- •Міністерство охорони здоровя україни
- •Список скорочень
- •Wpw – синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта
- •Передмова
- •Хвороби серцево-судинної системи
- •124.Властивості іі тону при сполученій аортальній ваді:
- •Хвороби органів дихання
- •52. Назвіть збудників атипічних пневмоній:
- •Хвороби органів травлення
- •105.Показання до оперативного лікування нвк:
- •Хвороби нирок
- •Хвороби системи крові
- •Яке ускладнення виникло?
- •Ваш діагноз?
- •Ваш діагноз?
- •Хвороби сполучної тканини
- •Професійні хвороби
- •Хвороба від ліків
- •Довідкові
- •Прізвище, імя та по-батькові хворого ___________________________
- •Іі. Скарги
- •IV. Анамнез життя (Anamnesis vitae)
- •V. Обєктивне дослідження (Status praesens obyectivus)
- •VI. Попередній діагноз
- •VII. План обстеження хворого
- •VIII. Дані додаткових методів дослідження
- •IX. Заключний діагноз
- •X. Лікування
- •XI. Щоденник хвороби
- •XII. Прогноз
- •XIII. Епікриз
- •XIV. Перелік використаної літератури
- •Протигрибкові засоби:
- •Протипротозойні засоби:
- •Протизапальні засоби
- •Імуномодулятори та базисні протиревматичні засоби
- •Антигіпертензивні засоби
- •Пентамін /Pentaminum/, амп. 5% - 1 мл.
- •Лізиноприл /Lisinoprilum/, таб. 10 мг;
- •Ділтіазем /Diltiasemum/, 30 мг.
- •Подовженої дії:
- •Карділ /Cardilum/, 60 мг;
- •Ділзем /Dilsemum/, таб. 120 мг; 240 мг.
- •Амілорид /Amiloridum/, таб. 5 мг.
- •Нітровазодилатори
- •Антиаритмічні засоби
- •Засоби, що впливають на реологію крові
- •Симпатоміметичні аміни
- •Місцеві протизапальні засоби
- •Муколітики та мукорегулятори
- •Блокатори н1гістемінових рецепторів
- •Антисекреторні засоби
- •Активатори тканниного метаболізму та адаптогени
- •Антидоти та комплексони
- •Засоби, що застосовуються при гемобластозах та інших пухлинах
- •Перелік основних практичних навичок з терапії, якими повинен володіти студент 5 - 6 курсів і які підлягають контролю на перевідному та випускному іспитах з терапії.
- •Практичні навички з профпатології
- •Критерії оцінки теоретичних знань і практичної підготовки студентів 5 – 6 курсів на практичних і підсумкових заняттях
- •3 Госпітальної терапії, професійних хвороб
- •Перелік контрольних питань до диференційного заліку з професійних хвороб
- •Білетна програма перевідного іспиту для студентів 5гоКурсу
- •1. Хвороби серця і судин, ревматизм
- •2. Хвороби органів дихання, алергічні захворювання
- •3. Хвороби органів травлення
- •4. Хвороби нирок
- •5. Хвороби системи крові та органів кровотворення
- •6. Системні захворювання сполучної тканини та суглобів
- •7. Професійні хвороби
- •8. Невідкладна допомога при захворюваннях внутрішніх органів
- •9. Клінічна фармакологія
- •Список рекомендованої навчальної і навчально-методичної літератури
- •Загальні питання, підручники, навчальні посібники
- •Пульмонологія, алергологія
- •Кардіологія та ревматологія
- •Гастроентерологія
- •Гематологія
- •21050, М. Вінниця, вул. Київська, 4. Тел. 8 (0432) 35-01-87.
Хвороби органів травлення
Яка нормальна дебіт-година хлористоводневої кислоти шлункового соку в базальних умовах при фракційному зондуванні?
а) 1,5 – 5,5 ммоль/год;
б) 8,5 – 10,5 ммоль/год;
в) 1,5 – 8,5 ммоль/год;
г) 5,5 – 10,5 ммоль/год.
Яка нормальна дебіт-година хлористоводневої кислоти в умовах субмаксимального гістамінового тесту?
