Висновки

У ході написання курсової роботи я спробувала вирішити наступні завдання і визначила:

1.Соціально – психологічна реабілітація є комплексною і включає в себе соціальну реабілітацію та психологічну.

Соціальна реабілітація, як комплекс заходів, спрямована на відновлення людини в правах, соціальний статус, здоров'я і дієздатності. Цей процес націлений на відновлення не тільки здібності людини до життєдіяльності в соціальному середовищі, а й самої соціального середовища, умов життєдіяльності, порушених або обмежених з яких-небудь причин. Мета соціальної реабілітації - забезпечення соціалізації особистості та відновлення її до попереднього рівня, причому мова йде про відновлення не тільки здоров'я, але й соціального статусу особистості, правового становища, морально-психологічної рівноваги, впевненості в собі. Соціально-психологічна реабілітація сприяє формуванню творчої особистості, яка знаходить опору у власному "Я". З іншого боку, соціально-психологічна реабілітація сприяє соціалізації особистості, засвоєнню культурного і духовного досвіду, набутого людством. Отже, соціально-психологічна реабілітація — це складний процес реалізації своїх здібностей, безперервний процес вибору, знаходження себе і навчання нових способів комунікації. Водночас це процес соціалізації особистості, розвитку громадської відповідальності й активності.

2. У науковій літературі соціально-психологічна реабілітація пояснюється у психологічній і соціальній парадигмах як особливий вид допомоги клієнту і соціальним групам. Психосоціальний підхід до реабілітації спрямований на зниження рівня стресової ситуації і усунення внутрішнього чи зовнішнього конфлікту в рамках проблемної ситуації шляхом довготривалих підтримуючих і навчаючих відносин. В якості інструментарію використовуються дві основні процедури — підтримка і модифікація. Найчастіше психосоціальний метод застосовують в соціальній роботі з сім'єю, широко використовуючи методологію та інструментарій системної сімейної терапії. У практиці психосоціальної роботи з сім'єю спостерігається перехід від адаптації до проблемно-орієнтованих підходів, які спрямовані на допомогу клієнтам через усвідомлення проблеми та ставлення до неї. Такий підхід сприяє тому, що клієнт починає більш ефективно і задовільно справлятися зі складнощами у життєдіяльності й міжособистісних взаємостосунках. Ця модель орієнтована в основному на сьогодення, а не на минулий досвід і зумовлює вивчення психологічного і ситуаційного контексту певної проблеми.

3. У цьому пункті висвітлюються ідеї та думки багатьох авторів щодо суіцидальних спроб та суіцидентів взагалі. Роз’яснюються правила та установки роботи з такими людьми. Наприклад Менінгер [18] пропонує наступні правила:

1.Світоглядні установки:

• спеціаліст не несе відповідальності за те, що говорить та робить пацієнт поза кабінетом;

• самогубство можливе при професійно-правильних діях консультанта;

• якщо пацієнт прийняв рішення, то його переконати не можливо.

2. Тактика консультування вимагає уважності, пильності, готовності до невдач.

3. В ризикованих випадках обов'язково слід консультуватися з колегами.

4. Якщо сталося самогубство, то воно всім завдає біль, надає практичного досвіду у роботі з подібними проблемами, а також породжує душевний неспокій, злобу, провину щодо ситуації.

4. Виключно відповідальним етапом профілактики самогубств виступає допомогу суіциденту з боку емоційно-близьких і значимих осіб.

Існує чотири основні методи надання соціально-психологічної допомоги людині, мислячому про суїцид:

• Своєчасна діагностика і відповідне лікування суїцидента.

• Активна емоційна підтримка людини, що знаходиться в стані депресії.

• Заохочення його позитивних устремлінь, щоб полегшити ситуацію.

• Навчання соціальним навичкам і умінням подолання стресу.

• Якщо людина зробила невдалу спробу самогубства, то ризик повторної спроби дуже високий. Причому найбільша її ймовірність - у перші два місяці.

Розглядаючи дуже серйозно будь-який намір самогубства, все ж не можна забувати про можливість маніпулятивної загрози з метою переконати консультанта у важливості своєї проблеми і претендувати на максимум його часу. Більшість симулянтів є істеричними особистостями. Деякі клієнти говорять про самогубство з бажання помститися тим, хто нібито їх недостатньо любить. Взагалі елемент ворожості присутня майже в кожному самогубство. Зустрівшись з депресивним клієнтом, висловлюють суїцидальні наміри, дуже важливо оцінити ризик їх реалізації. Від правильного прогнозу може залежати життя клієнта. Ступінь імовірності самогубства консультант може з'ясувати, задаючи клієнту непрямі питання.

5.Майже у всіх країнах самогубство займає почесне 3 місце серед причин смерті (1-е - смерть від хвороби, 2-е - від нещасних випадків).На думку соціологів, - офіційна статистика самогубств відрізняється від реальних цифр (приблизно в 2 рази), тому що в неї потрапляють тільки явні випадки. Також ніким ні фіксуються випадки невдалих спроб відходу з життя, кількість яких в 7 разів більше, ніж закінчених самогубств.

Всього на землі кінчають життя самогубством 500 тисяч людей - це населення середнього міста.

Тільки один з чотирьох (24%) тих, хто вчинив спробу самогубства і залишився живий, стикається з професійною системою охорони здоров'я.

Число закінчених самогубств серед чоловіків в середньому в 4 рази більше, ніж жінок - цей показник може сильно відрізнятися в різних країнах . З віком (65-85 років) це співвідношення збільшується до 6-9. З іншого боку - жінки намагаються покінчити з собою в 4 рази частіше, ніж чоловіки, але вибирають "щадні" способи, які значно рідше призводять до смерті.

В оточенні кожної людини, який покінчив з собою, в середньому залишається 6 осіб, для яких його самогубство є важкою душевною травмою.

З початку 19 століття спостерігається постійне і рівномірне зростання статистики самогубств у всіх країнах світу.

За прогнозом ВООЗ до 2020 щорічно будуть кінчати самогубством 1 500 000 осіб.

Таким чином гіпотеза даного дослідження була доведена