1.3. Закони, категорії і методи соціології

Характерною рисою сучасного суспільства є функціонування в ньому великої кількості різних видів і типів соціальних спільнот.

У процесі спілкування між ними виникають і формуються суттєві, необхідні і сталі соціальні звязки і відносини. Ці зв язки прийнято називати законами.

Соціальні закони мають такі основні ознаки:

♦ закон може діяти лише при наявності певних суворо домовлених умов;

♦ за цих умов закон діє завжди і всюди без будь-яких виключень;

♦ умови, за яких діє закон, реалізуються не повністю, а частково.

Соціальні закони не створюються свідомо членами суспільства або групами, як, наприклад, культурні норми або правові закони.

соціальними законами люди стикаються постійно. Вони підпорядковуються їх дії, або намагаються їх уникнути, пристосувати свою поведінку до них чи протестувати проти них.

Соціальні закони діють у всіх сферах людської діяльності і можуть різнитися за сферою свого розповсюдження.

Так, існують закони, дія яких розповсюджена на малу групу, на певну соціальну страту, соціальну перству або клас та на суспільство в цілому.

Отже, у сфері дії соціальних законів може знаходитися суспільство в цілому або ж його частини.

Для соціології велике значення має типологізація, за допомогою якої виокремлюють соціальні закони за формами зв'язків.

Соціальні закони

закони, які віддзеркалюють незмінне (інваріантне) співіснування соціальних явищ

закони, які відображають тенденції розвитку

закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами

закони, які фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами

В залежності від часу дії соціологи виділяють

соціальні закони безперервної дії (норми права, етичні і моральні принципи) і

закони -тенденції, які діють в певний проміжок часу.

За масштабом реалізації соціальні закони поділяють на

загальні - вони діють в усіх суспільних системах (наприклад, закон товарно-грошових відносин) і

специфічні – їх дія обмежена однією чи кількома суспільними системами (наприклад, іакон, пов'язаний з переходом від одного типу суспільства до іншого).

За характером, способом вияву соціальні закони поділяють на

закони соціальної статики і закони соціальної динаміки.

Перші відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціальної системи. Вони не детермінують соціальні явища. Другі визначають напрям, форми, чинники розвитку соціального об'єкта, особливості його змін, його еволюції, тобто вказують на якісні його перетворення.

Андрущенко?

Основою вивчення соціальних відно-

категорії соціології тобто звєдєння індивідуального до соціального, може стати дослідження об'єктивно сформованої структури соціальних зв'язків і фактів, що включає зв'язки, їх типи тощо. В суспільстві є безкінечно багато різноманітних соціальних систем. Значна частина таких зв'язків має випадковий і тимчасовий характер. Особливість соціології як науки полягає в тому, що соціальні зв'язки і відносини вивчаються на рівні соціальних законів і закономірностей.

Соціальні закони — більш або менш повне відображення явищ, властивих оточуючому світу.

Соціальний закон — це відображення суттєвих загальних і необхідних зв'язків соціальних явищ і процесів, насамперед, зв'язків соціальної діяльності людей або їх власних соці­альних дій.