а) 1,5 – 5,5 ммоль/год;
б) 8 – 10,5 ммоль/год;
в) 8 – 14 ммоль/год;
г) 5,5 – 10,5 ммоль/год.
Яка нормальна дебіт-година хлористоводневої кислоти в умовах максимального гістамінового тесту?
а) 18 – 26 ммоль/год;
б) 10,5 – 22 ммоль/год;
в) 8 – 14 ммоль/год;
г) 20 – 28 ммоль/год.
Яка доза гістаміна дигідрохлориду застосовується для проведення субмаксимального гістамінового тесту?
а) 0,1 мг/кг маси тіла;
б) 0,008 мг/кг маси тіла;
в) 0,024 мг/кг маси тіла;
г) 0,1 мг/м2 поверхні тіла;
д) 0,024 мг/м2 поверхні тіла.
Яка доза гістаміна дигідрохлориду застосовується для проведення максимального гістамінового тесту?
а) 0,1 мг/кг маси тіла;
б) 0,008 мг/кг маси тіла;
в) 0,024 мг/кг маси тіла;
г) 0,1 мг/м2 поверхні тіла;
д) 0,008 мг/м2 поверхні тіла.
Який з наведених стимуляторів шлункової секреції є найбільш фізіологічним та клінічно-доцільним для дослідження кислотоутворюючої функції шлунка?
а) кофеїн;
б) інсулін;
в) гістамін;
г) пентагастрин;
д) алкоголь.
Які з наведених стимуляторів секреції підшлункової залози є найбільш фізіологічними та клінічно-доцільними?
а) секретин;
б) інсулін;
в) гістамін;
г) гастрин;
д) панкреозимін;
е) пробний сніданок.
Показники норми інтрагастрального рН в період базальної шлункової секреції:
а) 0,8 – 14;
б) 2,0 – 3,0;
в) 1,0 – 2,0;
г) 1,6 – 2,2.
Дослідження кислотоутворюючої функції шлунка проводиться:
а) натщесерце увечері;
б) натщесерце вранці через 12-14 годин після останнього прийому їжі;
в) вранці після сніданку;
г) за будь-яких обставин о 700 годині ранку.
На який час в нормі затримується в шлунку 200 мл барієвої суміші після рентгеноскопії?
а) 45 хвилин;
б) 5 - 6 годин;
в) 12 – 18 годин;
г) 1,5 – 3 години.
Яка довжина та вміст жовчного міхура у дорослих в нормі?
а) 2 - 3 см, 10 – 20 мл;
б) 3 – 6 см, 20 – 30 мл;
в) 8 – 14 см, 50 – 60 мл;
г) 20 – 25 см, 100 – 120 мл.
Товщина стінки жовчного міхура в нормі:
а) 1 – 1,5 мм;
б) 3 – 5,5 мм;
в) 6 – 8,5 мм;
г) 0,2 – 0,6 мм.
Яка добова кількість жовчі, що утворюється у дорослих в нормі:
а) 50 – 100 мл;
б) 200 – 250 мл;
в) 300 – 400 мл;
г) 500 – 1500 мл;
д) 2000 – 3000 мл.
За Сіднейською системою виділяють наступні різновиди хронічного гастриту:
а) А–гастрит;
б) В–гастрит;
в) ні А, ні В–гастрит;
г) активний гастрит;
д) персистуючий гастрит.
Які основні критерії хронічного гастриту А?
а) гіпоацидність;
б) часто поєднується з виразковою хворобою 12-палої кишки;
в) генетичний зв’язок з анемією Аддісона - Бірмера;
г) в сироватці – антитіла до парієтальних клітин;
д) виявлення хелікобактера в слизовій оболонці шлунка.
Виберіть ознаки хронічного гастриту В:
а) гіпоацидність;
б) часто поєднується з виразковою хворобою;
в) генетичний зв’язок з анемією Аддісона - Бірмера;
г) в сироватці – антитіла до парієтальних клітин;
д) виявлення хелікобактера в слизовій оболонці шлунка.
Які різновиди хронічного гастриту відносять до особливих форм?
