- •Українська мова за професійним спрямуванням Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи Пояснювальна записка
- •Тематичний план
- •Тема 1.1. Стилі і типи мовлення
- •Питання 1. Стилі сучасної української літературної мови
- •Кожний стиль має:
- •Теми рефератів
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Тема 1.2. Особливості професійного спілкування Самостійна робота 2
- •Тема 1.3. Мовлення та його особливості
- •Теми рефератів
- •Тема 1.4. Специфіка мовлення фахівця Самостійна робота 4
- •Від чого ж залежить майстерність публічного виступу?
- •Тема 2.1. Терміни, професіоналізми та фразеологізми
- •Терміни споживчої кооперації
- •Теми рефератів
- •Тема 2.2. Лексичні норми сучасної української літературної мови
- •Вимоги до членування тексту
- •Логічний зв'язок між абзацами досягається:
- •Форми викладу інформації в текстах документів
- •Найбільш розповсюджені:
- •Під час підготовки тексту документа слід дотримуватися таких правил:
- •Теми рефератів
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Техніка комп'ютерного перекладу Переклад з російської та з інших мов на українську:
- •Переклад може вважатися повноцінним тоді, коли:
- •Особливості перекладу текстів українською мовою
- •Теми рефератів
- •Тема 2.3. Орфографічні норми сучасної української літературної мови Самостійна робота 7
- •Перш за все слід пам'ятати:
- •Тема 2.4. Морфологічні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •Тема 2.5. Складні випадки слововживання
- •Теми рефератів
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Як користуватися словниками паронімів та синонімів?
- •Тема 2.6. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному
- •Теми рефератів
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Узгодження присудка з підметом
- •Теми рефератів
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Питання 2. Групи документів та їх класифікація
- •Тема 3.2. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •Накладна
- •Договір
- •Договір
- •Теми рефератів
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Акціонерний банк "бонус-банк" пропонує:
- •Запрошення
- •Порядок денний:
- •Реквізити
- •Доповідна записка
- •Пояснювальна записка
- •Теми рефератів
- •Тема 3.4. Укладання фахової документації Самостійна робота 14
- •Теми рефератів
- •Запитання та завдання для самоперевірки
- •Питання 2. Заява. Реквізити й правила оформлення
Від чого ж залежить майстерність публічного виступу?
До публічного виступу потрібно готуватися, знати особливості своєї пам'яті (слухова, зорова, моторна), склад аудиторії, опрацювати ряд джерел, скласти конспект, план, тези, можна мати повний текст виступу.
Пам'ятайте! Для публічного виступу важливе значення має індивідуальний стиль промовця, в якому проявляється характер, світогляд, ерудиція, мовні здібності людини, загальна культура. Це формується лише у того, кому доводиться постійно готувати публічні виступи. Поступово виробляється своя манера викладу, підхід до вибору й упорядкування фактів, засоби впливу на аудиторію. До поняття "індивідуальний стиль" входить так званий "образ автора". Це голос промовця, неповторна привабливість, манера триматися, вміння донести думку до слухача.
Промовець не лише говорить, він повинен уміти слухати аудиторію, реагувати на її гомін, репліки, запитання, тишу. Оратор має бачити все з усіх сторін, відчувати аудиторію через жести, риторичні запитання, через спонукання слухачів до активного мислення.
Лише за таких умов можна досягти майстерності публічного виступу.
Пропонуємо вислови видатних людей про красномовство та роль оратора.
Добре говорити - означає просто добре думати вголос. (Е. Реман)
Істинне красномовство - це вміння сказати все, що треба, і не більше, ніж треба. (Ф..Ларошфуко)
Найбільша цінність оратора - не тільки сказати те, що потрібно, але й не казати того, чого не треба. (Цицерон)
Оратором буде той, хто будь-яке питання, яке вимагає словесної розробки, зуміє викласти чітко, струнко, гарно, пам'ятливе й у достойному виконанні. (Цицерон)
Красномовство - це мистецтво говорити так, щоб ті, до кого ми звертаємося, слухали не лише без труднощів, а й із задоволенням. (Б. Паскаль)
Теми рефератів
-
Мистецтво публічного виступу.
-
Публічний виступ і культура мови.
Запитання та завдання для самоперевірки
-
Як підготуватися до публічного виступу?
-
Поясніть суть поняття "індивідуальний стиль промовця".
-
Із яких частин складається текст публічного виступу?
-
Що таке контекст?
Розділ 2. Нормативність і правильність мовлення
Тема 2.1. Терміни, професіоналізми та фразеологізми
Самостійна робота 5
Питання 1. Термінологічна і професійна лексика та її відмінність від загальновживаної. Правіша вживання термінів
Література: 11, с. 83, 84; 27, с. 75 - 78; 21, с. 178 - 202; 1,с. 52-54,63-66.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Перш за все потрібно осмислити питання: загальновживані слова, професійна лексика, професіоналізми, терміни, термінологія.
