Osnovi_teoriyi_movnoyi_komunikatsiyi

1.Якщо на двох мудрецях білі капелюхи, то третій відразу зрозуміє, що на ньому чорний, і скаже про це.

2.Ніхто нічого такого не говорить, значить, двох білих капелюхів немає. (Це перше суттєве судження).

3.Білий капелюх може бути тільки на одному. Але в такому разі два інших мудреці це побачили б. Розуміючи, що

двох білих капелюхів немає (інакше третій мудрець легко здогадався б, що на ньому чорний) і побачивши один білий капелюх, хтось із двох мудреців здогадався б, що на ньому чорний.

4.Мудреці мовчать, значить білого капелюха ніхто не бачить. (Друге суттєве судження).

5.Висновок: Усі капелюхи - чорні.

Спробуйте скласти самостійно логічну задачу і запропонуйте її друзям.

ВПРАВИ

1. Розв’яжіть логічні задачі. Подайте розв’язання українською мовою у вигляді послідовних умовиводів.

1)На одному заводі працювали троє друзів: слюсар, токар і зварник. Їхні прізвища: Борисенко, Іваненко, Василенко. У слюсаря немає ні братів, ні сестер. Він - наймолодший із друзів. Василенко одружений на сестрі Борисенка. Він старший за токаря. Назвіть прізвища слюсаря, токаря і зварника.

2)Кондратенко, Давиденко і Федоренко живуть на одній вулиці. Один з них - столяр, другий - маляр, третій - водопровідник. Недавно маляр хотів попросити свого знайомого столяра зробити дещо для своєї квартири, але йому сказали, що столяр працює у квартирі водопровідника. Відомо, що Федоренко ніколи не чув про Давиденка. Хто чим займається?

3)Широкоплечие мужчины Поют, садясь за руль машины. Мужчины с узкими плечами,

Садясь за руль, молчат, как камень. Тот, кто за руль садится с пеньем, Не отличаются терпеньем. Терпенье тем дано с избытком, Кто чинит домики улиткам.

Чтоб домик починить улитке,

Клей варят на электроплитке. Фокс не выносит запах клея. Он тут же падает, бледнея. Прошу ответить на вопрос, Широкоплеч ли мистер Фокс.

(З журналу)

3) Nick is an engineer, Pete is a cosmonaut, Fox is a doctor, George is a driver, Michael is a teacher. Nick's brother isn't a teacher neither cosmonaut. George has a sister and hasn't brother. Who is Nick's brother?

2. Абітурієнт, який складав вступні іспити до МДУ, одержав трійку за розв’язання такої задачі: "Сторони трикутника 3, 4 і 5. Який це трикутник?" Формулювання відповіді було таким: " З теореми Піфагора нам відомо, що в будь-якому прямокутному трикутнику квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів. А тут ми маємо 52 = З2 + 42. З теореми Піфагора випливає, що даний трикутник прямокутний". Як ви думаєте, чому відповідь була оцінена трійкою?

3. Спростуйте неправильні висновки, поясніть помилку.

1.Жоден скнара не п'є багато пепсі.

Ніхто, крім скнар, не стане збирати шкарлупу від яєць.

Жодна людина, яка п'є багато пепсі, не стане збирати шкарлупу від

яєць.

2. Всі осли злі. Жоден щеня не зле. Щенята не осли.

3.Жодна ящірка не ходить до перукарні. Усі ви відвідуєте перукарню.

Деякі з вас не ящірки.

4.Деякі нелюб'язні зауваження викликають роздратування. Жодне критичне зауваження не люб'язне.

Усі критичні зауваження викликають роздратування.

5.Золото важке.

Ніщо, крім золота, не зможе змусити його замовчати. Ніщо легке не зможе змусити його замовчати.

6.Я-людина. Ти - не я.

Ти не людина.

7.Життя - боротьба. Дзюдо - боротьба. Життя - дзюдо.

8.Усі кішки смертні. Сократ смертний. Сократ - кішка.

9.Закон виключеного третього - закон мислення.