Соціальні закони формуються в різноманітних сферах діяльності людини, насамперед, в сфері матеріальної діяльності і здій­снюються через посередництво діяльності людей. Існують спільні, загальні та специфічні закони в соціології. Загальні закони соціології — предмет вивчення філософії. Специфічні закони соціології — вив­чаються саме соціологією і становлять її методологічну основу. Але тут варто відзначити, що ставлення соціологів до соціальних за­кономірностей і законів дещо змінилось. Якщо раніше дослідники вважали, що соціологія — наука про закони розвитку та функціо­нування суспільства, а соціальний закон — це незалежний від суб'єк­ту типовий зв'язок, що повторюється, характер якого визначається змістом та напрямком соціального зв'язку та розвитку на будь-яко­му рівні соціальної організації, то тепер соціологи схильні тверди­ти, що закони історії, закони природи не існують. Те, що назива­лось раніше законами, насправді ж, лише опис вигідних тенденцій розвитку. Загальний соціальний закон раніше вважався всеосяжним, повторюваним і односпрямованим і надавав суспільству приховану містичну суть. Колишні уявлення соціологи про те, що суспільство розвивається на основі раз і назавжди встановлених законів, не витримали перевірки. Якщо ж спостерігається щось, що проявля­ється як історична тенденція або напрям, то не можна знати напе­ред заздалегідь, чи проявиться воно в майбутньому. Безумовно, в суспільстві існують найсильніші визначення, що зумовлюють жит­тя суспільства: влада, ідеологія, економіка. Та жодну з них не можна назвати провідною або вирішальною тенденцією розвитку. Лише у взаємодії вони формують тенденцію еволюції людства. Об'єктив­ність соціального закону в тому, що нові покоління застають готові відносини, зв'язки, тенденції, що склалися без їх участі. Об'єктив­ність соціального закону — це сукупність дій мільйонів людей.

В соціології виділяється п'ять категорій соціальних законів:

- закони, що констатують співіснування соціальних явищ. За таки­ми законами, якщо є явище одне, то має бути і інше явище. Так, індустріалізація і урбанізація в суспільстві визначають скорочення зайнятого в сільському господарстві населення;

- закони, що встановлюють тенденції розвитку, обумовлюють зміни структури соціального об'єкту, перехід від одного порядку взаємовідносин до іншого. Зміни характеру продуктивних сил вимагають зміни відносин виробництва;

— закони, що встановлюють зв'язок між соціальними явищами. За­кони функціональні. Ці закони виражають зв'язок між основними елементами соціального об'єкту, що визначає характер його функці­онування;

— закони, що фіксують причинний зв'язок між соціальними явища­ми. Важливішою і необхідною умовою соціальної інтеграції виступає раціональне поєднання суспільних і особистих інтересів;

— закони, що стверджують можливість або вірогідність зв'язків між соціальними явищами. Рівень шлюбних розлучень в різних країнах підвищується і хитається разом з економічними циклами.

Соціальні закони або тенденції проявляються не взагалі, а в кон­кретній формі — в діяльності окремої людини. Людина діє в конкрет­ній обстановці, умовах суспільства. Соціологія досліджує відносини соціальних спільностей, верств, що дозволяє не лише виявити форми прояву соціальних тенденцій у різних сферах суспільства, дисфункці-ональні елементи в соціальному механізмі, але й їх усувати.

Пшеничнюк

Закони та категорії соціології

Маючи об'єктом вивчення суспільство, соціологія виявляє у зв'язках, відносинах між людьми багато загально необхід­ного, незмінного, стійкого, повторюваного. Такі зв'язки та від­ношення, переважно, причинно-наслідкового характеру, дістали назву закономірних, а в науці позначаються понят­тям "соціальний закон".

Соціальні закони - це вираз істотних, необхідних, система­тично відновлюваних відносин, як у середині соціальних явищ та процесів, так і між ними. На думку вчених, соціальні закони слід розглядати як об'єктивні правила, основу яких становлять інтереси, мотиви, прагнення людей до задоволення власних потреб у поліпшенні умов існування, у безпеці, у визнанні оточення, у самовираженні й самопізнанні.

На відміну від законів природи, котрі діють із силою природних стихій, особливість соціальних законів полягає в тому, що вони виявляються у свідомій діяльності людей, не втрачаючи при цьому об'єктивності. Тож учені доходять висновку, що в дійсності соціальні закони не є раз і назавжди даними, абсолютно незмінними; вони охоплюють, фіксують певні тенденції ймовірного зв'язку. Найчастіше соціальні закони розглядають як закони-тенденції. Отже, соціальний закон слід тлумачити як фундаментальне поняття соціології, як важливий методологічний орієнтир у людському пізнанні надорганічного світу.

У науці існують різні підходи до структури соціальних законів. Так, ще О. Конт виділяв дві групи законів: закони соціальної статики, що відтворюють функціонування соціальної системи, її окремих складових елементів, та закони соціальної динаміки, що пояснюють соціальний розвиток і соціальні зміни.

Відома також структура соціальних законів за ступенем їхньої дії:

• загальні, що діють протягом усієї історії, їх ще називають загальносоціологічні;

• специфічні, що діють на певних історичних етапах розвитку суспільства чи в певних типах суспільств.

Найбільш поширеною в сучасній соціології є думка, згідно і з якою виокремлюють п'ять груп законів:

• закони, що констатують співіснування соціальних явищ (наприклад, якщо має місце ринкова економіка, то наявна і соціальна диференціація);

• закони, що встановлюють тенденції ймовірного зв'язку (приміром, упровадження інформаційних технологій вимагає структурної перебудови економіки);

• закони функціональні, що встановлюють зв'язки між основ­ними елементами соціального об'єкта (наприклад, демо­кратичний політичний режим зумовлює політичний і еконо­мічний плюралізм);

• закони, що фіксують причиновий зв'язок між соціаль­ними явищами (наприклад, високоаномічне суспільство спричиняє тенденцію до зростання злочинності в суспільстві);

• закони, котрі стверджують можливість або ймо­вірність зв'язків між: соціальними явищами (наприклад, рівень злочинності в суспільстві є змінним і коливається разом з економічними циклами).

Пізнання соціальних законів веде до прогнозованості роз­питку суспільства, значно посилює роль і значення перед­бачення в соціології.

До соціальних належать: закони соціальної диференціації, і соціальної стратифікації, соціальної інтеграції, соціальної мобільності, глобалізації, соціалізації та ін.

Будь-яка наука - це мислення в поняттях, поняттєве мислен­ня.

Поняття (категорії) соціології — це форми мислення, що відображають найбільш суттєві властивості, відносини предметів, явищ і набувають мовного оформлення. Саме за допомогою основних категорій ми можемо розкрити пред­мет науки, що фактично є поняттєвою (концептуальною) схемою соціальної реальності, відтвореною на теоретичному рівні.

Виділяють декілька основоположних категорій соціології. Виходячи з предмета цієї науки, чільне місце в низці кате­горій належить поняттю "соціальне". Основні значення його такі: відтворення сутності власне суспільного життя; по­значення "речовини", що виникає як результат спілкування людей одне з одним, взаємодії груп, інститутів тощо; від­дзеркалення відносин рівності чи нерівності індивідів і груп у суспільному житті; фіксація особливого аспекту всіх суспіль­них відносин, які кваліфікуються як соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-культурні тощо.

Серед інших базових категорій виокремлюють такі:

• соціальна дія - найпростіша одиниця соціальної діяль­ності людей, що пояснює дії індивіда, орієнтовані на інших людей (соціальні дії завжди взаємні, а не односторонні);

• соціальна взаємодія - поведінка індивіда чи групи, що відображає характер і зміст відносин між людьми чи група­ми, які різняться соціальним статусом і роллю;

• соціальні відносини — певна стійка система зв'язків між індивідами, яка склалася у процесі їхньої взаємодії;

• соціальна система - структурний елемент соціальної реальності, певне утворення, основними елементами якого є люди, їхні зв'язки та взаємодії, що утворюють єдине ціле;

• соціальна група - об'єднання людей для здійснення спільної діяльності за умов їхньої взаємодії та комунікації;

• соціальна спільність - порівняно стійка сукупність людей, що становить певну форму людського співжиття.

Поряд із цими категоріями в соціології широко вживаються і такі: соціальний статус, соціальна роль, соціальна норма, соціалізація, девіація, соціальний контроль, соціальні цінно­сті тощо.

