3. Основні напрямки розвитку міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва.

Основними напрямками розвитку міжнародної спеціалізації є:

1) торговельні контракти про поставку товарів, які укладаються різними країнами на один, п’ять та більше років;

2) взаємні угоди про спеціалізацію виробництва у різноманітних галузях промисловості та сільського господарства, які передбачають організацію виробництва окремого виду продукції на території даної країни (в угоді визначається місце виробництва товару, але не встановлюються ні масштаби виробництва, ні розміри підприємств);

3) угоди про спільне будівництво великих народногосподарських об’єктів на територіях окремих країн.

Основні напрямки розвитку міжнародного кооперування:

1) встановлення великими корпораціями зв’язків з дрібними та середніми фірмами та їх перетворення на субпостачальників вузлів, деталей та інших часткових продуктів з метою зменшення витрат виробництва;

2) залучення у ролі субпостачальників не тільки дрібних та середніх, але й великих підприємств, які спеціалізуються на виготовленні часткових компонентів для кінцевої продукції;

3) залучення фірмами у ролі спеціалізованих субпостачальників комплектуючих самих транснаціональних корпорацій.

Юридичне оформлення міжнародних зв’язків по кооперуванню існує у вигляді різноманітних угод. Найбільш розповсюдженими є угоди про спеціалізацію та кооперування виробництва, договори про підрядне кооперування, контракти на купівлю-продаж комплектуючих виробів.

Тема № 5. Сутність та зміст міжнародної торгівлі.

ПЛАН

1. Теоретичні основи міжнародної торгівлі(МТ).

2. Місце МТ в МЕ та МЕВ. Форми і показники сучасної МТ.

3. Ціноутворення у міжнародній торгівлі

Рекомендована література: [2; 5; 9].

1. Теоретичні основи міжнародної торгівлі.

МТ – це сфера товарно - грошових відносин на міжнародному рівні, це специфічна форма обміну продуктами праці (товарами або послугами) між продавцями і покупцями різних країн.

Теорії, які пояснюють причини і особливості міжнародної торгівлі, можна розподілити на дві групи: 1) класичні та 2) альтернативні.

Класичні:

• меркантилізм;

• теорія абсолютних переваг;

• теорія порівняльних переваг.

Альтернативні в свою чергу поділяються на неофакторні та неотехнологічні.

Неофакторні:

• модель з урахуванням різної інтенсивності факторів (розробники цієї моделі працювали у напрямку розрахунків витрат виробництва не по імпортозаміщенню, а по реальному імпорту);

• модель з урахуванням особливостей попиту (пояснює явище існування ресурсомісткого експорту у країнах із надлишком капіталу (наприклад, США) через наявність капіталомісткого внутрішнього виробництва);

• модель з урахуванням неоднорідності факторів (дана модель виокремлює “фізичний” і “людський” капітал та обґрунтовує переважаючу значущість кваліфікованої праці);

• модель з урахуванням нових факторів (поряд з трудом і капіталом дана модель враховує також природні ресурси).

Неотехнологічні моделі:

1. модель наукомісткої спеціалізації (обґрунтовує спеціалізацію розвинутих країн на виробництві та експорті наукомістких та високотехнологічних товарів, а спеціалізацію країн, що розвиваються, на виробництві і експорті ресурсомістких товарів).

2. модель “економії на масштабах виробництва” (доводить, що країни з великим внутрішнім ринком повинні розвивати виробництва, які дають “ефект масштабів”, т. ч., у такій продукції порівняльні переваги мають тільки великі країни, а малі країни повинні спеціалізуватися на випуску продукції, яка не дає “ефекту масштабу”.

3. модель життєвого циклу продукту (кожний продукт проходить 5 стадій від появи до виходу з ринку: 1)поява; 2)розвиток; 3) насичення; 4)спад; 5)вихід з ринку, на одній з яких фірма стає експортером того чи іншого продукту, певний час маючи при цьому порівняльні переваги);

4. моделі внутрішньогалузевої торгівлі (відображають міжнародну торговельну практику, коли країни торгують між собою товарами однієї галузі, які виробляються практично при однаковій фактороінтенсивності, а дуже часто і факторонаділеності, тобто, мотивація МТ обумовлена не умовами виробництва, а умовами попиту).