а) гастрит А;
б) гастрит В;
в) хронічний поліпозний гастрит;
г) хронічний ригідний гастрит;
д) хронічний ерозивний гастрит;
е) хвороба Менетріє.
Яка з перерахованих клінічних ознак характерна для хронічного гастродуоденіту з підвищеною секреторною функцією шлунка?
а) болі в епігастрії через 60 - 90 хвилин після їди;
б) нестійкі випорожнення із схильністю до проносів;
в) здуття живота після вживання молока;
г) постійна флатуленція;
д) анорексія.
Найбільш інформативним методом діагностики хронічного гастриту є:
а) рентгеноскопічне дослідження шлунка;
б) ФГДС з біопсією слизової оболонки шлунка;
в) фракційне зондування шлунка;
г) глибока пальпація органів черевної порожнини.
Вирішальними патогенетичними факторами розвитку виразкової хвороби 12-палої кишки є:
а) збільшення активності калекреїн-кінінової системи;
б) зростання активності брадикініну;
в) гіперсекреція хлористоводневої кислоти та пепсину залозами шлунку;
г) гіпотонія блукаючого нерва;
д) відкриття порто-кавальних анастомозів;
е) присутність хелікобактер - інфекції.
Основним патогенетичним механізмом розвитку стресових виразок верхнього відділу шлунково-кишкового тракту є:
а) внутрішньоклітинна активація трипсиногена;
б) зниження вмісту гістаміна в крові;
в) підвищення вмісту молочної кислоти в шлунковому соку;
г) гіпокаліємія;
д) ішемія слизової оболонки шлунка;
е) присутність хелікобактер - інфекції.
Які з наведених скарг нетипові для виразкової хвороби 12-палої кишки?
а) схильність до закрепів;
б) “голодні” та нічні болі в епігастрії;
в) пронос після вживання жирної їжі;
г) печія;
д) блювота на висоті болю, що не приносить полегшання.
Непрямі Rö-ознаки виразки 12-палої кишки:
а) симптом “ніші”;
б) конвергенція складок слизової;
в) запальний вал;
г) гіперсекреція шлунка;
д) гіпермотильність шлунка та 12-палої кишки;
е) місцевий циркулярний спазм гладенької мускулатури у вигляді “вказуючого перста”.
Які з наведених Rö-ознак виразки є прямими?
а) симптом “ніші”;
б) конвергенція складок слизової;
в) запальний вал;
г) гіперсекреція шлунка;
д) гіпермотильність шлунка;
е) місцевий циркулярний спазм гладенької мускулатури у вигляді “вказуючого перста”.
Які з перерахованих засобів мають клітинний механізм дії?
а) альмагель А;
б) антагоністи Н-2 гістамінових рецепторів;
в) масло обліпихи та шипшини;
г) інгібітори протонної помпи;
д) гастроцепін.
Яким препаратам слід віддати перевагу при лікуванні високих медіогастральних виразок?
а) циметидин;
б) вентер;
в) метронідазол;
г) солкосерил;
д) еглоніл;
е) гастроцепін.
Антациди при лікуванні виразкової хвороби 12-палої кишки найбільш доцільно приймати в наступні періоди:
а) під час їжи;
б) перед ін’єкцією атропіну;
в) через 10 хвилин після їди;
г) через 60 – 90 хвилин після їди;
д) перед дослідженням шлункової секреції.
Які із препаратів містять в собі сполуки вісмута?
а) вентер;
б) альмагель;
в) де-нол;
г) бесалол;
д) ротер (вікалін, вікаір).
Які із препаратів відносять до антагоністів Н2-гістамінорецепторів?
а) циметидин;
б) гастроцепін;
в) ранітидін, ранісан, зантак;
г) фамотидін, ульфамід;
д) омепразол, омез.
В якості репарантів при лікуванні виразкової хвороби застосовують:
а) солкосерил;
б) тавегіл;
в) гістоділ;
г) нероболіл;
д) фламін;
е) ДОКСА.