Закон виключеного третіх уперше сформульований Аристотелем. Деякі закони мислення вперше сформульовані Аристотелем.

10.Жодна загарбницька війна не може бути справедливою. Визвольні війни не можуть бути загарбницькими. Визвольні війни є справедливими.

11.Усі рабовласницькі держави є диктатурою рабовласників. Держава Древнього Рима була рабовласницькою. Держава Древнього Рима була диктатурою рабовласників.

12.Книги - джерело повчання і розваги.

Таблиця логарифмів - книга.

Таблиця логарифмів - джерело повчання і розваги.

4. Зробіть висновки з поданих тверджень, де це можливо. Поясніть, чому неможливо зробити висновки в окремих випадках. Змініть твердження так, щоб можна було зробити висновок.

1.Біль підточує сили. Ніякий біль не бажаний.

2.Всі англійці їдять на сніданок вівсяну кашу. Деякі логіки терпіти не можуть вівсяну кашу.

3.Тим, хто лисий, гребінець не потрібен. Жодна ящірка не має волосся

4.Усі неуважні люди роблять помилки.

Жодна уважна людина не забуває своїх обіцянок.

5. Жодна шпилька не має честолюбних намірів. Жодна голка - не шпилька.

5.Визначте логічні помилки та поясніть їх..

1)- Я прибув до вас із Кантемирівської дивізії, а там, як відомо, дурнів не тримають!

2)- Друзі! Коли ми бачимо нетверезу людину, яка виходить з ресторану, нам хочеться гнівно закричати: "Ви стали на хибний шлях! Поверніться, поки не пізно!"

3)- Якщо у вас пуста голова, в якій нічого не затримується, то заведіть записну книжку або краще дві, як у мене!

4)- "Спартак" - погана команда, тому що мій татко вболіває тільки за "Динамо".

5)- Цією пральною машиною користуємося я та моя донька. Їй уже більше сімнадцяти років.

6)Він мав чарівну доньку та велику квартиру.

6. Доберіть потрібні аргументи і доведіть тезу або спростуйте її.

1)Телевізійні бойовики виховують бажання завжди перемагати.

2)Телевізійні бойовики збуджують і перевтомлюють людину

3)Реклама на телебаченні - джерело інформації.

4)Реклама на телебаченні - засіб маніпулювання думками та грошима пересічних громадян.

Тема 3. Заняття 1 - 2. Міжкультурна комунікація

Основні питання: 1. Поняття міжкультурної комунікації. 2. Макрокультури. Мікрокультури. Субкультури. 3. Роль мови в міжкультурній комунікації. 4. Невербальні елементи комунікації. 5. Поняття акультурації і міжкультурного тренінгу. 6. Субкультурні та психологічні бар'єри комунікації.

Після вивчення теми заняття ви повинні вміти:

- визначати тип макрокультури учасників спілкування, обгрунтовуючи свої твердження;

-складати характеристику мовної субкультури партнера по спілкуванню;

-впізнавати окремі риси особистості за особливостями комунікативної субкультури;

-адекватно використовувати невербальні елементи комунікації;

-усувати субкультурні бар’єри комунікації.

1. Поняття міжкультурної комунікації

Розглянемо спочатку поняття "культура". Найбільш поширеними є такі його значення: 1. Окрема сфера життя суспільства, яка існує у вигляді системі установ і організацій, що опікуються створенням і поширенням духовних цінностей. 2. Сукупність цінностей і норм, притаманних великій соціальній групі людей, народу в цілому або нації. 3. Високий рівень досягнень у певній галузі. 4. Сукупність матеріальних предметів, об’єктів, ідей, образів, створених певною спільнотою протягом її історії. Іншими словами, культура - це сума всіх досягнень людства.

Ми будемо вживати аналізоване слово в другому його значенні.

Культура відіграє значну роль в особливостях світосприйняття, оцінки подій та вчинків людей, які притаманні відповідному етносу. Специфіка культури позначається на концептуальній картині світу нації, яка, в свою чергу, відбивається у мовній картині світу. Це означає, що, з одного боку, мова може бути джерелом пізнання культури народу, з іншого, - культура народу - джерелом пізнання мови.

