Література

1. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вiд 14.05.1992  № 2343-XII (зі змінами вiд 12.12.2006  № 435-V) // Відомості Верховної Ради України. – 2007.– № 9.

2. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2000 – 412 с.

3. Управління фінансовою санацією підприємства: навч. посіб. / За ред. М.О. Данилюка, В.І. Савича — К.: Центр навчальної літератури, 2006 — 320 с.

4. Управління фінансовою санацією підприємства: навч. посіб. / С.Я. Салига, О.І. Дацій, Н.В. Нестеренко, О.В. Серебряков - К.: Центр навчальної літератури, 2005 – 240 с.

Тема 10. Особливості фінансової санації та банкрутства підприємств різних форм власності та видів діяльності

10.1. Особливості фінансової санації та банкрутства банківських установ

10.2. Особливості санації та банкрутства страхових компаній

10.3. Порядок здійснення банкрутства сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств

10.4. Особливості банкрутства містоутворюючих та особливо небезпечних підприємств

Понятійний апарат:

банк, реорганізація, тимчасова адміністрація, ліквідація, злиття, реструктуризація, санація, фінансове оздоровлення

10.1. Особливості фінансової санації та банкрутства банківських установ

Слід підкреслити, що розвинута банківська система є необхідною умовою нормального функціонування економіки, тобто функціонування суб'єктів господарської діяльності та державного бюджету. Лише через досконалу банківську систему можна здійснити реструктуризацію економіки в цілому. Надійний і розвинений банківський сектор відіграє надзвичайно важливу роль у стабілізації економіки країни. Без залучення коштів населення у банківський сектор неможлива фінансова санація підприємств, які потребують фондів для функціонування і реструктуризації. Сьогодні значна кількість комерційних банків зіткнулася з проблемами неспроможності підтриму­вати свою ліквідність, платоспроможність, адекватний розмір капіталу. Тому постала необхідність дослідження питань забезпечення стабільної діяльності банківської системи України на основі реструктуризації та реорганізації комерційних банків.

Закон України “Про банки і банківську діяльність” визначає структуру банківської системи України та принципи діяльності комерційних банків, шляхи реорганізації й реструктуризації комерційних банків, зокрема, запровадження тимчасових адміністрацій, порядок їх злиття та ліквідації.

Під реструктуризацією комерційного банку слід розуміти зміни структури його активів і пасивів, внутрішньої організаційної побудови, управління тощо, які мають сприяти подоланню фінансової нестабільності банку, відновити його платоспроможність та підвищити рівень ліквідності, а також знизити ризик банківської діяльності.

Під реорганізацією комерційного банку розуміють зміну організаційно-правової форми банківської установи на основі злиття, приєднання, виділення, поділу або перетворення, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав і обов'язків правонаступниками.

У зв'язку з цим реорганізацію та реструктуризацію окремих комерційних банків необхідно розглядати як стратегічний напрям регулювання фінансового стану банківської системи в цілому, забезпечення високого рівня її капіталізації, стабільної роботи платіжної системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників. 

Основними принципами реорганізації та реструктуризації комерційних банків повинні бути: пріоритетність інтересів суспільства і держави перед інтересами окремого банку; застосування реорганізації як методу оздоровлення проблемних банків; підвищення стійкості та ефективності діяльності банків; забезпечення стабільної роботи платіжної системи та стабільності національної грошової одиниці.

Для конкретного стану банківської системи і кожного комерційного банку на основі загальних принципів і підходів необхідно розробляти свій механізм, форми і методи реструктуризації чи реорганізації, визначаючи міру втручання в нього Національного банку України, як головного органу банківського нагляду і контролю.

На сьогодні в Україні спостерігається процес концентрації банківського капіталу шляхом поглинання не­стабільних невеликих банків великими або виділення збиткових філій із нестабільних банків та приєднання до інших банків. Однак, реальною концентрацією капіталу такий процес на­звати не можна, оскільки це призводить до “вимивання” регіональних бан­ків. Уявляється, що більш реальним, економічно виправданим і соціально стабільним було б створення банківських об'єднань, корпорацій, банківських і фінансових холдингових груп.   