Протипоказаннями для призначення гастроцепіну є все, окрім:
а) тахікардія;
б) артеріальна гіпертензія;
в) хронічний гастрит А;
г) глаукома;
д) гіпертрофія простати;
е) системні захворювання сполучної тканини.
Показання для призначення метоклопраміду:
а) загальмована евакуація харчового хімусу;
б) прискорена евакуація харчового хімусу;
в) дуоденально-гастральний рефлюкс;
г) рефлюкс-езофагіт;
д) нудота.
До розвитку хронічного панкреатиту призводять наступні причини, окрім:
а) хронічний алкоголізм;
б) жовчно-кам’яна хвороба;
в) камені в протоці підшлункової залози;
г) грижа стравохідного отвору діафрагми.
Які препарати можуть бути причиною медикаментозного панкреатиту?
а) цитостатики;
б) преднізолон;
в) холеретики;
г) естрогени;
д) фуросемід;
е) гастроцепін.
Які фактори сприяють появі больового синдрому при хронічному панкреатиті?
а) прийом їжі;
б) теплові процедури на ділянку епігастрія;
в) холод на епігастральну область;
г) голод.
Больовий синдром при хронічному панкреатиті обумовлений:
а) запаленням очеревини;
б) солярним синдромом;
в) підвищенням тиску в протоках pancreas;
г) розтягненням капсули підшлункової залози;
д) застійним вогнищем збудження в ЦНС.
Виберіть симптоми хронічного панкреатиту:
а) больова зона Губергрица – Скульського;
б) симптом Менделя;
в) больова зона Шоффара;
г) симптом Грекова – Ортнера;
д) симптом Харитонова.
Синдром “ухилення ферментів” при хронічному панкреатиті – це:
а) гіперферментемія;
б) гіперферментурія;
в) підвищення активності ферментів у шлунковому вмісту;
г) підвищення активності ферментів у дуоденальному вмісту;
д) посилення виділення ферментів після секретин-панкреозимінового тесту.
Симптоми рецидивуючого панкреатиту:
а) виражені болі в лівому підребер’ї;
б) нудота, блювання;
в) здуття живота;
г) масивний жирний стул;
д) підпечінкова жовтяниця;
е) лихоманка.
Клінічні симптоми псевдотуморозного панкреатита:
а) інтенсивні болі в лівому підребер’ї;
б) нудота, блювання;
в) підпечінкова жовтяниця;
г) спрага, поліурія;
д) лихоманка.
Клінічні симптоми склерозуючого панкреатита:
а) нудота, блювання;
б) здуття живота;
в) схильність до проносів;
г) стеаторея, креаторея;
д) гіперглікемія;
е) підпечінкова жовтяниця.
Інтестінальні гормони мають наступну дію:
а) холецистокінін стимулює виділення бікарбонатів;
б) панкреозимін стимулює виділення бікарбонатів;
в) секретин стимулює виділення бікарбонатів;
г) панкреозимін стимулює виділення ферментів.
Яка з названих ознак не характерна для загострення хронічного панкреатиту?
а) підвищення АсАТ, АлАТ;
б) болючість в гіпогастрії;
в) оперезуючий характер болю;
г) провокація прийомом жирної їжі чи алкоголю;
д) болючість в зоні Шоффара.
Ознаки хронічного панкреатиту із зовнішньосекреторною недостатністю:
а) білірубінурія;
б) стеаторея;
в) збільшення виділення з сечею Д-ксилози;
г) збільшення активності лужної фосфатази;
д) збільшення холестерину в крові;
е) гіперамілазурія.
При загостренні хронічного больового панкреатиту використовується:
а) голод тимчасово;
б) атропін внутрішньовенно;
в) прозерін;
г) ліпамід;
д) новокаїн.
Які препарати застосовуються для знеболювання при хронічному панкреатиті?
а) нітрогліцерин;
б) холензім;
в) папаверин;
г) гастроцепін;
д) фестал.
До інгібіторів активності калекреїн-кінінової системи та протеаз відносяться:
а) контрикал, гордокс;
б) пармідін;
в) амінокапронова кислота;
г) панзінорм, холензим;
д) альмагель.
