Принципи побудови організаційного механізму

Під час побудови систем інститутів ЄСп та ЄС держави-члени багато в чому запозичили концептуальні основи побудови, а також практику власного державно-правового розвитку. Це означає, що в певній мірі для характеристики інституційної структури ЄС використовують теорію розподілу влад, хоча це і не зовсім вірний підхід. Принцип збалансованого розподілу повноважень.

На відміну від держав-членів в побудові владного механізму вирішується завдання забезпечення збалансованого поєднання повноважень, які належать ЄС та ЄСп, з одного боку, і державам-членам з іншого.

Крім того, одним із принципів побудови механізму інститутів ЄС вважається принцип розподілу повноважень, а не розподілу влади (установча, законодавча, виконавча, судова, бюджетна і, частково, зовнішньополітична функції).

Обидва принципи мають на меті забезпечити прояв в діяльності органів міжнаціонального (Рада ЄС) і наднаціонального (Європарламент, Суд ЄС, Рахункова Палата) начала.

Серед органів ЄС важливе значення належить Європейській Раді, яка хоча і не є інститутом ЄС, але здійснює важливі функції представництва ЄС в цілому.

Ст. 13, 14, 15 Договору про ЄС – на самостійне вивчення.

Органи ЄС здійснюють свої повноваження таким чином, що жодна із зазначених функцій не виконується одноособово якимось органом.

Установча функція передбачає право на створення якоїсь організації або на встановлення публічної влади. Оскільки джерелом установчої влади в ЄС є держави-члени, народ, органи, то установча функція поділена саме між цими àкторами.

Законодавча функція переважно здійснюється Радою ЄС, яка приймає регламенти, директиви і рішення. Однак, самостійно Рада ЄС не може прийняти жоден із перерахованих актів, тому законодавчу функцію можна зобразити в такому вигляді: законодавча ініціатива належить Комісії ЄС (хоча проект в основному готує Рада ЄС); Рада ЄС ухвалює проект, при цьому вона повинна отримати згоду Європарламенту; контроль за дотриманням процедури прийняття актів здійснює Суд ЄСп.

Виконавча функція зосереджена в руках Комісії ЄС, хоча бувають випадки, коли комісія самостійно не виконує цю функцію. Ст. 202, 211 Договору про ЄСп.

Судова функція здійснюється переважно Судом ЄСп.

В ЄС є певна проблема з визначенням органу, що здійснює зовнішньополітичну функцію, так як це все ж таки виключна компетенція держав-членів. ЄС не є суб’єктом міжнародного права.

Бюджетну функцію здійснюють Комісія ЄС, Рахункова палата, Рада і Європарламент.

Право (правопорядок) єс: загальна характеристика

Суб’єктами права ЄС є держави-члени, приватні особи, в тому числі ФО та ЮО, які знаходяться на території ЄС, інститути і органи ЄС.

Тема 5. Джерела права єс

Джерела європейського права – це форма існування і форма виразу норм європейського права. Джерела права ЄС, з одного боку, мають міжнародно-правову природу, з іншого боку – це юридичні акти співтовариств і Союзу, які приймаються на основі установчих договорів.

Серед джерел права єс, які добре зорганізовані і систематизовані, виділяють:

1. Нормативні акти;

2. Нормативні договори;

3. Судові прецеденти;

4. Звичаї

Однак, щодо судових прецедентів і звичаїв роль самостійного джерела права ЄС зазвичай не визнається.

До джерел права ЄС відносять акти індивідуального, рекомендаційного і політичного характеру, що не мають обов’язкової юридичної сили (м’яке право).

Класифікація джерел права ЄС демонструє неоднорідність і багатошаровість нормативної системи ЄС.

Джерела права ЄС умовно поділяють на первинні і вторинні (похідні). Така класифікація визнана Судом ЄСп.

Первинні джерела права ЄС – це документи основоположного характеру, які мають вищу юридичну силу в правовій системі ЄС (в ієрархії джерел права ЄС). Джерела первинного прав розробляються і ухвалюються спільно державами-членами і виступають у формі міжнародних договорів.

Первинні джерела права ЄС поділяються на:

1. Основне первинне право – міжнародні публічні договори установчого характеру (Договір про ЄСп, Договір про Євратом, Договір про ЄС), а також усі договори, які вносили зміни в установчі договори. До цих установчих договорів також приєднуються протоколи (наприклад, Протокол про застосування принципів субсидіарності і пропорційності в ЄС).

2. Додаткові первинні джерела – договори про приєднання, в тому числі протоколи до них; акт про обрання членів Європейського парламенту прямим загальним голосуванням від 20.09.1976 року; Рішення про систему власних ресурсів ЄСп від 29.09.2000 року (останні два акти – нормативні договори).

Вторинні джерела права ЄС – це документи, які приймаються у відповідності до установчих договорів і не повинні їм суперечити. Не дивлячись на своє другочергове положення за юридичною силою, вказані документи виступають найбільш динамічним компонентом правової системи ЄС.