Найбільш прийнятними шляхами підвищення рівня концентрації банківського капіталу в ході реорганізації комерційних банків можуть бути:    

• злиття банків з високоякісними активами;

• приєднання малоприбуткових банків, які мають вигідне територіальне розташування, до фінансово стабільних банків;

• створення вказаних форм банківських об'єднань.

Злиття або приєднання навіть невеликих банків з якісними активами дає змогу значно збільшити розмір спільних активів і депозитів, що підвищує ринкову вартість акцій новоствореного банку чи банківського об'єднання.

Виключно важливе значення для забезпечення фінансової стабільності банківської системи має санація банків, яку може бути здійснено за умови згоди кредиторів, майнові вимоги яких становлять не менше 51% від суми визнаних претензій до банку.

Програма санації комерційного банку повинна містити такі умови та заходи: прогнозний строк і конкретні позиції щодо відновлення платоспроможності і задоволення вимог кредиторів, умови реструктуризації капіталу, у т.ч. статутного та субординованого боргу, зміну частки акціонерів  на користь інвесторів, а також форми відповідальності інвестора за виконання взятих зобов'язань відповідно до програми санації.

Аналіз досвіду реструктуризації та злиття українських комерційних банків свідчить, що першими кандидатами на приєднання (поглинання) є банки, створені під певне підприємство чи галузь у випадку погіршення ринкової кон’юнктури останніх. Окрім того, такі банки дуже вразливі в разі зміни політичної ситуації, загострення конкурентної боротьби тощо. Тому кращі перспективи мають універсальні банки з міцними й стабільними позиціями в регіонах, а також створення великих банківських об'єднань.

До останнього часу створення банківських об'єднань стримувалося відсутністю відповідного законодавства, небажанням акціонерів втратити власні банки, а також протидією з боку середніх банків, для яких такі об'єднання, корпорації та холдинги є потужними конкурентами. Однак, враховуючи реалії розвитку банківської системи, пов’язані з необхідністю концентрації банківського капіталу, перерозподілом ринку банківських послуг і закінченням епохи “карманних банків”, ідея банківських об'єднань є плідною і може бути реалізована на практиці найближчим часом.

Основними заходами, які сприяють запобіганню банкрутства банку є: фінансове оздоровлення (санація банку), призначення тимчасової адміністрації та реорганізація банку, а його фінансова стабільність може бути забезпечена належним керівництвом, ринковою дисципліною і пруденційним банківським наглядом.

Фінансовим оздоровленням комерційних банків слід вважати систему заходів банку, що спрямовані на покращання його фінансового стану: ліквідності, платоспроможності, структури активів, доходності та рентабельності, достатності капіталу, а також на усунення порушень, що призвели до скрутного фінансового стану.

Основними напрямами фінансового оздоровлення банку можуть бути:

• фінансова допомога від акціонерів (учасників) банку або інших осіб, зокрема: додаткові внески засновників, додаткова емісія акцій, розміщення коштів на депозити на значний термін (не менше року) під невисокі відсотки – 1/2 (2/3) від облікової ставки НБУ, відмова від дивідендів, надання гарантій і поручительств тощо;

• зміна структури активів і пасивів банку: продаж частини активів, поліпшення якості кредитного портфеля, збільшення власних коштів, зниження питомої ваги короткострокових зобов'язань і підвищення довгострокових, зниження рівня ризику окремих операцій і т.ін.;

• вдосконалення організаційної структури та управління банком.

Виключно важливу роль відіграють такі заходи, як вдосконалення менеджменту, методів аналізу і контролю, запровадження системи внутрішнього аудиту, планування й прогнозування діяльності, у т.ч. розробка оптимальної структури балансу комерційного банку. 

Важливе значення з погляду підвищення рівня капіталізації банків та їх ліквідності має надання комерційним банкам права залучення коштів на умовах субординованого боргу з подальшим їх зарахуванням до банківського капіталу третього рівня. При цьому потрібне подальше врегулювання питань щодо звітності за цим капіталом та умов його переведення до капіталу першого рівня.

