- •Предисловие
- •Прокопий кесарийский о славянах и антах, VI в.
- •Маврикий стратег о славянах и антах, конец VI в.
- •Сведения о славянах и руси до X в. Из восточных (арабских) источников
- •О купцах-русах (из сочинения арабского географа IX в. Ибн Хордадбеха)
- •X в. Ибн Руста1)
- •О трех центрах Руси ( из «Китаб ал-масалик ва-л-мамалик» арабского географа Ибн Хаукаля)
- •(Перевод с древнерусского)
- •Борьба руси с внешними врагами
- •Первые походы Святослава
- •Осада печенегами Киева. Подвиг юноши.
- •«Не посрамим землю Русскую»
- •Подвиг кожемяки
- •Завещание князя Ярослава Мудрого своим сыновям
- •Княжеские усобицы. Нашествия половцев. Опустошение Киевской земли половцами.
- •«Каждому свое…»
- •Народное восстание в киеве, 1113 г.
- •Русская правда в краткой редакции
- •Из «поучения владимира мономаха своим детям»
- •Монголо-татарское нашествие. Борьба руси за независимость
- •«Опис україни» г. Боплана
- •Універсал богдана хмельницького до українського народу з закликом повстати проти шляхетської польщі (1648, початок року)
- •Умови запорізького війська, передані через захарія хмельницького і андрія мокрського королевичу яну казиміру
- •1648, Листопада близько (5) 15. Під Замостям.
- •1648, Листопада 18 (28). Старе Село.
- •Вимоги запорізького війска, передані яну казимиру
- •1649, Серпня (7) 17. Табір під Зборовом.
- •Зборівський договір
- •8(18) Серпня 1649 р.
- •Лист гетьмана богдана хмельницького до царя, висланий з козацьким посольством до москви 17 лютого 1654 р.
- •Статті, запропоновані козацьким посольством царському уряду 21 березня 1654 р.
- •Привілей Війську Запорозькому
- •Привілей Шляхті
- •Жалувальна царська грамота запорізькому війську 27 березня 1654 р.
- •Гадяцький трактат
- •6(16) Серпня 1658 р.
- •Слободищенский трактат 1660 г.
- •Звернення гетмана і. Мазепи до війська і народу малоросійського
- •Присяга ф. Орлика
- •Пакти й конституції законів та вольностей війська запорозького
- •Эмский указ 1876 г.
- •Збірник документів і матеріалів з історії україни
1648, Листопада 18 (28). Старе Село.
Найясніший і непереможний цісарю, пане мій милостивий.
Неможливо всебічно і грунтовно визначити людські вчинки, не враховуючи їх закономірностей та одвічної волі неба. Справедливість цього світу так розмірена, що в одних відбирає, а другим дає владу і мудрість. Кривда ж, гніт і неволя викликають сувору помсту з боку справедливості, щоб божі настанови проявлялися у всьому на очах живих людей, задовольняючи обидві сторони, - як багатого так і бідного. Це вже мусило статися в цьому році через нікчемних і легкодухих людей, які спокушені жадобою, наступали на наші криваві заслуги, на права і вільності, а врешті й на життя, так що ми, як люди від віків рицарські, змушені були шаблею добути собі мир та скинути з шиї ярмо неволі і гноблення, особливо коли побачили, що виродки – старшина не вміє приборкати своє панування. Бог не хотів терпіти скривдження бідного, приборкав гордощі безбожних ляхів, так що більше від страху, як від зброї полягло їх до ста тисяч в різних місцях, і мало їх ми пропустили за ріку Віслу. А нам господь бог в нагороду за наші кривди дозволив взяти під владу більшу половину польського королівства, Україну, Білу Русь, Волинь, Поділля з усією Руссю аж по Віслу. Тепер же під час такого успіху вся грецька релігія вирішила прийняти за пана і захисника вашу цісарську милість, мого милостивого пана, як того, якого не подолає ніяка інша держава завдяки силі рицарських людей держави в.ц.м. Наше Військо Запорізьке бажає приєднатися до них і залишитися вічними підданими, обіцяючи від себе всяку прихильність і готовність поставити триста тисяч за найменшим наказом в.ц.м. Для підтвердження цього послуху, віри та підданства зволь, в.ц.м., прислати пограничних пашів – силістрійського і білгородського, щоб ми при них склали присягу, піддавши їм ці землі, здобуті шаблею. Коли ж, в.ц.м., накажеш решту королівства і Литву зайняти, не приводячи багато свого війська, я довершу це з своїми людьми за короткий час. Тільки прошу покірно, в.ц.м., щоб зволив прихильно прийняти ці наші добрі почуття і дарунок та прислухався до думки моїх послів і до святого константинопольського патріарха нашої грецької релігії, до якого сама старшина наша через духовних відрядила своїх послів з повноваженням, щоб в.ц.м. зволив прийняти вже під щасливу свою владу, приєднавши цю державу до Волоської і Мультанскої землі. А мені, підніжкові своєму, за працю, як і раніше просив, так і тепер повторюю моє покірне прохання, зволь надати з милостивої ласки Волоське господарство, бо я знаю напевно, що теперішній волоський господар є зрадником в.ц.м, п.м.м. А втім, прошу бога, щоб зберігав в.ц.м. як при доброму здоров’ї, так і при щасливому пануванні над усім світом та зволив благословити на дальші, незмірні літа.
Дано [в Старому Селі, 28 листопада 1648 р.].
Найнижчій підніжок в. ц. м., Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорізького і всієї Русі.
Текст подано за: Крисаченко В. С. Українознавство: Хрестоматія-посібник: У 2 кн. Кн.2. К., 1997. – С. 96-97