що виявляється в активності та емоційності).

41

Частина ІІ. Природничо-наукові основи юридичної психології

§3. Типи темпераменту та його властивості

Темперамент — це сукупність індивідуальних властивостей психіки. Він характеризує динаміку психічної діяльності. У психології розглядають чотири типи темпераменту.

Холеричний темперамент (за характеристикою І. П. Павлова)1 — явно бойовий тип, задерикуватий, легко і швидко дратується. Для холериківхарактернациклічністьудіяльностііпереживаннях. Вонизусією пристрастюздатнівіддаватисясправі, захопитисянею, відчуваючиприпливсил, готовіпереборотиідійснопереборюютьбудь-якітруднощіна шляхудомети. Таосьвиснажилисясили, пропалавіраусвоїможливості, настав «слинявий настрій». Воля холерика є напористою, але виявляється поривами, він відрізняється також підвищеною дратівливістю та емоційною реактивністю. Запальний, різкий у взаєминах, прямолінійний, здатний доводити справу до великого напруження.

Сангвінічний темперамент — гарячий, дуже продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього багато цікавої справи, тобто є постійне збудження. Коли ж такої справи немає, він стає млявим. Для сангвініка характерні рухливість, легка пристосовуваність до умов життя, що змінюються; віншвидкознаходитьконтактізлюдьми, товариський, не відчуває скутості в спілкуванні з новими для нього людьми, незалежно від їхнього авторитету. В колективі сангвінік веселий, життєрадісний, охоче береться до живої справи, здатний до захоплення. Однак, розвиваючи кипучу діяльність, він може так само швидко охолонути, як і швидко захопитися, якщо справа перестає його цікавити, якщо вона вимагає терпіння або має буденний характер. У сангвініка почуття легко виникають і легко змінюються.

Флегматичний темперамент — спокійний, завжди рівний, наполегливийізавзятийтрудівникжиття. Завдякиурівноваженостінервових процесів і деякій їх інертності флегматик легко залишається спокійним навіть у найважчих обставинах життя. За наявності гальмування, що врівноважує процес збудження, йому не важко стримувати свої імпульси, пориви, чіткододержуватисявиробленогорозпорядкужиття, системивроботі, невідволікатисяздріб’язковихприводів; завдякицьомувін можевиконуватисправу, щовимагаєрівноївитратисил, тривалогоіметодичногонапруження. Флегматикповажний, вінневитрачаєдармасил: розраховуючисвоїсили, віндоводитьсправудокінця; рівнийустосун-

1 Див.: Характеристика типов темперамента, предложенная И. П. Павловым (цит. за: Павловские среды. – М.; Л., 1949. – Т. 1, 2).

42

Розділ 5. Особистість і структура її психічних властивостей

ках, у міру товариський, не любить даремної балаканини. Недоліком флегматика є його інертність, малорухливість.

Меланхолічний темперамент — це явно гальмівний тип нервової системи. Для меланхоліка, мабуть, кожне явище життя стає його гальмівнимагентом, вінніущоневірить, нінащонесподівається, вусьому бачить лише погане, небезпечне. Слабкість процесів збудження і гальмування при їхній неврівноваженості (перевага гальмування) призводить до того, що будь-який сильний вплив загальмовує його діяльність(позамежнегальмування). Меланхоліксхильнийпіддаватися переживанню з незначного приводу; дещо замкнутий, нетовариський. Його лякають нова обстановка, нові люди, він бентежиться і губиться при встановленні з ним контакту, а тому схильний замикатися в собі, залишатися на самоті. У спілкуванні з незнайомими людьми соромливий, нерішучий, боязливий. Однак у спокійній, звичній обстановці меланхолік може бути добрим трудівником, успішно справлятися з життєвими завданнями, вирізнятися тактовністю1.

Типтемпераментунеобхідновраховувативдіяльностіюриста(слідчого, прокурора, судді, адвоката та ін.) у процесі спілкування з різними категоріями людей, вмітийогодіагностувати зметоювизначення оптимального режиму взаємодії, встановлення психологічного контакту, обранняспособіввпливунаособистість. Залежновідтипутемпераменту особа по-різному може реагувати на той чи інший подразник, порізному сприймати та оцінювати сприйняте (рис. 4). У цьому плані інтерес становлять ілюстрації типів темпераменту, наведені А. Ф. Коні2.