З метою запобігання кредитним ризикам рекомендовано до практичного використання два методи створення резервних відрахувань. Перший полягає у створенні загального резервного фонду, в якому певні суми резервуються на покриття можливих у майбутньому, але ще не ідентифікованих збитків. Після виникнення ризикової ситуації, коли стає відомим, що кредит не буде повернено, накопичена сума використовується для покриття збитків шляхом вирахування суми боргу із кредитового сальдо.

Другий метод полягає у створенні спеціальних резервних відрахувань тоді, коли стає відомим, що не буде повернено конкретний кредит (або його частина), однак він ще враховується в балансі банку. Такий різновид резервних відрахувань можна розглядати як контрпроводку, що відображає ті суми, повернення яких не очікується. Сальдо за рахунком загальних резервних відрахувань є засобом поглинання збитків майбутніх періодів, а тому його слід розглядати як певну форму додаткового капіталу.

Основними критеріями, за якими ініціюється процедура фінансового оздоровлення комерційного банку, повинна бути рейтингова оцінка за системою CAMEL, яку одержав банк за результатами інспектування: для недокапіталізованих та значно недокапіталізованих банків таким критерієм є рейтингова оцінка “3” , а для інших банків – оцінка “4”.

Програма фінансового оздоровлення комерційних банків повинна, перш за все, передбачати збільшення капіталу банку, поліпшення якості активів, реструктуризацію пасивів, підвищення ліквідності балансу, організацію управління фінансовими результатами, зміну організаційної структури банків і вдосконалення менеджменту.

Запровадження тимчасової адміністрації є одним із надзвичайних наглядових заходів, до яких вдаються центральні банки всіх країн світу. Функції тимчасової адміністрації слід розглядати значно ширше, ніж просто підвищення рівня менеджменту комерційного банку. Тимчасова адміністрація є спеціальним органом для забезпечення управління комерційним банком у стані фінансової скрути, яка створюється та призначається рішенням Правління Національного банку з метою забезпечення схоронності капіталу й активів, відновлення платоспроможності та ліквідності, усунення  порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану.

З метою вдосконалення роботи тимчасових адміністрацій в нормативних документах Національного банку необхідно більш чітко визначити їх функції та встановити конкретні економічні показники діяльності комерційного банку, при досягненні яких тимчасова адміністрація припиняє діяльність. Потребує уточнення механізм захисту інтересів банку від можливої діяльності тимчасової адміністрації в інтересах третіх осіб. Необхідна розробка чітких критеріїв і системи економічних нормативів для оцінки діяльності тимчасової адміністрації та стану банку до і після здійснення тимчасового управління.

Вирішальну роль у прийнятті рішення про реорганізацію чи реструктуризацію банку, окрім необхідності концентрації капіталу та підвищення рівня ліквідності,  відіграють три параметри: обсяг і якість активів, обсяг і якість пасивів, а також різниця між активами й пасивами, тобто фінансовий результат роботи банку. У практиці західних банків, окрім названих, значна увага приділяється таким показникам, як зростання ринкового курсу акцій банків після реорганізації (або показник EPS – зростання доходів на одну акцію), співвідношення показників “курс акцій – доход”, оцінюється розмір надбавки (премії) за злиття, визначається рівень кадрового потенціалу та менеджменту.

Динаміка економічних показників діяльності банків після реорганізації підпорядкована загальним тенденціям і закономірностям розвитку банківської системи певної країни в загальному контексті розвитку ринкових відносин. Інтеграційні ефекти, що виявляються після реорганізації банків, полягають в одержанні певних переваг, що випливають із підвищення рівня концентрації капіталу: зростання обсягу доходів, розширення спектра банківських послуг, підвищення рівня стійкості та конкурентоспроможності, освоєння нових регіональних ринків, збільшення лімітів кредитування, зниження відсоткових ставок,  забезпечення надійного страхування кредитних ризиків тощо.

Основними методами запобігання негативним наслідкам реорганізації та реструктуризації комерційних банків можуть бути: зміна керівництва або принципів формування керівних органів банку; чергова емісія акцій з додатковими правами акціонерів; реструктуризація активів і пасивів; збільшення або зменшення кількості акціонерів;  викуп акцій у своїх акціонерів з премією; адміністративні заходи та юридичні процедури.

