Тема 9 Методика підтримання державного обвинувачення в суді у справах про хабарництво

(2 год.)

План:

І. Опитування студентів:

1. Криміналістична характеристика хабарництва та особливості її основних елементів.

2. Обставини, що підлягають встановленню і доказуванню у судовому розгляді справ про хабарництво.

3. Типові слідчі помилки і помилки обвинувачення у справах про хабарництво. Їх прогнозування та усунення.

4. Тактичні аспекти діяльності державного обвинувача в судовому розгляді.

4.1. Типові ситуації обвинувачення у справах про хабарництво.

2. Тактичні аспекти участі державного обвинувача в попередньому розгляді справи суддею та судовому слідстві у справах про хабарництво.

3. Тактичні аспекти підготовки і виступу державного обвинувача в дебатах. Структура промови у справах про хабарництво.

ІІ. Питання для самоконтролю:

1. типова структура окремої методики підтримання державного обвинувачення у справах про хабарництво;

2. особливості і типові елементи криміналістичної характеристики хабарництва;

3. інформація про спосіб хабарництва;

4. інформація про характеристику особи злочинця;

5. інформація про предмет хабарництва;

6. типові обставини, у встановленні яких проявляється особлива роль прокурора, який підтримує обвинувачення у справах про хабарництво;

7. зміст підготовки прокурора до підтримання державного обвинувачення у справах про хабарництво;

8. етапи (періодизація) підготовки прокурора до підтримання державного обвинувачення у справах про хабарництво;

9. матеріали справи, на вивчення яких має бути звернута особлива увага прокурора;

10. обставини, що мають бути встановлені і зафіксовані за результатами досудового проведення огляду місця події;

11. формальні та змістовні вимоги стосовно досудового проведення огляду місця події;

12. обставини, що мають бути встановлені і зафіксовані за результатами досудового проведення затримання з поличним;

13. формальні та змістовні вимоги стосовно досудового проведення затримання з поличним;

14. оцінка прокурором матеріалів ОРД у справах про хабарництво;

15. обставини, що мають бути встановлені і зафіксовані за результатами досудового проведення різновидів обшуків;

16. формальні та змістовні вимоги стосовно досудового проведення різновидів обшуків;

17. обставини, що мають бути встановлені і зафіксовані за результатами досудового проведення пред’явлення для впізнання;

18. формальні та змістовні вимоги стосовно досудового проведення пред’явлення для впізнання;

19. обставини, що мають бути встановлені і зафіксовані за результатами досудового проведення різновидів судових експертиз;

20. формальні та змістовні вимоги стосовно досудового проведення різновидів судових експертиз;

21. процесуальні і тактичні особливості судового допиту підсудного у справах про хабарництво;

22. слідчі помилки і помилки обвинувачення у справах про хабарництво. Їх прогнозування та усунення прокурором;

23. типові ситуації обвинувачення у справах про хабарництво;

24. роль і завдання державного обвинувача в попередньому розгляді справи суддею та судовому слідстві у справах про хабарництво;

25. державний обвинувач у дебатах у справах про хабарництво.

ІІІ. Практичні завдання:

1.

Кримінальна справа про обвинувачення голови Кам’янець-Подільського міськрайонного суду С. за ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України була направлена до суду.

С. обвинувачувався у отриманні двох хабарів: у сумі 500 євро від громадянки Т. за сприяння у прийнятті її сина на роботу в суд, та 1500 гривень від громадянки Ч., яка звернулась з проханням пом’якшити покарання її дочці, яка притягувалась до кримінальної відповідальності за ст. 296 ч.1 КК України і кримінальну справу стосовно якої розглядав С.

У ході досудового слідства давати показання суддя відмовлявся, допитаний у судовому засіданні свою вину у вчиненому не визнав і пояснив, що дана справа повністю сфальсифікована працівниками СБУ та прокуратури через внутрішній конфлікт. На свій захист він висунув дві версії: у працевлаштуванні сина громадянки Т. він не сприяв, а вона передала йому в кабінеті не гроші, а рецепт лікування язви. Громадянка Ч. передала йому в кабінеті не гроші, а характеристику на дочку, яку він не приєднав до справи через те, що вона не була належно завірена. Крім того, потрібно зазначити, що в ході судового розгляду потерпілі Т. і Ч. змінили свої показання і підтримували версії судді.

