Завдання для самоконтролю

І. Чи можливе існування неправової держави?

2.Дати характеристику філософсько-юридичної моделі правової дер­жави.

3. В чому полягає пріоритет права над владою у правовій державі?

Друге питання семінарського заняття «Герменевтика галузей позитивного права та їх джерел» вимагає знань таких понять як «ге­рменевтика», «герменевтика права», «галузь права».

Герменевтика (від грецьк.-пояснюю, інтерпретую, тлумачу) -термін, формування основоположного значення якого історично сягає давніх тлумачень текстів Біблії; традиційно він також включає тлума­чення текстів філософських та літературних - насамперед тих, які сто­суються Біблії. В історії інтерпретації давніх текстів вирізняються наступні різ­новиди: 1) Буквально інтерпретація, яка стверджує, що біблійні тексти мають тлумачитися згідно зі значенням, які виражені їхньою грамати­чною конструкцією та історичними контекстами виникнення; 2) Мо­ральна інтерпретація, яка намагалась встановити екзегетичні (давні) принципи, завдяки яким з різних частин текстів Біблії можуть бути виведені відповідні етичні приписи та моральні імперативи поведінки; 3) Алегорична (символічна) інтерграція (запозичена зі стоїцизму) ро­зуміла біблійні оповіді як такі, що мають крім буквального ще й дру­гий, фігуральний рівень референції за межі тих подій, як експліцитно маються на увазі у текстах Біблії [52, с. 114 ].

Герменевтика - це також вчення про розуміння, про наукове осмислення предметів наук про дух [51, с. 105 ].

У герменевтиці центральним питанням є те, як людина може зрозуміти зміст справжнього і необхідного і які межі інтерпретаційної свободи [8, с.63-64 ].

Що стосується права, то герменевтичний метод часто застосо­вують судді, які тлумачать правові явища в кожному випадку зокрема, але в межах норм позитивного права, оскільки всі життєві ситуації не можна звести до одного розуміння, до аналогії, особливо коли розгля­даються подібні факти.

Видається, що герменевтика права - це вчення про дух права, який випливає із його букви, мистецтво інтерпретації позитивного і природного права.

Галузь права - порівняно автономна в системі права сукуп­ність правових норм та інститутів, якими регулюються однорідні суспільні відносини. Поділ права на галузі випливає із специфіки цих відносин та об'єктивної необхідності встановлення для них особливого правового режиму. Галузі права є основними елемента­ми структури права.. Як частина цілого кожна галузь права взаємо­діє з іншими галузями із системою права в цілому. Головні критерії поділу права на галузі - предмет і метод правового регулювання. За ними в системі вітчизняного права виділяють такі галузі права: а) профільні (фундаментальні); б) інші основні; в) комплексні. Профі­льними є державне (конституційне), адміністративне, цивільне та кримінальне право, а також відповідні галузі процесуального права. До інших основних галузей права належать трудове, сімейне, земе­льне, гірниче, водне, лісове, атмосфероохоронне право, право соці­ального захисту тощо.

Комплексні галузі права регулюють суспільні відносини, що стосуються цілих сфер державного і громадського життя. Такими га­лузями визнаються господарське, аграрне, екологічне, морське право та деякі ін. [58, с.549 ].

У предмет дослідження філософії права входить філософія га­лузей права (також й галузей законодавства). Тобто передмови для існування такої науки як філософія фундаментальних галузей права. Це означає, що необхідно здійснити герменевтику цих галузей. Для цього студент повинен вивчити відповідну літературу [42, с. 106 - 137 ], [41, с.181 -184], [40, с.112-117].

Під джерелом права розуміють спосіб зовнішнього впливу пра­вових норм, який засвідчує їх загальнообов'язковість. Розрізняють такі види джерел права: правовий звичай, правовий прецедент, норматив­но-правовий договір, нормативно-правовий акт [59, с.171 ].Кожна га­лузь права має в основному своє джерело, хоча можливі випадки, коли одне джерело права є спільним для декількох галузей права. Далі не­обхідно творчо використати матеріал із монографії [42, с.89 - 106].