Жодна культура не існує ізольовано. Люди різних культур спілкуються між собою, тобто відбувається міжкультурна комунікація.

Поняття "міжкультурна комунікація" вперше було сформульовано в 1954 році в роботі Г.Трейгера та Е.Холла "Культура і комунікація. Модель аналізу". Автори інтерпретували це поняття як процес ефективної адаптації людини до навколишнього світу. Вони підкреслювали, що міжкультурна комунікація відбувається тоді, коли учасники спілкування належать до різних культур і усвідомлюють цей факт.

Чому це питання було поставлене до розгляду? Справа в тому, що у представників різних культур по-різному здійснюється розшифровка отриманої інформації. Наприклад, у представників латиноамериканської культури нормальним вважається під час

спілкування підходити до співрозмовника дуже близько. Представники західних культур звикли до деякої відстані між співрозмовниками. Спроба зменшити цю відстань може стати причиною напруженості і дискомфорту одного із співрозмовників. Уявіть собі картину, коли один із співрозмовників підходить до іншого близько, а той відступає далі. Перший з них може навіть образитися, розшифровуючи факт збільшення відстані як неповагу до співрозмовника. Другий може обуритися, розшифровуючи факт зменшення відстані як невихованість, нахабство або агресію. І тільки за умови розуміння міжкультурних відмінностей комуніканти зможуть забезпечити успішність комунікативного акту. До міжкультурних чинників, які можуть спричинити ускладнення комунікації, належать і власне мовні. Це усталені мовні одиниці, і формули мовленнєвого етикету, і вживання певних синтаксичних конструкцій, і багато інших. Наприклад, формула привітання, поширена в українській мові, може викликати подив у людини іншої культури, якщо вона не знайома з відповідними кліше: Здоровенькі були! (уявіть реакцію на заяву: You were healthy!).

Таким чином, міжкультурна комунікація - це сукупність різних форм (вербальних і невербальних) спілкування між особами, які належать до різних культур.

2.Макрокультури. Мікрокультури. Субкультури

Унауковій літературі з теорії міжкультурної комунікації виділяються макрокультури і мікрокультури. До макрокультур прийнято відносити культури, які виділяються за континентальною ознакою або за національною. Наприклад, говорять про американську культуру, латиноамериканську, африканську, європейську, азіатську і т. ін. У роботах інших авторів йдеться про американську, іспанську, японську, українську, російську і інші культури. У будь-якому разі макрокультура - це культура значної частини людства - континенту або нації. Мікрокультура - це культура груп людей у межах макрокультури. Як відомо, люди входять до складу тих чи інших соціальних груп у межах етносу, які характеризуються своїми особливостями спілкування. Ці особливості зумовлюються багатьма

факторами: професією, освітою,	віком, віруваннями, сферою
інтересів, гендерними чинниками, місцем проживання і т. ін.		Кожна
окрема людина поєднує в собі особливості макрокультури і		різних

мікрокультур (вік, професія, освіта, стать і т. ін.), утворюючи таким чином субкультуру. Хоча підкреслимо, що в науковій літературі

поняття субкультури і мікрокультури часто інтерпретуються як тотожні. Так, наприклад, Т.Г. Грушевицька, В.Д.Попков та О.Л.Садохін пишуть: "...субкультурами називаються культури різних соціальних груп та прошарків в межах одного суспільства" /4, ст. 142143/.

У теорії міжкультурної комунікації виділяють

колективістські культури і індивідуалістські. Колективістський вид культур поширений серед східних народів. Головною цінністю цих культур є ототожнення себе з колективом. Представники цих культур інтереси колективу ставлять на перше місце, готові нехтувати своїми власними. Вони часто використовують займенник ми, висловлюючи свою особисту думку, оскільки вона завжди є думкою колективу. Людина в таких культурах оцінюється за її можливостями встановлювати контакт з іншими людьми.

