5.1.1 Інтерфейсні функції.

Це сукупність типових операцій, виконуваних при обміні даними в системі, організованій інтерфейсом.

Основні функції:

1) L (LE) – приймання даних (розширене – від декількох джерел). Ця функція дозволяє приладу одержувати дані від інших приладів. Така можливість здійснюється тоді, коли контролер або місцевий вхідний сигнал «тільки приймання» задають інтерфейсову функцію приймання;

2) AH – синхронізація приймання. Забезпечує асинхронне приймання кожного байта за допомогою сигналів квитанції (підтвердження);

3) T (TE) – пересилання даних іншим приладам. Діє після адресації джерела контролером або місцевим сигналом;

4) SH – синхронізація пересилання. Забезпечує асинхронне пересилання кожного байта за допомогою сигналів квитанції (підтвердження);

5) C – контролер, пересилання адрес і команд і приймання відповідних сигналів.

Додаткові функції:

1) SR – запит на обслуговування, дозволяє приладу запитувати в контролера операції з обслуговування;

2) RL – дистанційне і місцеве керування, дозволяє пристрою мати керування за командами магістралі (дистанційне) або ручне (місцеве);

3) PP – паралельне опитування, дозволяє приладу видавати відповідну інформацію при паралельному опитуванні в контролер без попередньої команди «пересилання інформації»;

4) DC – очищення приладу, установка у вихідний стан (скидання);

5) DT – запуск приладу, дає можливість контролеру видавати приладу команду початку роботи.

У стандарті кожна функція задається у вигляді спрямованого графа, вершини якого задають стани функції, а дугам переходів відповідають логічні умови. Приклад такого графа наведений на рис. 4.2.

Рисунок 4.2 – Граф станів функції SR

Процедура асинхронного обміну інформацією по магістралі КЗК.

При асинхронному способі обміну передача кожного інформаційного символу (від 5 до 8 біт) супроводжується службовими сигналами: стартовий біт, біт парності, стоп-біти (1, 1.5 або 2). Формат кадру, що передається по лінії зв’язку послідовного інтерфейсу, зображений на рис. 4.7. Біт парності призначений для виявлення помилок передачі даних. Передавач генерує цей біт таким чином, щоб загальна сума бітів кадру була парною або непарною залежно від обраного режиму роботи. Приймач підраховує кількість одиниць у прийнятому кадрі. Якщо дані не проходять перевірку, генерується сигнал помилки.

Рисунок 4.7 – Формат кадру повідомлення, що передається

по лінії зв’язку RS-232C

Інтерфейс RS–232C, основні характеристики. Сигнали інтерфейсу RS–232C, параметри протоколу обміну.

До складу персонального комп’ютера можуть входити до чотирьох послідовних інтерфейсів, які працюють у стандарті RS-232C (вітчизняний аналог – Стык С2-ИС, ГОСТ 23675-79 (електричні параметри), ГОСТ 18145-81 (номенклатура ланцюгів стику і їхня взаємодія)) і мають назву СОМ1 – СОМ4.

Вони мають такі адреси в області портів введення-виведення:

СОМ1:3F8 h – 3FF h, COM3: 338 h – 33F h,

COM2:2F8 h – 2FF h, COM4: 238 h – 23F h

(інтерфейси СОМ3 і СОМ4 підтримуються тільки в моделях PS/2).