Етапи розвитку тактики

Визначальний вплив на розвиток тактики робить удосконалення зброї і військової техніки і зміна якості особового складу військ. Тактика зародилася з появою армій. У війнах рабовласницьких держав вона зводилася до прямолінійного руху військ на полі бою і рукопашній сутичці воїнів. Розвиток тактики в цей період йшло в напрямку удосконалювання бойових порядків і маневрування ними на полі бою. Після бою при ЛЕВКТРАХ у 371 р. до н.е. став застосовуватися принцип нерівномірного розподілу сил і засобів по фронті з метою зосередження основних зусиль у вирішальному місці.

Подальше удосконалювання зброї привело до появи різних видів піхоти і кінноти. У війнах феодалізму зміст тактики визначається вже пануванням на полях бою лицарської кінноти, бій зводився до суми двобоїв лицарів. Корінний переворот у тактиці відбувся в XVII столітті в зв'язку з прийняттям на озброєння в арміях Європейських держав вогнепальної зброї. Глибока побудова бойових порядків у виді колони, перемінилося поступово лінійною тактикою, що остаточно затвердилася в ході Тридцятирічної війни 1618-1648р.

Створення масових армій наприкінці XVIII - початку XIX століття, подальше удосконалювання зброї привели до появи тактики колони і розсипного ладу, класичним образом якого, є Бородінський бій 1812 р., однак така тактика з появою нарізної зброї привела до великих утрат. У ході Кримської війни 1853-1856 р. починає зароджуватися тактика стрілецьких цілей, що остаточно затвердилася в ході російсько-японської війни 1905 р. З появою автоматичної зброї, скорострільної артилерії, авіації, танків, отруйних речовин у ході першої світової війни 1914-1918 р. з'явилася тактика групового бою, що полягала в тім, що стрілецькі підрозділи групувалися біля танків, зброї супроводу, важких кулеметів. Розвиток оборони йшов від осередкової, котра була не глибокою, до підготовленого в інженерному відношенні позиційній оборони.

Тактика радянських військ складалася в роки громадянської війни і військової інтервенції в Росії 1918-1920 р. Її особливості були обумовлені революційним духом бійців і командирів армії нового типу.

У ході війни здійснювався перехід до дій ударними угрупованнями з зосередженням сил і засобів на головних напрямках. У ході прориву будувалися глибокі бойові порядки. У розвиток тактики великий внесок у цей період внесли М.Н.Тухачевский, А.Н.Егоров, И.Л.Уборевич та ін. радянські военоначальники. У міжвоєнний період розвиток тактики визначався широким упровадженням нової військової техніки і моторизації Збройних Сил.

У середині 30-х років була розроблена теорія глибокого наступального бою, сутність якої складалася в одночасному впливі авіації, артилерії, танків наступаючих військ на всю тактичну глибину оборони противника, у прориві її на обраному напрямку, з наступним розвитком тактичного успіху в оперативний.

У роки Великої вітчизняної війни тактика одержала широкий і всебічний розвиток, вона характеризувалася гнучкістю, своєчасною зміною бойових порядків військ і способів їхніх дій з урахуванням змін, що відбувалися в оснащенні зброєю і технікою своїх військ і військ супротивника. Були розроблені ефективні способи прориву глибоко ешелонованої оборони, подолання з ходу проміжних оборонних рубежів, ведення зустрічного бою, переслідування супротивника, що відходить. Широке застосування одержали нічні дії, удосконалювалися способи форсування водних перешкод, оточення і знищення оточеного супротивника, ведення активної оборони. Уміло здійснювався окритий маневр і наносилися раптові удари.

Післявоєнний період був якісно новим етапом у розвитку тактики, відбулися корінні зміни в теорії тактики в зв'язку зі змінами в матеріальній базі бою:

з'явилися принципові нові засоби боротьби - ядерна зброя, високоточна зброя, зброя оснащена електронними засобами. Великі зміни відбулися в озброєнні, організаційно-штатній структурі і тактиці дій.

Під впливом цих факторів зросла вогнева й ударна міць, маневреність військ, їх бронезахищеність, що привело до корінної зміни поглядів на підготовку і ведення загальновійськового бою частинами і підрозділами.

Сучасна тактика - це теорія і практика підготовки і ведення бою з застосуванням усіх, у т.ч. новітніх засобів збройної боротьби.

На жаль, сьогодні доводиться констатувати пев­ний застій у галузі розвитку теорії тактики та її застосування під час бойової підготов­ки військ.

Ми повинні зрозуміти, що жити за ста­рими мірками, не вивчаючи та не узагаль­нюючи все нове, що відбувається протягом останніх десятиліть, — це означає втратити провідну роль у теорії тактики і військовій практиці.

Теорія тактики має бути індикатором усього нового й прогресивного, а без неї — практика приречена. З цього випливає, що у системі бойових дій у воєнних конфліктах тактика була і є основою досягнення опе­ративної мети і складовою частиною воєнного мистецтва.