Зокрема, з протоколів про наслідки здійснення оперативно-розшукових заходів та відеозаписів доданих до них, вбачалось що громадянка Т. в службовому кабінеті передала судді конверт, С. поклав конверт у шухляду стола, а згодом дістав його та вийняв з конверта гроші, які поклав у кишеню піджака. Щодо громадянки Ч., то згідно протоколів про наслідки здійснення оперативно-розшукових заходів, зафіксовано факт передачі судді громадянкою Ч. конверту. Після того, як Ч. вийшла з кабінету, С. взяв зі столу конверт поклав у кишеню штанів, а згодом у своєму службовому кабінеті під робочим столом перераховував гроші.

1) Наведіть головні завдання участі прокурора у судовому слідстві у цій справі.

2) Чи є в матеріалах справи прогалини досудового розслідування? Якщо так, тоді які? Що і як необхідно зробити прокурору для їх усунення?

3) Складіть письмовий план участі прокурора у судовому розгляді цієї справи і письмово обґрунтуйте його.

2.

Державний обвинувач, вивчаючи матеріали кримінальної справи про хабарництво звернув увагу на допит заявника.

Фрагмент цього допиту: “… Він роздумував, з якої причини суддя зобов’язав його передати хабар за вищезгадані дії і розуміючи, що його дії незаконні, 5 лютого 2009 року прибув в управління служби безпеки України в Харківській області, яке знаходиться НА вул. Мироносицькій в м. Харкові і увійшов до центрального входу. Піднявшись по східцях, він звернувся до чоловіка-чергового, який знаходився у форменому одязі і запитав, до кого йому можна звернутися із заявою про вимагання у нього хабара.

Вказаний співробітник повідомив його, що на початку будівлі є спеціалізований кабінет для прийому громадян, куди йому необхідно підійти і у вказаному кабінеті чергового повідомити про мету візиту. Він вийшов з будівлі, повернув направо, як вказав черговий, і на початку будівлі він увійшов до дверей, пройшов по коридору і увійшов до кабінету. Навпроти входу він підійшов до скляної вітрини, зсередини відкрили віконце, після чого чоловікові у форменому одязі він розповів про мету візиту, повідомив, що йому потрібна допомога, оскільки у нього вимагає хабар суддя.

Через деякий час до нього вийшла молода людина, після чого він їй коротко розповів про події, пов’язані з суддею Ю. Після цього вони піднялися на 5 поверх будівлі і увійшли до кабінету, який був другим або третім по лівій стороні.

Вказана молода людина, як йому стало відомо В., попросила вийти з кабінету своїх колег, двох чоловіків, після чого запитав у нього, чи готовий він офіційно написати заяву відносно судді Ю., на що він дав свою згоду. Співробітник служби безпеки роз’яснив йому вимоги законодавства про відповідальність за неправдиве повідомлення про злочин та його конституційні права, після чого дав йому папір, де він на двох аркушах у вільній формі виклав обставини і своє прохання про вжиття заходів до Ю..

Потім В. дав йому бланк пояснення, вніс до нього його анкетні дані, після чого він знову своєю рукою вказав усі обставини, які виникли між ним і суддею Ю.

Після написання пояснення, він запитав у В., чи потрібний йому диктофон із записами розмов з Ю. і рішення від 29 січня 2010 року, винесене Ю.? В. запитав: "А Ви записували розмови"?, на що він відповів, що так, оскільки він з собою постійно носить диктофон, оскільки у своїй роботі постійно стикається з різними контролюючими органами. Запис розмов з Ю. він здійснював так: перед візитом до судді, на своєму плащі, він розстібав одну з двох накладних кишень, що нашивають на плащі в ділянці грудей, і клав в них диктофон. Так, він йому пояснив, що на вказаному диктофоні є три аудіозаписи розмов з Ю., а саме 30.03.2009 року, 29.01.2010 року і 3.02.2010 року. Він вказав у поясненні, що долучає до нього диктофон і постанову суду від 29 січня 2010 року.

Після написання усіх вказаних документів, В. при ньому прослухав запис, після чого склав якийсь протокол. Він ознайомився з протоколом і підписав кожен його аркуш, а у кінці протоколу розписався і сам В. Саме там він побачив прізвище В..

Співробітник СБУ сказав йому, що для викриття судді Ю. в отриманні хабаря необхідно провести якісь оперативні заходи, і коли він буде готовий, його повідомлять. Також він дав йому номер свого мобільного телефону, після чого провів його вниз будівлі на перший поверх, де він віддав перепустку співробітникові СБУ і через центральний вхід вийшов на вулицю.

Наступного дня йому передзвонив В. і сказав, що 10 лютого 2010 року о 9 годині ранку він має бути в СБУ і подзвонити йому. Також необхідно мати при собі 300 доларів США, про які він розмовляв з суддею Ю..