Загальновживані слова (стійкий словниковий склад) -це стала частина лексики, яка зберігається протягом віків. Без цих слів на даному етапі розвитку не можна порозумітися в процесі суспільної діяльності. А це означає, що стійкі слова характеризуються загальнонародним значенням, вони відомі та зрозумілі кожному, хто користується даною мовою.
Тобто у словниковому складі існує лексичне ядро, яке не змінюється упродовж довгого часу.
До найбільш стійкої лексики належать слова, які об'єднуються в групи: назви понять, явищ природи, рослин, тварин, птахів, одягу, взуття, процес приймання їжі, знаряддя праці, почуття людини, поняття культури, мистецтва, зброя, військові поняття тощо.
Стійка частина лексики в словниковому складі української мови весь час зростає. З розвитком суспільства виникають нові поняття, життєво необхідні для народу.
Професійна лексика - це словник того чи іншого фаху.
Знати мову професії означає вільно володіти термінологічною лексикою, уникати мовних примітивізмів, збагачуватися науково-технічною, суспільно-політичною термінологією, новими поняттями.
Мовні знання - основний компонент професійної підготовки і майстерності. Правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.
Професіоналізми - це слова, властиві мові певної професійної або соціальної групи, яка поставлена в особливі умови життя та праці. Вони виникають, коли відсутня власна розвинена термінологія (полювання, рибальство тощо), або як розмовні неофіційні замінники наявних термінів. У письмовому спілкуванні вживання професіоналізмів абсолютно неприпустиме, тому що вони надають документу рис приватного, а не офіційного спілкування. Професіоналізми зберігають емоційність.
Термін - слово латинського походження. Це спеціальні слова або словосполучення, які служать для назви і точного вираження спеціальних понять у галузі науки, політики, техніки, мистецтва, виробництва чи діяльності людини. Вони не тільки називають предмети чи почуття, а й дають їм точне визначення.
Як правило, у трудових колективах не всі працівники мають достатній науковий професійний рівень знань. А тому назва термінів замінюється "буденними" загальновживаними словами, загальнозрозумілими, але не літературними. Такі слова засмічують професійну літературну лексику, є свідченнями недостатньої професійної, кваліфікації фахівця. Професійні жаргонізми знижують мовну культуру. Тому слід уникати слів типу задебетувати, запроцентувати, залімітизувати, недоукомплектувати, рапортичка, секретарша. Термін повинен:
а) бути однозначним у межах терміносистеми;
б) називати поняття, риси, ознаки означуваного;
в) бути стилістично нейтральними;
г) не мати синонімів та омонімів у межах терміносистеми даної науки (галузі);
г) створюватися засобами власної мови, запозичуватися або конструюватися за зразками даної мови.
Вимоги до вживання термінів у ділових текстах:
-
Термін повинен вживатися тільки з одним значенням, закріпленим за ним у словнику, і тільки у тій формі, яка там зафіксована. Якщо термін - багатозначне слово, то вживати його в парі з означеннями, зокрема: біржа - фондова, товарна, валютна, трудова.
-
Похідні форми від терміна утворюються за нормами української мови і відповідають тому, що зафіксовано у словниках.
-
При самостійному складанні документів треба завжди перевіряти кодифікованість (наявність у словниках та довідниках) саме цих термінів, особливо термінів-дублетів, що мають варіанти.
-
Не зловживати словами-термінами іншомовного походження, якщо є відповідники в українській мові.
Виділяють такі основні групи термінологічної лексики:
-
математичну (прямокутник, добуток, логарифм, косинус};
-
фізичну (ампер, сила, нейтрон, протон, квант);
-
хімічну (вуглець, каталізатор, нейтралізація, індикатор, кислота);
-
біологічну (фотосинтез, спори, вакуолі, цитоплазма, хордові);
-
електротехнічну (струм, напруга, електрод, реле);
-
радіотехнічну (кабель, антена, мікросхема, кінескоп);
-
медичну (скальпель, затискач, щеплення, антибіотики, інсульт);
-
морську (трюм, крейсер, вітрило)',
-
залізничну (колія, вагон, рейки, платформи, поїзд);
-
фінансову (сальдо, позика, податок, депозит, банкрутство);
-
філософську (ідеалізм, індивід, підсвідомість, суспільство, дуалізм);
-
лінгвістичну (морфема, фонема, речення, сполучник, пунктуація).
Термінологія - це сукупність термінів, які вживаються в певній галузі науки чи діяльності людини.