Законодавством передбачено, що ліквідація банку – довготривалий процес, який може продовжуватися до трьох років. Реорганізація банку офіційно відбувається у значно коротші терміни. Однак при цьому слід мати на увазі, що підготовчий період до злиття, пов'язаний з розробкою стратегії та аналізом потенційних кандидатів,  може зайняти рік, а то й більше. Певний час потрібен для розробки спільної стратегії, налагодження менеджменту тощо, тобто тривалість обох процесів може бути приблизно однаковою, а соціально-економічні результати будуть суттєво різнитися. Ліквідація навіть одного банку значно впливає на загальний стан фінансового ринку, що обумовлює винятковість процедури ліквідації комерційних банків та необхідність виваженого підходу в кожному окремому випадку, використання всіх можливостей, максимальної прозорості процесу і згладжування соціальних та економічних наслідків.

У разі ліквідації комерційного банку першочерговими вимогами кредиторів повинні бути: вимоги, забезпечені заставою; вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; виплата заробітної плати та вихідної допомоги звільненим працівникам банку; зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян; витрати ліквідатора та податки і зобов'язання перед бюджетом.

При переведенні банківської установи в режим фінансового оздоровлення до неї НБУ застосовуються заходи, спрямовані на зниження рівня витрат (на заробітну плату, поточний та капітальний ремонт, рекламу); часткову або повну заборону на проведення активних операцій, погашення простроченої дебіторської заборгованості; ліквідацію збиткових філій; формування необхідних розмірів резервних фондів; збільшення розміру статутного фонду.

Стосовно банківської сфери слід зазначити, що комерційному банкові, переведеному на режим фінансового оздоровлення, може бути надано державну фінансову підтримку у вигляді стабілізаційної позики. Таку позику надають тільки під заставу високоліквідних активів банку або під гарантію чи поручительство інших, фінансово стабільних, банків. Кошти позики можуть використовуватися лише для фінансування санаційних заходів. Режим фінансового оздоровлення є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Фінансова діяльність комерційних банків постійно контролюється і регулюється Національним банком України, що сприяє підвищенню їх фінансового стану, а отже, – і конкурентоспроможності. У щоденному режимі НБУ здійснює моніторинг фінансових показників усіх банків і баланс системи загалом, що дає змогу застосувати запобіжні заходи на грошовому ринку. Введено систему жорсткого контролю за ліквідністю банків і виконанням ними нормативів, що дозволяє вчасно виявляти порушення і недоліки в діяльності банків.

Відповідно до Положення про застосування Національним банком України заходів впливу на комерційні банки за порушення банківського законодавства № 177/2617 від 19 березня 1998 р. (Глава III. Фінансове оздоровлення комерційних банків, Розділ 1. Порядок переходу комерційних банків до роботи в умовах дії програми фінансового оздоровлення) надане таке визначення фінансового оздоровлення: це система заходів комерційного банку, спрямованих на покращення його фінансового стану, відновлення ліквідності, платоспроможності, прибутковості, втрачених активів або доходів, виконання обов'язкових економічних нормативів, нормативів обов'язкового резервування тощо.

У разі наявності в діяльності банку фінансових та операційних недоліків, що загрожують інтересам кредиторів і вкладників, втрати платоспроможності і ліквідності, але за реальних умов для виправлення ситуації та покращення його фінансового стану Національний банк України може надіслати такому банку письмове попередження та пред'явити вимогу щодо розроблення програми фінансового оздоровлення.

Не пізніше 20 робочих днів із дня отримання письмового попередження Національного банку України про потребу розроблення програми фінансового оздоровлення банк має розробити її та затвердити у Правлінні та Раді комерційного банку і надіслати для узгодження відповідному територіальному управлінню Національного банку України.

Територіальне управління Національного банку України в 10-денний строк з дня отримання програми розглядає її щодо ефективності та відповідності вимогам Національного банку України і в разі підтримки подає її з висновками до Департаменту пруденційного нагляду.

Департамент пруденційного нагляду разом з Управлінням з питань роботи з проблемними банками у тижневий строк розглядає програму і готує відповідні пропозиції для Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків.

Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків може бути встановлений строк дії програми фінансового оздоровлення банку від 6 до 12 місяців.