В індивідуалістських культурах у центрі будь-якої діяльності ставиться особистість, і головною цінністю є індивідуальність. Цей вид культури більше поширений на заході. Там дуже цінується, коли людина має свої принципи і переконання. Кожен з учасників спілкування має берегти особистий простір співрозмовника - інакше комунікація буде невдалою. Це не означає, що інтереси колективу в цілому в індивідуалістських культурах не враховуються. Але успішність колективу визначається успішністю кожної особистості.

Відзначимо, що в результаті практичної діяльності, контактів між різними народами відмінності між індивідуалістськими та колективістськими культурами дещо стираються. Можна говорити про яскраво виражений колективістський характер японської культури, яскраво виражений індивідуалістський характер американської. Але в більшості випадків культури поєднують риси двох видів з більшим проявом однієї з них.

Виникає питання, як наведені особливості відбиваються на мові спілкування. Звернемося до аналізу ролі мови у міжкультурній комунікації.

3. Роль мови в міжкультурній комунікації

Кожна культура має свою мовну систему, за допомогою якої її носії мають можливість спілкуватися один з одним. У науці різні форми мовного спілкування одержали назва вербальних засобів комунікації.

Значення мови в культурі будь-якого народу важко переоцінити. У літературі з проблем культурології значення мови найчастіше зводиться до таких тверджень:

-дзеркало культури, в якому відбивається не тільки реальний навколишній світ, але й менталітет народу, його національний характер, традиції, звичаї, мораль, система норм і цінностей, картина світу;

-скарбничка культури, тому що всі знання, вміння, матеріальні і духовні цінності, накопичені тим чи іншим народом, зберігаються в мовній системі: у фольклорі, книгах, в усній і письмовій мові;

-носій культури, тому що саме за допомогою мови культура передається з покоління в покоління;

-інструмент культури, що формує особистість людини, бо саме через мову сприймається менталітет, традиції і звичаї свого народу, а також специфічний культурний образ світу.

Ініціаторами у вивченні взаємозв'язку мови і культури були

американський культурний антрополог Ф. Боас	і британський
соціальний антрополог Б. Маліновський. Ф. Боас	ще в 1911 році

вказав на цей зв'язок, проілюструвавши його порівнянням двох культур через їхній словниковий склад. Так, для більшості північних американців сніг - це просто погодне явище, і в їхньому лексиконі для позначення цього поняття є тільки два слова. А в мові ескімосів існує більш двадцяти слів, що описують сніг у різних станах. Така розмаїтість словникових засобів ясно показує, що для ескімосів сніг - це не просто складова частина погоди, а найважливіша частина природи, на якій базується більшість елементів їхнього життя та культури.

Істотний внесок у розуміння зв'язку мови і культури внесла відома лінгвістична гіпотеза Сепіра - Уорфа, яка стверджує, що мова -

це не просто інструмент для відтворення думок, вона сама формує наші думки. Наприклад, англійському реченню «Він залишився на десять днів» у мові хопі відповідає речення «Він залишився до одинадцятого дня». Б. Уорф також з'ясував, що в мові хопі немає розподілу на минулий, теперішній і майбутній час, який існує в більшості європейських мов. На прикладах такого типу Уорф пояснює зв'язок культури і мови, стверджує, що люди по-різному говорять і порізному дивляться на світ.

Гіпотеза Сепіра - Уорфа базується на положенні, що мова є основою тієї картини світу, яку створює кожна людина, упорядковуючи (гармонізуючи) величезну кількість предметів і явищ

навколишнього світу. Будь-який предмет чи явище стають доступними для нас тільки тоді, коли їм дається назва. Предмет чи явище, що не мають назви, для нас просто не існують. Давши ж таку назву, ми тим самим включаємо нове поняття в ту систему понять, яка існує в нашій свідомості. Можна сказати, що мова не просто відображає світ, він будує ідеальний світ у нашій свідомості, вона конструює ментальну реальність, з якою людина має справу перш, ніж з предметами реальної дійсності. Людина бачить світ так, як вона говорить. Тому люди, які говорять різними мовами, бачать світ порізному.