Створення і масове впровадження у війська сучасних засобів і технологій ведення збройної боротьби суттєво вплинуло за останні 15-20 років на розвиток тактики в цілому і теорії загальновійськового бою зокрема. Тому при визначенні вигляду Збройних сил XXI століття дуже важливо враховувати нові тенденції в області тактики, а саме: зсув акцентів убік «безконтактних» дій протиборчих сторін; послідовний перехід від вогневого впливу по всьому угрупованню противника до функціонально-структурного (виборчого) його ураження з застосуванням переважно високоточної зброї; зростання питомої ваги мобільних військ.

Що ж стосується практичного розвитку тактики в ході бойових дій військ у збройних конфліктах, то тут, на наш погляд, накопичено чимало позитивного, що можна охарактеризувати як новий виток у розвитку форм і способів тактичних дій, констатуючи визначений прогрес військового мистецтва в цілому. Проблема в тому, щоб узагальнити і систематизувати накопичений досвід інших держав при ведення збройних конфліктів різної інтенсивності. Спробуємо в оглядовому викладі представити, у чому ж полягає розвиток тактики за останнє десятиліття.

Насамперед хотілося б відзначити, що в системі бойових дій у військових конфліктах чітко проявилася домінуюча роль тактики як складової частини військового мистецтва. Це важливо підкреслити ще і тому, що під впливом досвіду війни в зоні Перської затоки (1991) стала мусуватися точка зору, що тактика узагалі відмирає, оскільки, мов, вирішальне значення у військових конфліктах сьогодні мають дії стратегічного й оперативного масштабу. Однак останнім часом співвідношення і взаємозв'язок складових частин військового мистецтва проявилися інакше, чим це мало місце в операції «Буря в пустелі». Центр ваги бойових зусиль змістився убік тактичних дій. Так, в Афганістані питома вага розв'язуваних військами тактичних задач склала, по розрахунках, близько 80% від загального обсягу бойових дій, а в двох чеченських військових кампаніях — 75%. З цього випливає, що тактика була і залишається основою досягнення оперативних цілей у збройній боротьбі.

Задачі тактичної підготовки.

Тактична підготовка - це навчання особового складу підрозділів, частин і з'єднань, а також їхніх органів управління підготовці і веденню бою, а у вищих командних інститутах, крім того, навчання курсантів організації бою і керуванню підрозділами в ході його ведення.

Тактична підготовка є одним з найважливіших предметів бойової підготовки військ і ведучою дисципліною навчання в інституті, оскільки вона найбільшою мірою забезпечує підготовку курсантів до практичних дій у сучасному бою, їх високу польову виучку.

Тактичній підготовці підлегле вивчення інших дисциплін, тому що вона з'єднує в єдиний комплекс знання, уміння і навички, придбані особовим складом у процесі занять по вогневій, технічній, інженерній, стройовій, фізичній підготовці й іншим предметам навчання. Вона є основою виучки військ.

У ході тактичної підготовки в стінах інституту майбутні командири навчаються організовувати і вести:

- оборонний бій, робити марші на великі відстані і на високих швидкостях;

- рішуче і уміло діяти в глибині оборони противника;

- стрімко атакувати противника, використовуючи результати всіх засобів поразки; вести безупинну й активну розвідку;

- скрито робити маневр;

- успішно переборювати зони радіоактивного зараження і загородження; завзято і непохитно оборонятися;

- уміло захищатися від ОМП;

- вести бій у складній швидкозмінній обстановці.

Міністр оборони, Командувач Сухопутними військами в даний час висуває підвищені вимоги до тактичної підготовки в цілому і до підготовки курсантів - майбутніх командирів зокрема.

Основним напрямком у підвищенні польової виучки військ на сучасному етапі, є подальше удосконалювання організації і проведення тактичних навчань, особливо з бойовою стріляниною.

Як і раніше високі вимоги сучасний бій пред'являє до одиночної підготовки солдата, до бойового злагодження малих підрозділів, по оволодінню ними прийомами і способами дій на полі бою. Основний напрямок по підготовці курсантів командного вищого танкового інституту зосереджено на цілеспрямованому навчанні їхньої практичній роботи з посадового призначення в посаді командира взводу, роти.

Вимоги Міністра Оборони, Командувача Сухопутними військами щодо тактичної підготовки підрозділів і офіцерів.

Міністр оборони, Командувач Сухопутними військами у своїх наказах і керівних документах вимагають:

- готувати частини і підрозділи до ведення бойових дій у складній обстановці із сильним і технічно оснащеним противником з повним використанням бойових можливостей штатного озброєння і техніки,

- постійно удосконалювати тактику ведення бойових дій з урахуванням змін в організаційно-штатній структурі і технічній оснащеності,

- відпрацьовувати усі види бойових дій, уміло переходити від одного до іншого,

- більше уваги приділяти вивченню і практичній організації оборонного бою, створенню стійкою й активною обороною,

- освоїти порядок заняття оборони в короткий термін на різних рубежах.

- вишукувати шляхи підвищення інтенсивності й ефективності занять. У навчальному процесі широко використовувати досвід ведення бойових дій в Афганістану, локальних воєн, ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Головну увагу в навчанні військ тактичній підготовці зосередити на підготовці до ведення високоманеврових, активних, тривалих бойових дій, у складній, швидкозмінній обстановці, в умовах широкого застосування ВТО, ЗДМ, авіації, бойових вертольотів, масованого вогневого, радіоелектронного і морально-психологічного впливу, руйнування об'єктів хімічної промисловості й атомної енергетики. Вчити війська скритності підготовки бойових дій і виконанням заходів щодо маскування, дезінформації і введенню противника в оману.

При навчанні оборонним діям особливу увагу приділити створенню нездоланної оборони за рахунок умілої побудови бойового порядку організації системи вогню, ефективного сполучення вогню, ударів і маневру силами і засобами, міцного утримання займаних рубежів, широкого використання контратак, Особливу увагу приділити на повне і якісне виконання на кожнім навчанні робіт з фортифікаційного обладнанню позицій, рубежів, пунктів управління і т.д.

При навчанні наступальним діям особливу увагу приділяти способу переходу в наступ з положення безпосереднього зіткнення із супротивником, швидкого і окритого проведення перегрупування; надійного вогневого враження противника, проведення наступу високими темпами, беззупинно вдень і вночі та швидким перенесенням зусиль у глибину, широким застосуванням охоплень і обходів супротивника, розчленовування його і знищення вроздріб.

У керівних документах відзначається також і ряд істотних недоліків у тактичній підготовці курсантів:

- окремі випускники повільно входять у посаду, непевно вирішують задачі керування підрозділами, не володіють розвитим тактичним мисленням;

- деякі молоді офіцери погано навчені питанням підтримки своїх підрозділів у повній бойовій готовності, у зміцненні військової дисципліни і статутного порядку;

-в окремих випускників ВНЗів відсутня методична підготовка;

- у навчально-виховному процесі перебудова йде повільно, в інститутах спостерігаються інертність, застарілі методи керівництва, низька вимогливість і військова дисципліна;

- у ВНЗ недостатньо прищеплюється курсантам стройова виправка та фізичне загартування;

У зв'язку з цим Міністр Оборони вимагає по тактичній підготовці мати високий рівень підготовки, твердо знати і уміло виконувати свої обов'язки по організації бою і веденню його танковим взводом і ротою, уміло застосовувати штатні озброєння і бойову техніку, домагатися твердого і безперервного управління підрозділами.

- кожен випускник інституту повинен знати фундаментальні положення тактики і бойових статутів Сухопутних військ, уміло застосовувати їх на практиці;

- бути вольовим, виконавчим, дисциплінованим і фізично розвинутим офіцером, володіти гарними організаторськими здібностями, високою загальною культурою й ерудицією.

Товариші студенти, щоб виконати ці вимоги і стати гарним офіцером-танкових військ у ході повсякденного навчання необхідно:

- ретельно готуватися до кожного заняття, вести і мати гарні, повні конспекти, вивчити рекомендовану викладачем літературу, періодично переглядати додаткову і військово-закордонну літературу;

- постійно удосконалювати свої практичні і командні навички, виробляти командирську мову, виховувати в собі високі морально-бойові і психологічні якості;

- на заняттях по тактичній підготовці розвивати ініціативу, творчість, спостережливість і кмітливість, виховувати в собі, своїх підлеглих любов до Вітчизни, ненависть до ворога, впевненість у перемозі і правоті нашої справи;

- учитися працювати з картою на місцевості, вести її чітко, повно й акуратно, дотримуючи високу штабну культуру, підтримувати в робочому стані необхідні приналежності для роботи в польових умовах;

- учитися планувати свою роботу в суворо відведений для цього час, уміти його розподілити, навчитися його правильно і доцільно використовувати в повсякденному житті і при організації бою;

- суворо виконувати вимоги Міністра оборони по дотриманню Військової присяги, збереженню військової і державної таємниці і секретного діловодства;

- на заняттях по тактичній підготовці і при тактичних заняттях на техніці суворо виконувати встановлені міри безпеки, уміти користатися імітаційними засобами;

- суворо дотримувати форму одягу, бути завжди чистим, акуратно одягненим, підтягнутим, мати молодецький вид, стежити за екіпіруванням на заняттях. Таким чином, задача курсантів полягають у тому, щоб глибоко вивчити основні положення тактики і навчитися вміло їх застосовувати для швидкого і рішучого розгрому потенційного супротивника. Бути відмінним тактиком -значить йти в ногу із сучасним розвитком військової справи, значить виправдувати високу довіру, довіреної тобі Вітчизною.