Показання для призначення гангліоблокаторів у хворих на хронічний панкреатит:
а) виражена зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози;
б) супутній холелітіаз;
в) супутній солярний синдром;
г) супутня артеріальна гіпертензія;
д) виражений диспепсичний синдром.
Бета-блокатори на екзокринну функцію підшлункової залози впливають:
а) стимулюючи;
б) інгібуючи;
в) індиферентно.
Добова доза контрикала при загостренні хронічного панкреатиту:
а) 1 – 3 тис. Од;
б) 5 – 10 тис. Од;
в) 20 – 100 тис. Од;
г) 150 – 500 тис. Од;
д) 700 – 900 тис. Од.
Фізіотерапевтичні методи лікування хворих на хронічний панкреатит із збереженою секреторною функцією pancreas:
а) іонофорез з контрикалом;
б) індуктотермія;
в) УВЧ;
г) парафінотерапія;
д) синусоідальні токи.
Кількість білка в добовому раціоні хворих на хронічний панкреатит:
а) звичайна 1 г на 1 кг маси тіла;
б) збільшена;
в) зменшена.
Перелік блюд і продуктів в лікувальному харчуванні хворих на хронічний панкреатит у фазу загострення:
а) свіжі овочі та фрукти чи їх соки;
б) відварене перемелене м’ясо;
в) білковий омлет паровий;
г) хліб свіжий пшеничний;
д) свіжий нежирний сир;
е) сухарі;
ж) бульйони, відвари м’ясні, рибні, овочеві.
Показання до хірургічного лікування хворих на хронічний панкреатит:
а) виражена зовнішньосекреторна недостатність;
б) киста підшлункової залози;
в) дуоденальний стеноз;
г) конкременти підшлункової залози;
д) гіперферментемія.
Який механізм жовтяниці при її надпечінковому походженні?
а) порушення екскреції жовчі та захвату прямого білірубіна;
б) порушення екскреції та регургітація білірубіна;
в) порушення захвату білірубіна і конюгації;
г) підвищене утворення неконюгованого білірубіну (непрямого).
Який механізм жовтяниці при її печінковому походженні?
а) порушення екскреції жовчі та захвату непрямого білірубіна;
б) порушення екскреції та регургітація білірубіна;
в) порушення захвату білірубіна і конюгації;
г) підвищене утворення непрямого білірубіна.
Який механізм жовтяниці при її підпечінковому походженні?
а) порушення екскреції жовчі та захвату непрямого білірубіна;
б) порушення екскреції та регургітація білірубіна;
в) порушення захвату білірубіна і конюгації;
г) підвищене утворення непрямого білірубіна.
Які клінічні симптоми не характерні для надпечінкової жовтяниці?
а) блідо-жовтий відтінок шкіри;
б) темно-жовте забарвлення шкіри;
в) спленомегалія;
г) підвищення конюгованого білірубіну в сироватці крові;
д) ретикулоцитоз.
Які клінічні симптоми характерні для підпечінкової жовтяниці?
а) анемія;
б) підвищення неконюгованого білірубіна;
в) підвищення конюгованого білірубіна;
г) больовий синдром;
д) дизпепсичний синдром.
Які захворювання перебігають з жовтяницею печінкового походження?
а) гемолітичні анемії;
б) функціональні гіпербілірубінемії;
в) рак підшлункової залози;
г) жовчнокамяна хвороба;
д) гострі та хронічні гепатити.
Виберіть симптоми, не характерні для функціональної гіпербілірубінемії Жильбера:
а) збільшення конюгованого білірубіна;
б) збільшення неконюгованого білірубіна;
в) підвищення АлАТ, АсАТ;
г) ретикулоцитоз;
д) зниження осмотичної резистентності еритроцитів.
Фактори ризику для хворих синдромом Жильбера:
а) паління тютюну;
б) алкогольні ексцеси;
в) фізичне перевантаження;
г) емоційне навантаження;
д) переохолодження;
е) інфекційні захворювання.
Вкажіть можливі зміни при цирозі печінки:
а) збільшення прямого білірубіна;
б) відсутність стеркобіліна в калі;
в) гемоглобінурія;
г) уробілірубінурія;
д) плейохромія жовчі.