10.02.2010 роки близько 9 годин він прибув в СБУ на вул. Мироносицьку і подзвонив В. Той вийшов за ним в кімнату прийому громадян, йому виписали перепустку, піднялися в той же кабінет, де він був 5 лютого 2010 року. У вказаному кабінеті він віддав 300 доларів США і молода людина, як він зрозумів колега В., став складати протокол огляду вказаних грошових коштів. Піж час складання цього протоколу було присутніми двоє громадян, жінка і чоловік. Вказаних громадян представили понятими.

У протокол переписали номери і серії вказаних купюр, після чого освітили їх лампою, ніякого свічення не було. Ці гроші відксерокопіювали, і вказаний аркуш підписав він та поняті. Потім гроші обробили з балончика і знову освітили лампою, і вже ці гроші світилися жовто-зеленим кольором…”.

1) Охарактеризуйте та оцініть доказове значення інформацію, що міститься у протоколі допиту.

2) Підготуйте план судового допиту прокурором цього заявника.

3) Які ще судові та судово – слідчі дії необхідно передбачити прокурору у зв'язку з показаннями заявника?

Рекомендована література:

1. Ароцкер Л. Е. О методике судебного разбирательства уголовных дел и ее соотношении с методикой расследования. // В кн.: Методика расследования преступлений (общие положения). - М., 1976.

2. Баев О. Д Конфликтные ситуации на предварительном следствии. Основы предупреждения и разрешения. - Воронеж, 1984.

3. Белкин Р. С. Криминалистика; проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике. - М, 1988.

4. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия. - М. 1997.

5. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. - М. 2001.

6. Белкин Р.С. Общая теория советской криминалистики. - Саратов. 1986.

7. Богомолова С. Н. О принятии решений в ситуациях неопределенности риска (подход к анализу преступного по ведения) // Личность преступника как объект психологического исследования. - М, 1979.

8. Бурданова B.C. Поиски истины в уголовном процессе. - СПб, 2002.

9. Вандер М.Б. Схемы криминалистических алгоритмов. - СПб., 1998.

10. Васильев А. Н. О криминалистической классификации преступлений // Методика расследования преступлений (Общие положения). Материалы научно-практической конференции. - М., 1976.

18. Возгрин И. А. Научные основы криминалистической методики расследования преступлений. Курс лекций, ч. 14. - СПб., 1992.

19. Возгрин И. А. Криминалистические характеристики преступлений и следственные ситуации в системе частных методик расследования // Следственная ситуация. - М,, 1991.

20. Гавло В. К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования, отдельных видов преступлений. – Томск,1985..

21. Герасимов И. Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений. - Свердловск. 1975.

34. Джандиери А.С. Расследование взяточничества. - Л. ,1986.

35. Драпкин Л. Я. Основы теории следственных ситуаций. - Свердловск, 1987

36. Драпкин Л. Я. Понятие и классификация следственных ситуаций. - В кн.: Следственные ситуации и раскрытие преступлений. Научные труды свердловского юридического института. Вып. 41. - Свердловск, 1975.

37. Драпкин Л. Я. Разрешение проблемных ситуаций в процессе расследования. - Свердловск, 1985.

38. Драпкин ЛЛ. Общая характеристика следственных ситуаций // Следственная ситуация. - М., 1985.

39. Дулов А.В. Основы расследования преступлений, совершенных должностными лицами. - Минск, 1985.

40. Здравомыслов Б.В. Квалификация взяточничества. - М., 1991.

41. Зинапулин 33. Общие проблемы обвинения и зашиты по уголовным делам: Учебное пособие. - Ижевск, 1989.

42. Зорин ГА. Криминалистическая методология. – Минск, 2000.

43. Зорин ГА. Теоретические основы криминалистики. - Минск, 2000.

44. Зуйков Г.Г. Изучение способа совершения преступления // Криминалистика социалистических стран. - М., 1986.

45. Кириллова Н Л. Поддержание государственного обвинения в суде. - СПб., 2003.

51. Кухарев В. А., Мальцев В. А. К вопросу об общих положениях методики расследования преступлений. // В кн.: Методика расследования преступлений (общие положения). - М., 1976.

52. Кушниренко СИ Особенности расследования взяточничества: Учебное пособие. - СПб., 2002.

53. Левонец Криминалистическая методология преодоления латентных ошибок. – Гродно, 1994.

69. Образцов В.А. Криминалистика как область научного знания / Криминалистическое обеспечение предварительного расследования. - М, 1992.