Ця гіпотеза сьогодні широко відома, і в неї є як послідовники, так і супротивники. Останні довели, що, хоча розбіжності в сприйнятті світу, безперечно, існують, але вони не такі великі, інакше люди просто не змогли б спілкуватися один з одним. Очевидно, найголовніші ознаки явищ людьми сприймаються однаково незалежно від мови, відмінності стосуються певних особливостей, які відтворюються в лексичній системі.

У мовознавстві розмежовують три поняття, пов’язаних з людиною та відтворенням дійсності в її свідомості: реальний світ; концептуальна (культурна, понятійна) картина світу; мовна картина світу. Реальний світ — це об'єктивна дійсність, яка існує незалежно від людини, світ, що оточує її. Концептуальна (культурна, понятійна)

картина світу - відображення реального світу через призму понять, сформованих у процесі пізнання світу людиною на основі як колективного, так і індивідуального досвіду. Мовна картина світу - це відображення концептуальних уявлень засобами мови, вербалізація концептуальних уявлень.

Слова — це не просто назви предметів чи явищ, а відображення реальності, пропущені через призму культурної картини світу, через особливості світобачення етносу. Так, С.Г.Тер-Мінасова відзначає: ―...там, де російська людина бачить два кольори: синій і блакитний, англієць бачить один колір - blow, хоча і ті, й інші дивляться на ту саму частину спектра. Якщо англієць бачить два предмети - foot і leg, то росіянин - тільки один - ногу. Таким чином, мова нав'язує людині певне бачення світу ―/21, ст.34/. І саме тому при міжкультурному спілкуванні виникає багато проблем, які стосуються особливостей вживання слів у певних контекстах.

Не менш важливу роль у спілкуванні відіграють невербальні елементи комунікації, до яких належать жести, міміка, погляд, рухи, простір, час і т. ін.

4. Невербальні елементи комунікації

Сукупність жестів, поглядів, міміки, рухів тіла, які характерні для спілкування в певній культурі, називається кінесикою. Жести поділяються за функцією, яку вони виконують. Розмежовуються такі основні їх типи:

-описово-виразні жести, які допомагають біль глибоко, розкрити думку;

-конвенційні жести, які використовуються при привітанні, прощанні, тощо;

-модальні жести, які виражають схвалення, осуд, докір, тощо;

-ритуальні жести, які використовуються в релігійних

обрядах.

Одні й ті самі жести в різних культурах можуть мати різне значення. Так, відомий жест, який використовують американці і який означає ОК, в Латинській Америці має зовсім інше значення і вважається дуже непристойним.

Окулістика, або контакт очей, - один з найважливіших елементів комунікації. По-перше, слід стежити за довготою погляду, пам’ятаючи, що довгий прямий погляд (більше 3-6 секунд) викликає дискомфорт у партнера, сприймається як бажання домінувати у комунікації. З іншого боку, прямий погляд є обов’язковим при спілкуванні. Відсутність прямого погляду сприймається як нещирість або небажання продовжувати розмову, неповага до партнера. Американці, наприклад, не довіряють людям, які не дивляться їм в очі. Навпаки, в деяких східних культурах саме відсутність прямого погляду вважається вираженням найбільшої поваги (культури Азіїї, наприклад). Азіатським жінкам не дозволяється дивитися в очі чоловікам, підлеглі не повинні дивитися в очі начальнику.

За тактильною поведінкою виділяються контактні культури і дистантні. У контактних культурах нормальним вважається дотик до співрозмовника, у дистантних він є зайвим елементом.

Відрізняється в контактних і дистантних культурах і проксеміка - використання просторових відношень при комунікації. Кожна людина має деякий простір, який вона розглядає як свій власний, а його порушення сприймає як вторгнення у внутрішній світ , як агресію, виявлення ворожості. У представників контактних культур цей простір є меншим, у представників дистантних - більшим. Американський психолог Е.Холл виділяє чотири зони комунікації: