3. Визначення та клінічна класифікація гсн

3.1. Визначення

ГСН визначається як швидке наростання кіль­кості та важкості симптомів і скарг, характерних для порушення роботи серця. Вона розвивається без зв'язку з наявністю кардіологічної патології в ми­нулому. Порушення функції серця можуть мати ха­рактер систолічної або діастолічної дисфункції, по­рушень серцевого ритму, змін переднавантаження і післянавантаження. Ці порушення часто загрожу­ють життю і вимагають екстрених заходів. ГСН мо­же розвиватися як гостре захворювання de novo (тобто у пацієнта без наявної раніше дисфункції) серця або як гостра декомпенсація ХСН.

У пацієнта з ГСН може визначатися один з нижче наведених станів

(I) Гостра декомпенсована СН (de novo або як де­компенсація ХСН) з характерними скаргами і сим­птомами ГСН, що є помірною і не відповідає крите­ріям кардіогенного шоку набряку легенів або гіпер­тонічного кризу.

(ІІ) Гіпертензивна ГСН: скарги і симптоми СН супроводжують високий артеріальний тиск (AT) з відносно збереженою функцією лівого шлуночка (ЛШ). При цьому на рентгенограмі органів грудної клітки немає ознак набряку легенів.

(ІІІ) Набряк легенів (доведений рентгенографією органів грудної клітки), що поєднується з важким порушенням дихання, ортопное і хрипами в леге­нях, при цьому сатурація 02 до лікування звичайно становить менш ніж 90%.

(ІV) Кардіогенний шок. Кардіогенним шоком на­зивають недостатню перфузію життєво важливих органів і тканин, викликану зниженням насосної функції серця після корекції переднавантаження. Щодо параметрів гемодинаміки немає чітких виз­начень цього стану, що відбиває розходження в по­ширеності та клінічних наслідках за цього стану. Однак кардіогенний шок звичайно характеризуєть­ся зниженням AT (систолічним AT (CAT) <90 мм рт. ст. або середнім AT >30 мм рт. ст.) та/або низьким об'ємом екскреції сечі (<0,5 мл/кг/год) із частотою серцевих скорочень >60 уд/хв, незалежно від наяв­ності застійних явищ в органах. Кардіогенний шок є крайнім проявом синдрому малого викиду.

(V) СН при високому серцевому викиді характе­ризується підвищеним хвилинним об'ємом серця при звичайно збільшеній частоті серцевих скоро­чень (унаслідок аритмій, тиреотоксикозу, анемії, хвороби Педжета, ятрогенних та інших механізмів), теплими кінцівками, застоєм у легенях та іноді зни­ женим АГ (як при септичному шоку).

(VI) Правошлуночкова СН характеризується син­дромом малого серцевого викиду внаслідок насос­ної неспроможності правого шлуночка (ураження міокарда або високе навантаження — ТЕЛА, бронхіоліт тощо) з підвищенням венозного тиску в ярем­них венах, гепатомегалією і гіпотензією. Інші кла­сифікації синдрому ГСН використовуються у відді­леннях коронарної патології та блоках інтенсивної терапії.

Класифікація за Кілліпом базується на клінічній симптоматиці та результатах рентгенографії органів грудної порожнини. Класифікація валідована (до­ведена) для серцевої недостатності після ГІМ і може застосовуватися при СН de novo. Класифікація за «клінічною тяжкістю» валідована для кардіоміопа-тій і заснована на клінічних ознаках. Вона найчасті­ше використовується при декомпенсації ХСН.