1Опистипівтемпераментутаїхніхарактеристикибільшдокладнодив.: КовалевА. Г., МясищевВ. Н. Темпераментихарактер// Психологияиндивидуальныхразличий. Тексты/ Подред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романова. – М.: Изд-воМГУ, 1982. – С. 167–171.

2Для характеристики впливу темпераменту на свідчення, тобто на розповідь про те, як поставився свідок до того чи іншого явища або події, можна як приклад уявити собі ставленняосібзрізнимитемпераментамидотієїсамоїподії. Трамвайнаїхавнажінку, яка переходила через колію, і заподіяв їй тяжкі ушкодження чи, можливо, смерть. Сангвінік, хвилюючись, скаже: «Цебулажахливакартина– пролунавнадривнийкрик, хлинулакров, меніпочувсянавітьтріскзламанихкісток, цякартинастоїтьпередмоїмиочима, переслідує мене, хвилюючи і тривожачи». Меланхолік скаже: «При мені вагон трамвая роздавив нещасну жінку; і ось людська доля: можливо, вона поспішала до люблячого чоловіка, до улюбленихдітей, підсімейнийдах– іусерозбито, знищено, залишилисясльозиітугапро безповоротну втрату, і картина осиротілої сім’ї з біллю виникає в моїй душі». Холерик, обурюючись, скаже: «Роздавили жінку! Я давно говорив, що міське управління недбало виконує свої обов’язки: чи можна доручати керування трамваєм таким вагоноводам, що не вміють вчасно натиснути дзвоник і попередити тим розсіяного чи тугого на вухо перехожого. Іосьрезультат. Судититребазацінедогляди, ісуворосудити». Афлегматик розповість: «Їхав я на візнику і бачу: стоїть трамвай, біля нього юрба народу, щось роздивляються; япідвівсяупрольотціібачу– лежитьякасьжінкапоперекрейок, імовірно, наїхалиіроздавили. Ясівнасвоємісцеісказаввізнику: «Пішовскоріше» (див.: КониА. Ф. Память ивнимание // Собр. соч. – М., 1967. – Т. 4. – С. 89).

43

Частина ІІ. Природничо-наукові основи юридичної психології

Рис. 4. Реакція на подразники за типом темпераменту (за Х. Бідструпом)

Психологічна характеристика типів темпераменту визначається йоговластивостями: а) сензитивністю(підвищеноючутливістюдоподій, щовідбуваються; визначаєсилунайменшихзовнішніхвпливів, необхідну для виникнення психічної реакції, а також швидкість цієї реакції); б) реактивністю (визначає ступінь мимовільності реакції на зовнішні

івнутрішнівпливиоднаковоїсили); в) активністю(енергійністьвпливу людининанавколишнєсередовище, зовнішнійсвіт); г) співвідношенням реактивності та активності (визначення залежності діяльності людини — від випадкових зовнішніх чи внутрішніх обставин); ґ) темпом реакцій (швидкість протікання різних психічних реакцій і процесів); д) пластичністю і протилежною їй якістю — ригідністю (гнучкість пристосування до зовнішніх впливів або його інертність); е) екстраверсією і протилежною їй якістю — інтроверсією (залежність реакцій

ідіяльності людини від зовнішніх вражень, що виникають у певний момент (екстравертованість), чивідобразів, уявлень, пов’язаних зминулим і майбутнім (інтровертованість); є) емоційною збудливістю (властивість, обумовлена мінімальним впливом, необхідним для виникнення емоційної реакції і швидкості її виникнення).

Перелічені властивості стосовно типів темпераменту знаходяться у певних сполученнях, зв’язках. Їм притаманні певні психологічні характеристики.

Сангвінік. Знижена сензитивність. Висока реактивність і висока активність, урівноваженість. Пластичність. Екстравертованість. Підвищена емоційна збудливість. Прискорений темп реакцій.

44