За наявності обгрунтованих підстав для успішного завершення банком виконання програми фінансового оздоровлення Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків цей строк може бути продовжений ще на 6 місяців за умови виконання програми капіталізації.

У разі ненадання комерційним банком у встановлений строк програми фінансового оздоровлення або подання програми, яка не відповідає встановленим вимогам, Національний банк України може прийняти рішення про відкликання ліцензії на здійснення всіх банківських операцій та ліквідацію банку.

Рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків про погодження програми фінансового оздоровлення у триденний строк надсилається керівництву банку та відповідному територіальному управлінню Національного банку України, а також Департаменту монетарної політики Національного банку України.

Програма фінансового оздоровлення в обов'язковому порядку має містити:

• аналіз причин, які спричинили погіршення фінансового стану та втрату платоспроможності банку;

• заходи щодо фінансового оздоровлення із зазначенням строків їх виконання та розрахунок економічного ефекту від упровадження кожного заходу;

• прогнозні показники діяльності комерційного банку із щомісячною розбивкою (капітал банку, резерви, економічні нормативи, доходи, прибуток тощо), яких передбачено досягти після виконання заходів фінансового оздоровлення.

Одночасно до програми фінансового оздоровлення має додаватись кошторис витрат (щоквартальний) у цілому по банку та з розподілом за філіями.

Залежно від умов, за яких відбулося погіршення фінансового стану, комерційний банк має включити до програми фінансового оздоровлення конкретні заходи, спрямовані на поліпшення його фінансового стану, а саме:

• розробити програму капіталізації щодо збільшення капіталу до потрібного розміру протягом 6 місяців з дня прийняття Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків рішення про погодження програми фінансового оздоровлення та сформувати капітал банку в розмірі, передбаченому нормативними актами Національного банку України;

• зареєструвати в установлений строк оголошений статутний фонд;

• сформувати резервні фонди та резерви, установлені нормативними актами Національного банку України та чинним законодавством України, в необхідному обсязі;

• диверсифікувати активи і пасиви в напрямі підвищення їх ліквідності;

• ліквідувати збиткові філії та дочірні підприємства;

• провести інвентаризацію активів за станом на перше число місяця після прийняття Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків рішення про погодження програми фінансового оздоровлення. За результатами проведеної інвентаризації безнадійні до повернення активи списати за рахунок створених резервів або методом прямого списання відповідно до чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України. Також здійснити заходи щодо погашення простроченої дебіторської заборгованості та списання безнадійної дебіторської заборгованості з простроченими строками позовної давності за рахунок резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості в порядку, передбаченому Положенням про порядок формування і використання резервів для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості комерційних банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 31.03.99 № 157 (v0640500-99 );

• організувати роботу щодо оголошення банкрутами боржників банку, які припинили погашення кредитів або сплату відсотків за кредитами;

• забезпечити першочергове погашення заборгованості за вкладами фізичних осіб, строк дії договорів яких минув;

• визначити відповідальних осіб з управління кредитними ризиками за рахунок раціоналізації управління банком у цілому;

• провести переоформлення раніше наданих пільгових¹ кредитів на загальних умовах;

• вжити заходів щодо створення та подальшого інтенсивного розвитку внутрішнього аудиту;

• внести необхідні зміни в систему управління підрозділами центрального апарату банку та його установами, запровадити прогнозування і планування роботи із залучення та розміщення кредитних ресурсів, забезпечити своєчасне доведення планів і лімітів до установ банку;

• переорієнтувати діяльність банку на прибуткові види послуг;

• припинити нарахування та виплату дивідендів акціонерам (учасникам);

• припинити нарахування та сплату відсотків за депозитами працівників банку, членам Ради банку та ревізійної комісії і членам їх родин, що залучені банком під відсоткову ставку, більшу за середньозважену за наданими банком кредитами. Переоформити умови договорів на загальних умовах;

• припинити викуп власних акцій на період дії програми фінансового оздоровлення;

• припинити вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб;

• передбачити проведення реорганізації банку.

