Будова вим’я

Вим’я складається з трьох основних компонентів:

- сполучнотканинна строма;

- залозиста паренхіма;

- система відвідних протоків.

Вим’я прикріплене до черевної стінки й утримується підвішуючим апаратом: поверхневою і глибокою фасціями та підвішуючою зв’язкою вим’я (похідна глибокої фасції), які вкриті зверху шкірою.

Строма (остов) залози побудована пухкою волокнистою сполучною тканиною, яка одягає її зовні, в ній проходять судини та нерви. Від сполучнотканинного остова вглибину органа відходять перетинки, котрі розділяють його на окремі залозисті часточки – lobulus uberi, які є структурною одиницею вим’я, утворюючи в сукупності паренхіму. Основна маса часточки представлена альвеолами – alveolae lactiferae – округлі або дещо витягнуті одношарові пухирці, клітини яких виробляють молоко. Молоко з вим’я виводиться по системі відвідних протоків, яка представлена:

а) молочні трубочки – tubulae lactiferae – починаються з альвеол, секретують молоко;

б) молочні канали – canalis lactiferae – утворюються в результаті злиття трубочок, частково секретують молоко;

в) молочні протоки (ходи) – ductus lactiferae – вистелені слизовою оболонкою, можуть відкриватися самостійно на вершині соска або впадають у цистерну;

г) молочна цистерна – sinus lactiferae – вистелена слизовою оболонкою, поділяється на цистерну вим’я і цистерну соска, яка закінчується сосковим каналом із зовнішнім отвором і сфінктером; шкіра сосків немає ані потових, ані сальних залоз.

Анатомічно на вимені розрізняють основу, тіло та соски.

Типи сосків:

1. справжні - молочні протоки відкриваються самостійно на вершині соска багатьма отворами (гризуни, мавпи, людина, сумчасті);

2. несправжні – молочні протоки відкриваються в синусоподібні заглиблення всередині самого соска – молочну цистерну (копитові, хижаки).

Молочне дзеркало – шкіра на каудальній поверхні вим’я між стегнами, складчаста.

Форми вим’я: козяче, чашоподібне, ванноподібне, примітивне.

III.

Залози зовнішнього слухового ходу – похідні потових залоз, виділяють «вушну сірку», яка затримує пилові частинки і має бактерицидні властивості;

Залози носо-губного дзеркала – похідні потових залоз, виділяють серозний секрет;

Пахучі залози – в людини – це звичайні потові залози в певних ділянках тіла (пахвинна ділянка, соски молочних залоз, навколо статевих губ), які виділяють пахучий секрет; у тварин – це видозмінені сальні залози: мускусні (кабарга), відхідника (куниця), біля кореня хвоста (бобер), підочноямкові та міжратичні (вівця); функція залоз пов’язана із статевою активністю, виконують захисну функцію.

Рогові похідні

- роги;

- кіготь, ніготь, ратиця, копито;

- волосся;

- дзьоб у однопрохідних;

- піднебінні пластинки («китовий вус») у беззубих китів.

І. Копито – ungulae – похідне шкіри, що вкриває третю фалангу пальців.

У копиті розрізняють:

А) Копитова облямівка (край) – limbus ungulae – вузька (0,5 см), безволоса смужка, яка знаходиться між шкірою і копитом, має всі три шари шкіри – епідерміс, дерму і підшкірну основу. Епідерміс продукує тонкий блискучий трубчастий ріг – глазур.

Б) Копитовий вінець – corona ungulae – розміщений дистально від облямівки, має три шари шкіри – епідерміс, дерму і підшкірну основу. Епідерміс продукує твердий трубчастий ріг.

В) Копитова стінка – paries ungulae – розміщена нижче вінця, має лише два шари шкіри – епідерміс та дерму, підшкірна основа відсутня. Епідерміс продукує м’який листочковий ріг.

У коня дорсальна частина копитової стінки називається зачіпна ділянка, яка з боків переходить у бічні стінки (латеральна й медіальна), а вони каудально продовжуються у заворітні кути → на медіальну поверхню як заворітні стінки.

У великої рогатої худоби на ратицях розрізняють зачіпну ділянку та дві бічні : медіальну – аксіальну, латеральну – абаксіальну.

Г) Копитова підошва – solea ungulae – має лише два шари шкіри – епідерміс та дерму, яка зростається з окістям копитової кістки. Епідерміс продукує м’який трубчастий ріг.

Таким чином, виходячи з анатомічної будови копита розрізняють:

1. Рогову капсулу копита (ратиці) – утворена похідним епідермісу всіх складових частин копита.

а) рогова стінка копита – утворена трьома роговими шарами: рогом облямівки – глазур, твердим трубчастим рогом вінця, м’яким листочковим рогом стінки;

б) рогова підошва копита – утворена м’яким трубчастим рогом підошви.

На роговій капсулі розрізняють два краї: проксимальний – вінцевий, звернений до вінця і протилежний дистальний – підошовний (вільний). Листочковий ріг копитової стінки з боку підошовного краю утворює білу лінію.

