Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Соколова_методичка_самая_послед_для всех_тех_сп....doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
26.10.2018
Размер:
883.2 Кб
Скачать

5.2 Розрахунок технологічної собівартості виготовлення виробу

Із тих, що має технолог в своєму розпорядженні способів ефективного виготовлення продукції, він повинен обрати оптимальний, тобто найбільш раціональний і економічний спосіб виробництва. В основі порівняльних розрахунків лежить визначення технологічної собівартості для кожного із порівнювальних варіантів і встановлення такого об’єму виробництва, який служить межею їх доцільного застосування.

Технологічною собівартістю називається сума витрат виробництва за тими статтями , за якими ці витрати відмінні для порівнювальних варіантів.

Частина витрат “а” на виробництво, що пов’язана зі здійсненням технологічного процесу прямо пропорціонально розміру програмного завдання “N”, інша частина “в” від нього майже незалежна і залишається відносно постійною.

До витрат першої групи, що вираховуються на один виріб, відносяться витрати на основний матеріал, технологічне паливо і технологічну енергію , сплата штучного часу основних робітників виробництва , а також витрати на експлуатацію обладнання та інструменти .

До витрат першої групи необхідно віднести сплату підготовчо-заключного часу і витрати на утримування оснащення .

Загальна формула розрахунку технологічної собівартості виробу має вигляд:

, (5.8),

де – умовно - змінні витрати, грн;

– програма виготовлення продукції, шт.;

– умовно – постійні витрати, грн.

Витрати на основні матеріали, технологічне паливо і технологічну енергію визначають за формулою:

, (5.9)

де – вартість 1кг матеріалу;

– маса матеріалу, яка витрачається на одну деталь, кг;

– ціна 1 кг відходів, що реалізуються;

– маса відходів, кг;

– вартість 1 кг палива;

– кількість палива, яка витрачається на одну деталь, кг;

– вартість 1кВт-год енергії;

– кількість технологічної енергії, яка витрачається на одну деталь кВт-год.

Витрати на заробітну плату визначають за формулою:

, (5.10 )

де – основна та додаткова (з нарахуваннями) погодинна заробітна плата робітників;

– норма штучного часу, нормо-год.

Витрати по експлуатації обладнання визначають за формулою:

, (5.11)

де – собівартість 1 години роботи обладнання.

Витрати на інструмент визначаються за формулою:

, (5.12)

де – годині витрати на використання інструменту;

–норма машинного часу;

, (5.13)

де – почасова вартість використання інструменту;

– число повторного заточення інструменту до його повного зношення;

– собівартість повторного заточення;

– строк служби інструменту,

Витрати на оплату підготовчо-заключного часу визначають за формулою:

, (5.14)

де n- число переналагодження ( партій);

– основна і допоміжна ( з нарахуваннями)годинна заробітна плата налагоджувача ;

– норма підготовчо - заключного часу, нормо-година.