Крім того, комерційний банк за програмою фінансового оздоровлення має взяти на себе зобов'язання в залежності від умов, за яких відбулося погіршення фінансового стану, протягом періоду дії програми фінансового оздоровлення не виконувати такі операції:

• відкриття нових депозитних рахунків фізичним особам;

• проведення подальшої емісії цінних паперів (крім випуску власних акцій ) та розширення кола фізичних і юридичних осіб - клієнтів банку з обслуговування їх операцій на ринку цінних паперів, у тому числі пов'язаних з веденням рахунків депозитарного обліку;

• надання бланкових та пільгових кредитів, а також кредитів під заставу акцій банку;

• надання кредитів та передачу будь-якого майна інсайдерам та акціонерам банку;

• нарахування та сплату відсотків за кредитами, наданими установами одного банку;

• інші операції, які можуть призвести до погіршення фінансового стану та неефективного відвертання власних коштів.

Комерційний банк, який працює в умовах дії програми фінансового оздоровлення, має проводити детальний аналіз адміністративно-господарських витрат, складати щоквартальний кошторис витрат та здійснювати заходи, спрямовані на їх скорочення.

Кошторис витрат складається в розрізі філій зі щомісячною розбивкою. Запланований рівень витрат на поточний квартал повинен визначатися з урахуванням фактичних витрат за попередній квартал у напрямі їх зменшення та динаміки співвідношення доходів і витрат, передбачивши недопущення випереджального зростання витрат відносно доходів.

Також, проводиться детальний аналіз витрат, які фінансуються за рахунок балансового прибутку банку, та вживаються заходи щодо їх скорочення.

На період дії програми фінансового оздоровлення банк повинен подавати кошторис витрат на розгляд територіальному управлінню Національного банку України щоквартально, до 20 числа місяця, що передує плановому періоду. Територіальне управління Національного банку України у п'ятиденний строк розглядає кошторис і з висновками надсилає його на погодження відповідному структурному підрозділу Національного банку України.

Контроль за виконанням комерційними банками програми фінансового оздоровлення здійснюється відповідним територіальним управлінням Національного банку України та Управлінням з питань роботи з проблемними банками.

Комерційний банк, який працює в умовах дії програми фінансового оздоровлення, подає до системи банківського нагляду Національного банку України додатково встановлену відповідним рівнем системи банківського нагляду звітність про хід виконання програми фінансового оздоровлення.

За результатами нагляду щодо виконання комерційним банком програми фінансового оздоровлення територіальні управління Національного банку України щомісяця подають до Управління з питань роботи з проблемними банками свої висновки та пропозиції щодо подальшої діяльності такого банку.

До закінчення строку дії програми фінансового оздоровлення або прийняття рішення про продовження її дії в обов'язковому порядку відповідним підрозділом банківського нагляду Національного банку України має бути проведена комплексна інспекторська перевірка діяльності такого банку.

За 10 робочих днів до закінчення строку дії програми фінансового оздоровлення комерційного банку територіальне управління Національного банку України зобов'язане подати Управлінню з питань роботи з проблемними банками конкретні пропозиції з висновками про подальшу діяльність цього банку.

У разі ефективного виконання заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення, поліпшення фінансового стану та дотримання економічних нормативів банк переводиться у загальний режим роботи.

Підставою для завершення дії програми фінансового оздоровлення комерційного банку є досягнення ним необхідного рівня обсягу капіталу, резервів, покращення якості активів, дотримання нормативу обов'язкового резервування та економічних нормативів, забезпечення прибуткової діяльності, що має підтверджуватися матеріалами звітності та звітами про інспектування.

Рішення про відміну дії програми фінансового оздоровлення і переведення комерційного банку на загальний режим діяльності приймається Комісією Національного банку України за поданням Управління з питань роботи з проблемними банками на підставі клопотання відповідного територіального управління Національного банку України (або без наявності такого).

Протягом періоду дії програми фінансового оздоровлення за умови поетапного її виконання та покращення показників діяльності до такого банку можуть не застосовуватися примусові заходи впливу.

У разі невиконання банком програми фінансового оздоровлення та (або) погіршення його фінансового стану Національний банк України може відкликати ліцензію на здійснення усіх банківських операцій та прийняти рішення про ліквідацію банку.