Городяненко

Закони та категорії соціології

У процесі функціонування явищ дійсності виявляються істотні, повторювані зв'язки, які діють як об'єк­ти ми і закони -- сталі, суттєві, повторювані співвідно­шення. Будучи осмисленими, відображеними на теоретичному рівні, вони постають як закони науки, повнота І точність яких обумовлюються рівнем її розвитку. Обґрунтування, розкриття цих законів відбувається за допомогою категорій — форм мислення, які відображають універсальні властивості й відношення дійсності.

Закони соціології. Соціальні зв'язки, які виникають у процесі функціонування спільнот, нерідко сприймають­ся як щось тимчасове, випадкове, та насправді вони зу­мовлені суспільними зв'язками, відносинами, що харак­теризуються загальністю, необхідністю та повторюва­ністю. Ці зв'язки називають соціальними законами.

Соціальний закон — об'єктивний і повторюваний причинний зв'я­зок між соціальними явищами та процесами, які виникають внас­лідок масової діяльності людей або їх дій.

Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами: народами, націями, класа­ми, соціально-демографічними і соціально-професійни­ми групами, містом і селом, суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовим колективом, сус­пільством і родиною, суспільством та особистістю.

Як і закони природи, соціальні закони перебувають у природному плині подій, є результатом цілеспрямованих послідовних дій більшості індивідів у соціальних ситуа­ціях та об'єктивних зв'язках (причинних, функціональ­них та ін.). Об'єктивність соціального закону полягає в тому, що нові покоління успадковують готові відносини, зв'язки, тенденції, сформовані без їх участі.

За масштабом реалізації соціальні закони поділя­ють на загальні, специфічні й окремі. Загальні соціаль­ні закони діють в усіх суспільних системах і характери­зують функціонування всього суспільства (наприклад, закон суспільного поділу праці, закон соціальної мо­більності, закон соціалізації та ін.). Дія специфічних со­ціальних законів обмежена однією чи кількома суспіль­ними системами (наприклад, закон первинного нагро­мадження капіталу, закон класової боротьби, закони, пов'язані з переходом від одного типу суспільства до ін­шого). Окремі соціальні закони діють протягом існуван­ня певної суспільної системи і характеризують функціо­нування окремих елементів соціальної сфери (класів, соціальних спільнот, груп) у взаємозв'язку із суспільс­твом (наприклад, закон організації і життєдіяльності колективу, родини, соціальної групи та ін.).

За ступенем спільності соціальні закони характе­ризують розвиток соціальної сфери загалом або визна­чають розвиток окремих її елементів — класів, груп, на­цій тощо.

За способом вияву соціальні закони поділяють на динамічні й статичні (стохастичні). Динамічні визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий, однозначний зв'язок між послідов­ністю подій у конкретних умовах. Статичні закони не детермінують соціальні явища, а відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціального цілого. Вони зумовлюють зв'язок явищ і процесів соціальної дійсності не жорстко, а з певним ступенем вірогідності (рис. 1.4).

Динамічні закони поділяють на причинні та функціональні. Причинні динамічні закони фіксують суворо детерміновані (причинно-наслідкові) зв'язки розвитку соціальних явищ (наприклад, роль способу виробництва мри переході від однієї суспільно-економічної формації до іншої). Функціональні динамічні закони відображають емпірично спостережувані й суворо повторювані взаємні залежності між соціальними явищами.

Різновидами статичних законів можуть бути як зако­ни соціального розвитку (наприклад, задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб населення, розвиток самоврядування), так і закони функціонуван­ня (єдність формальної і неформальної структур трудо­вого колективу, розподіл рольових функцій у сім'ї).

Взявши за основу форми зв'язку соціальних явищ, можна виокремити такі типи соціальних законів:

1. Закони, які відображають інваріантне (незмінне) співіснування соціальних явищ. Наприклад, якщо існує явище «А», обов'язково повинно існувати і явище «Б».