Необхідно відрізняти:

а) копитову стінку, в якій розрізняють два шари шкіри – епідерміс, дерму від рогової стінки копита, в якій розрізняють лише тришаровий епідерміс – глазур, твердий трубчастий ріг, м’який листочковий ріг.

б) копитову підошву, в якій розрізняють два шари шкіри – епідерміс, дерму від рогової підошви копита, в якій розрізняють лише один шар епідермісу – м’який трубчастий ріг.

2. Власне шкіру копита – утворена власне шкірою облямівки, вінця, стінки і підошви.

3. Підшкірну основу копита – утворена підшкірною основою облямівки та вінця.

Частина копита	Підшкірна основа	Власне шкіра	Епідерміс
Копитова облямівка	+	має короткі сосочки (1-2 мм), спрямовані верхівками дистально	м’який трубчастий ріг – глазур
Копитовий вінець	+	довгі сосочки (4-6 мм), спрямовані верхівками дистально	твердий трубчастий ріг
Копитова стінка	-	має листочки	м’який листочковий ріг
Копитова підошва	-	сосочки середньої довжини	м’який трубчастий ріг

↑ ↑ ↑

Підшкірна основа власне шкіра рогова капсула

копита копита копита

Кут, що утворюється під час опори копита (ратиці) називається кут опори.

Вид тварин	Грудна кінцівка	Тазова кінцівка
Кінь	50-56˚	46-51˚
Велика рогата худоба	45-53˚	50-52˚

Якщо кут менше 45˚ - гострокутне копито, якщо більше 60˚ - тупокутне.

II. Роги – cornu – характерні жуйним тваринам.

А) Порожнисторогі тварини (велика рогата худоба) – роги представляють собою порожнисті рогові утвори, що розвиваються за рахунок шкіри, яка вкриває спеціальні кісткові вирости лобових кісток. Мають два добре виражених шари – епідерміс та власне шкіру, причому епідерміс продукує міцний трубчастий ріг.

Б) Цільнорогі тварин (олені, жирафи) – роги представляють собою суцільні кісткові утвори, вкриті тонкою шкірою з шерстю, багатою судинами. Роги в оленів періодично відпадають. Спочатку тварини об дерева здирають з рогів шкіру, оголюючи їх, потім біля основи рога кістка розсмоктується і він відпадає. Біля основи рога залишається лише розетка, за рахунок діяльності якої в подальшому відбувається ріст нового рога. Роги є лише в самців, а в північного оленя – і в самок.

III. Ратиці великої рогатої худоби, вівці, кози та свині за формою нагадують половину копита коня.

ІV. Кіготь – unguiculus – характерний утвір у хижаків та гризунів, є органом нападу, захисту та переміщення по деревах. Кіготь складається з кігтьового валика з кігтьовою борозною, вінця, стінки та підошви. Підшкірна основа є лише в ділянці кігтьового валика, що є перехідною ділянкою зі шкіри в кіготь, формує кігтьову борозну.

V. Ніготь – unguis – видозміна кігтя, властивий приматам. Має плоску і тонку нігтьову стінку, нігтьовий валик, а підошви – майже немає.

VI. Волосся – епідермальний утвір, що виконує функції захисту та терморегуляції. У волосині розрізняють корінь – radix pili, розміщений у шкірі та стрижень – scapus pili, що виступає із шкіри. Корінь починається волосяною цибулиною – bulbus pili. В центрі цибулини знаходиться багатий на судини сполучнотканинний сосочок волосини – papilla pili, який живить волосину. Корінь розміщується в сполучнотканинному епітеліальному фолікулі волосини - folliculus pili. Останній складається із сумки волосини – bursa pili та кореневих піхв – vaginae radices. До сумки волосини під тупим кутом підходить підіймач волосини – m. arrector pili, складається з непосмугованих м’язових волокон. М’яз спрямовується косо до епідермісу.

За будовою волосся поділяється на три типи:

1. Покривне волосся – має серцевину

а) шерстна волосина – серцевина слабо розвинута або відсутня, що зумовлює ніжність такого волосся;

б) щетинисте (остьове) волосся – грубе, з добре вираженою серцевиною; воно розсіяне серед шерстного волосся або вкриває всю шкіру (щетина свиней, борода козлів, вії);

в) пухове волосся – в овець.

2. Довге волосся – товсте і грубе (волосся чубка, гриви, щітки в коня та волосся хвоста у великої рогатої худоби та коня).

3. Чутливе (синуозне) волосся – характеризується наявністю заповнених кров’ю синусів у волосяній сумці; воно дуже багате нервовими закінченнями → «чутливе волосся»; лежить не лише у власне шкірі, а й в підшкірній основі; розвинуте на губах, щоках, підборідді та навколо очей.

Процес зміни волосся називається линяння.

А) Періодичне (сезонне) линяння – весною і взимку в диких тварин.

Б) Перманентне линяння – по мірі старіння волосся: довге волосся в коня, щетинисте – в свині, шерстне – у вівці, волосся голови – в людини.

В) Ювенільне линяння – поступова зміна волосся ембріонального типу на постійне. Найбільш інтенсивно – в молочний період, відбувається до періоду статевої зрілості. В жінок ембріональне волосся на обличчі зберігається все життя.