Доказом вірусної етіології цирозу печінки є:
а) LE-клітини крові;
б) антиядерні антитіла;
в) HBs Ag у крові;
г) HBs Ag у біоптатах печінки;
д) специфічний гіалін у біоптатах печінки.
Геморагічний синдром у хворого цирозом печінки може бути обумовлений:
а) анемією;
б) тромбоцитопенією внаслідок гіперспленізму;
в) тромбоцитопенією внаслідок впливу ЦІК;
г) дефіцитом вітаміну С;
д) анорексією.
Гіперспленізм це:
а) збільшення селезінки;
б) посилена продукція селезінкою антитіл;
в) пригнічуюча дія селезінки на клітинні елементи крові;
г) посилене захоплення селезінкою радіоактивного фармпрепарату;
д) нижній полюс селезінки знаходиться біля входу в малий таз.
Гіперспленізм має наступні прояви:
а) збільшення селезінки;
б) зменшення кількості лейкоцитів, еритроцитів в периферичній крові;
в) зниження рівня протромбіна;
г) зменшення кількості тромбоцитів в крові;
д) зниження рівня альбуміну в сироватці крові.
Анемічний синдром у хворого цирозом печінки обумовлений:
а) дефіцитом заліза;
б) порушенням обміну вітаміна В-12;
в) гіпоплазією кровотворення;
г) гемолізом;
д) гіперспленізмом;
е) геморагічним синдромом.
Синдром холестазу у хворих цирозом печінки має наступні ознаки:
а) підвищення рівня білірубіну;
б) підвищення активності АлАТ, АсАТ, глутаматдегідрогенази, сорбітдегідрогенази;
в) зниження холестерину в сироватці крові;
г) підвищення рівня холестерину, фосфоліпідів, бета-ліпопротеїдів;
д) підвищення рівня лужної фосфатази, лейцинамінопептидази;
е) підвищення рівня ціанкобаламіну.
Імунозапальний синдром при цирозі печінки проявляється:
а) підвищенням рівня гамма-глобулінів в сироватці крові;
б) підвищенням активності АлАТ, АсАТ;
в) патологічніям змінами осадових проб (тімолова, сулемова);
г) підвищенням рівня IgA, IgM, IgG;
д) зниженням протромбінового індексу, рівня ІІ, V, VII факторів згортання крові;
е) підвищенням білірубіну.
Цитолітичний синдром у хворих цирозом печінки проявляється:
а) підвищенням рівня білірубіну;
б) підвищенням активності АлАТ, АсАТ, глутаматдегідрогенази, сорбітдегідрогенази, сукцинатдегідрогенази;
в) зниженням холестерина в крові;
г) підвищенням рівня холестерину, фосфоліпідів, бета-ліпопротеїдів;
д) підвищенням рівня лужної фосфатази, лейцинамінопептидази;
е) підвищенням рівня ціанкобаламіна.
Печінково-клітинна недостатність має такі ознаки:
а) зниження активності холінестерази крові;
б) підвищення рівня холестерину;
в) підвищення рівня білірубіну;
г) зниження протромбінового індексу, рівня ІІ, V, VII факторів згортання крові;
д) абсолютне зменшення рівня альбумінів в крові;
е) абсолютне підвищення рівня глобулінів в крові.
Альтернативою 3-канальному зонду Блекмора для зупинки кровотечі з розширених вен стравоходу є:
а) ендоскопічна склеротерапія;
б) внутрішньовенне введення пітуітріну (20 Од) кожні 3 – 4 години;
в) внутрішньовенне введення синтетичного аналога соматостатина - стіламіну;
г) внутрішньовенне введення синтетичного аналога вазоінтестінального пептиду – валдаміну;
д) внутрішньомязеве введення антагоніста гастрину – проглуміду.
Які додаткові методи дослідження необхідні для уточнення етіології вірусного захворювання печінки?
а) аналіз крові на австралійський антиген;
б) пункційна біопсія печінки;
в) компютерна томографія;
г) трансдуоденальна ретроградна холецистохолангіографія;
д) УЗД органів черевної порожнини.
