1.2. Ковальство в середньовіччі
Ремісники при дворах феодалів займалися виготовленням або обробкою ужиткових виробів і других виробів для землеробства. Цим і обмежувалася їх робота при дворах, але були і такі ремісники, які працювали при монастирях. Там їхня робота мала більш художній відтінок. В той час популярною була популярна техніка прикрашання комірковою емаллю якою прикрашали Євангеліє.
Серед виробів, які на той час виробляли ковалі були підсвічники, дверні ручки для храмів, завіси, які потім фарбували, решітки.
Романська кована решітка XI-XIII ст.
Романська решітка, зазвичай масивна, складається з вертикальних прутів квадратні в перерізі, поставлені косо або прямовисно. Окремі проміжки між ними заповнені спіралями, що виходять з прутів. Ці ковані прикраси в більшості випадків рівномірно заповнюють всю поверхню решітки.
відомі пам’ятки мистецтва кування романського періоду збереглися в Франції. Виготовлялися суто художні вироби, які служили в більшості тільки церквам. В ХІІІ ст. ці вироби стали відносно скоро розповсюджуватися по міським будинкам.
1.3. Ковальство в епоху готики та ренесансу
Кульмінацією готичного мистецтва, а також і ремесла – ковальства можна вважати XV століття. Із первісного ковальського ремесла в умовах розвитку спеціалізації народжуються нові галузі.
Ковалі мали особливе положення, вони скрізь - у містах, селах і селах-були виключені з права милі, так як служили громадським інтересам.
Велике число збереглися з того часу предметів дозволяє зосередитися виключно на виробах ковальського ремесла. Це були, перш за все, решітки, а також, подібно до того, як це було в попередні епохи, ковані прикраси, петлі, затвори, дверні кільця, замки і ключі до дверей як церковних, так і до житлових будинків. Ковальська справа знаходила застосування і при окуванні скринь і шаф.
Постачання сировини з металургійних майстерень дозволяла ковалям зосереджувати основну увагу на більш тонкої і високохудожньої обробці. Для кування решіток потрібно було викувати прутки, однак для їх прикраси під рукою вже була листова заготівля, з якої можна було виготовити волюти, листя або популярні трилистий лілії.
Основною сферою діяльності ренесансної художнього кування були грати. Форми решітки розвиваються настільки, що ледве вдається впізнати їх прообраз в готичних орнаментах. Чотиригранний готичний пруток і клепка в холодному стані не давали таких можливостей надання форми, як пруток круглий, який є основним характерним елементом художньої ковки періоду ренесансу XVI-XVII століть. Коваль епохи ренесансу був як би раптово сп'янілий можливостями, які йому дала ця заготівля, оформляв з неї розкішні спіралі, розгалуження, які на кінцях переходили в листя і квіти, виконані куванням в гарячому стані без клепки. У місцях, де згинаються прутки перетиналися, виконували просічки, в які прути взаємно просмикувалася. У результаті виникала міцна і разом з тим легка решітка.
Розширення мережі металургійних підприємств, і в першу чергу поява кувальних молотів, зумовило в області ковальського та слюсарної справи подальше вдосконалення виробництва заготовок, збільшення постачання добре проробленого вихідного матеріалу.
З точки зору композиції решітки часів ренесансу можна грубо розділити на дві групи. У гратах першої групи візерунок розвивається від основного вертикального дроту. Від нього розходяться і розгалужуються по обидві сторони в спіралях інші прутки. Вільна поверхня далі заповнюється кованими листям, плодами і квітами.