2. Закони, які відображають тенденції розвитку. Та­кими тенденціями можуть бути зміна структури соці­ального об'єкта, перехід від одного порядку взаємовід­носин до іншого.

3. Закони, які встановлюють функціональну залеж­ність між соціальними явищами. За такої залежності зміни елементів системи не зумовлюють суттєвих змін її структури.

4. Закони, які фіксують причинний зв'язок між со­ціальними явищами лише з функціональної (необов'яз­кової) точки зору.

5. Закони, які встановлюють імовірність зв'язку між соціальними явищами.

Закони соціального розвитку виявляються як умо­ви, що спричинюють зміни процесів, ситуацій, а закони функціонування — як наслідок явищ, що сприяють збе­реженню соціальної системи, в якій ці явища відбуваю­ться. Наприклад, підготовка кадрів вищої кваліфікації є наслідком функціонування системи освіти.

Соціологічні дослідження відносин між класами, со­ціальними верствами, групами, особами дають змогу не тільки з'ясувати форми вияву соціальних законів у різ­них сферах, а й суттєво впливати на життєдіяльність су­спільства.

Соціальні закони як стійкі і повторювані причинні зв'язки між явищами і процесами в соціальних систе­мах, підсистемах, суспільстві загалом виникають, ви­являються і реалізуються тільки в результаті масової практичної діяльності і через дії людей. При цьому лю­ди не можуть скасувати дії соціальних законів, якщо наявні умови для їх виникнення. Вони можуть лише ви­користовувати (уповільнювати чи прискорювати) їх дії у своїх інтересах.

Категорії соціології. Поняття «категорія» виражає універсальні особливості дійсності, загальні закономірності розвитку матеріальних, природних і духовних явищ. Як родове поняття воно означає розряд, групу предметів, явищ тощо.

Категорії та поняття в соціології відображають перед­усім особливості об'єктивної реальності, виокремленої практикою людей, яка стала об'єктом даної науки. У категоріях соціології втілюються якісна конкретність і цілісність, суттєві ознаки і характеристики, вузлові мо­менти, стан зрілості, а також можливості розвитку та вдосконалення досліджуваного об'єкта.

Науково вивірене використання категорій соціоло­гії дає змогу узагальнено трактувати універсальні процеси і зміни, що відбуваються у суспільстві,

інте-груВІТЙ різноманітні потоки інформації із принципо-іиіх питань соціального життя, забезпечувати процес іиімунпоїції, без якої неможливий подальший розви­ти ітуконого ниття. Завдяки їм соціологія утворює ріі кім і пішими соціально-гуманітарними науками

і'іійііі и......ті. дій пі ноші і групи категорій соціології.

щ<.....иснюють статику суспільства, йо- Г|іумту|»у ' ниоирем.мсімиїм п осііоіших підсистем та ."и.мі'м і ні. ('срсд них тнкі категорії, як «соціальна спіль-......• ■.....т.иі.інцпі», «особистість», «соціальна група»,

• і сщімііі.іт перетин», «соціальна стратифікація», «соці-■ЛЬМИЙ контроль», «соціальна поведінка» таін.

2. Кптогорії, що характеризують динаміку суспільст-іім. іюю осіїониі зміни: причини, характер, етапи тощо. І І.і категорії икнзують, як змінюється соціальний об'єкт, ми йми і особливості його розвитку. Серед них такі кате­горії, чи «соціальний розвиток», «соціальний протест», ■ ■•інммі.п.'і трансформація», «соціальний рух», «соці-п пі.па міни мі.ніоть» та ін.

І .і мі.пі поширеним є підхід, за яким виділяють три групи категорій:

І Мипільнонаукові категорії у соціологічному за-ікімлсіїмі («суспільство», «соціальна система», «соці-

. Іймпосередні соціологічні категорії («соціальний ■ гвтуо», «стратифікація», «соціальний інститут», «со-ііііі иі.н/і мобільність» тощо).