Для хронічного холестатичного гепатиту характерні всі ознаки, окрім:
а) шкірне свербіння;
б) жовтяниця;
в) білірубінемія з неконюгованим білірубіном;
г) гемоглобінурія;
д) варікозне розширення вен стравоходу.
Для хронічного активного гепатиту характерні наступні ознаки, окрім:
а) симптом Курвуазьє;
б) підвищення температури тіла;
в) жовтяниця;
г) телеангіоектазії;
д) збільшення селезінки.
Які морфологічні зміни характерні для хронічного персистуючого гепатиту?
а) ступеневі некрози гепатоцитів;
б) відсутність ступеневих некрозів гепатоцитів;
в) зміни в архітектоніці печінки, формування псевдодольок;
г) інфільтрація строми печінки, дистрофія гепатоцитів.
Які морфологічні зміни характерні для хронічного активного гепатиту?
а) інфільтрація строми печінки, дистрофія гепатоцитів;
б) інфільтрація строми печінки, інфільтрація паренхіми, ступеневі та мостоподібні некрози з руйнуванням пограничних пластинок уражених дольок;
в) зміна архітектоніки печінкових дольок за рахунок розростання сполучної тканини, утворення псевдодольок у місцях некрозів, гіпертрофія збережених гепатоцитів, утворення вузлів-регенератів.
Наявність в сироватці крові хворого на хронічний активний гепатит LE-клітин свідчить про:
а) вірусну етіологію;
б) тяжкий перебіг процесу;
в) змінює діагноз на системний червоний вовчак;
г) аутоімунні процеси;
д) алкогольне враження печінки;
е) порушений пігментний обмін.
Противірусну активність мають:
а) преднізолон;
б) метотрексат;
в) інтерферон людський лейкоцитарний;
г) арабінозид моносульфат;
д) делагіл;
е) фуразолідон.
Для пригнічення аутоімунних реакцій показані:
а) декарис;
б) 5-фторурацил;
в) преднізолон;
г) дексазон;
д) делагіл;
е) фуразолідон.
При якому з перерахованих хронічних захворювань печінки показана імуносупресивна терапія?
а) амілоїдоз;
б) агресивний гепатит;
в) персистуючий гепатит;
г) синдром Жильбера;
д) всі перераховані захворювання.
Під час лікування печінкової коми використовують наступні заходи, окрім:
а) дієта з виключенням білків;
б) ацидифікація кишкового вмісту (дуфлак, лактулоза);
в) аміноглікозиди per os;
г) глюкокортикоїди при масивному цитолізі;
д) масивна дегідратаційна терапія салуретиками;
е) внутрішньовенні інфузії аргініну, глутаміну та інших амінокислот з довгими вуглеводними радикалами.
Виберіть інформативні методи дослідження при підозрі на пухлину печінки:
а) сканування печінки;
б) УЗД печінки та підшлункової залози;
в) дослідження дуоденального вмісту;
г) біохімічні тести цитолізу, холестазу;
д) рентгеноскопічне дослідження шлунково-кишкового тракту.
Які симптоми характерні для синдрому подразненої кишки?
а) часте випорожнення (3 – 4) невеликою кількістю з домішками слизу, іноді прожилок крові;
б) часте випорожнення (3 – 4) кашоподібне, масляний кал;
в) часте випорожнення (3 – 4) малого обєму впереміш з газами;
г) закреп 2 – 3 дні, який змінюється проносом 1 – 2 дні.
Ознаки, характерні для гнильної дизпепсії:
а) метеоризм, буркотіння;
б) відрижка неприємним запахом;
в) кашоподібні сморідні випорожнення;
г) світлі випорожнення впереміш з газами;
д) кал з домішками слизу та крові;
е) голосні, але не сморідні гази.
Ознаки, характерні для бродильної дизпепсії:
а) лужна реакція калу;
б) кисла реакція калу;
в) креаторея (багато);
г) кал світлий впереміш з газами;
д) метеоризм, буркотіння;
е) втома, болі в усьому тілі.
При яких захворюваннях пронос та стеаторея спостерігаються одночасно?
а) спру;
б) ешеріхіоз;
в) хвороба Крона;
г) резекція клубової кишки;
д) хронічний панкреатит.
Які ознаки вказують на загострення неспецифічного виразкового коліта (НВК)?
а) схуднення, лихоманка;
б) діарея;
в) закреп;
г) анемія;
д) дизпепсичний синдром.
Перерахуйте можливі механізми розвитку анемії у хворих НВК:
а) постгеморагічна залізодефіцитна;
б) В12-дефіцитна;
в) набута гемолітична;
г) гіпопластична, як ускладнення фармакотерапії;
д) сидероахрестична;
е) вроджена гемолітична.
Виберіть характерні зміни іригограми при НВК:
а) вкорочення кишки;
б) видовження кишки;
в) звуження кишки;
г) відсутність гаустр;
д) вигляд водопровідної труби;
е) чаші Клойбера.
Яке з перерахованих досліджень найбільш вагоме в діагностиці НВК?
а) фізикальне обстеження;
б) копроцитограма;
в) іригографія;
г) мікробіологічне дослідження калу;
д) ректороманоскопія.
При НВК антибіотикотерапія проводиться:
а) для профілактики рецидивів;
б) при розвитку септичних ускладнень;
в) при частих рецидивах та тривалому перебігу;
г) в кожному випадку захворювання;
д) при кровотечі.
Базисна терапія НВК включає:
а) нестероїдні протизапальні засоби;
б) азосполуки сульфапиридіну з саліциловою кислотою;
в) глюкокортикостероїди;
г) цитостатики;
д) антибіотики;
е) холеретики.
Які найбільш характерні для НВК зміни випорожнень?
а) часті, неоформлені, пінисті, з кислим запахом;
б) часті, сморідні, блискучі;
в) часті, з домішками незміненої крові;
г) пінисті, містять шматочки овочів;
д) часті з домішками гною.
Перед іригоскопією обовязково треба провести (вибрати один):
а) копрологічне дослідження;
б) фіброколоноскопію;
в) ректороманоскопію;
г) дослідження прямої кишки ректальним дзеркалом;
д) загальний аналіз крові.
Основні патогенетичні механізми НВК:
а) порушення нейрогуморальної регуляції кишечника;
б) збільшення секреторної функції шлунка;
в) дизбактеріоз кишечника;
г) вроджений дефіцит лактази;
д) пошкодження кишечної стінки з утворенням аутоантигенів.
Характеристика випорожнень у хворих НВК:
а) масивний, білуватий;
б) кашоподібний із слизом та кровю;
в) ахолічний;
г) дьогтьоподібний;
д) водянистий впереміш з газами.
Клінічні симптоми НВК:
а) відчуття повного спорожнення прямої кишки;
б) субфебрилітет;
в) поліурія;
г) діарея;
д) позиви на дефекацію;
е) нудота, блювота.
Клінічні симптоми тяжкого перебігу НВК:
а) кахексія;
б) субфебрилітет;
в) тахікардія;
г) артеріальна гіпертензія;
д) артеріальна гіпотензія;
е) діарея більше 10 раз на добу.
Зміни шкіри у хворих НВК:
а) трофічна виразка;
б) телеангіоектазія;
в) піодермія;
г) вузловата еритема;
д) акроціаноз;
е) кропивянка.
Які зміни крові спостерігаються при НВК?
а) анемія;
б) гіпертромбоцитоз;
в) лейкоцитоз;
г) гіпопротеінемія;
д) дизпротеінемія із підвищенням гама-глобулінів;
е) лейкоцитопенія.
Перерахуйте препарати, які призначаються хворим НВК:
а) преднізолон;
б) сульфосалазин;
в) фенолфталеїн;
г) салофальк;
д) бісакоділ;
е) мезалазин;
ж) сульфадиметоксин.
В яких випадках НВК призначають ГКС?
а) при легкому перебігу;
б) при середньотяжкому і тяжкому перебігу;
в) при виникненні ускладнень, що потребують хірургічного втручання;
г) в період підготовки до хірургічного втручання;
д) при системних алергічних ускладненнях.