Споживні властивості товарів і їх показники

Групи споживних властивостей	Характер потреб, що задовольняються	Групові показники споживних властивостей
Соціальні властивості	Характеризують відповідність товарів певного призначення структурі індивідуальних і суспільних потреб, що склалися в даний час, та здатність товарів задовольняти ці потреби в конкретних умовах споживання (експлуатації)	1. Суспільна доцільність виробництва товарів 2. Соціальна адреса і споживчий клас товарів 3. Відповідність товарів оптимальному асортименту 4. Моральне старіння товарів
Функціональні властивості	Визначають відповідність товару цільовому призначенню і його здатність задовольняти потреби чи бути засобом для їх задоволення	1. Досконалість виконання основної функції 2. Універсальність застосування 3. Виконання допоміжних функцій
Надійність	Характеризує здатність товарів задовольняти потреби людини протягом визначеного часу, відповідно до заданих функцій і умов експлуатації	1. Безвідмовність 2. Довговічність 3. Ремонтопридатність 4. Збережуваність
Ергономічні властивості	Задовольняють фізіологічні та/або психологічні потреби відповідно до певних характеристик споживача	1. Гігієнічні 2. Антропометричні 3. Психологічні 4. Психолого-фізіологічні
Естетичні властивості	Задовольняють духовні потреби, потребу в красі, а їх показники характеризують відповідність виробів естетичним вимогам суспільства та людини	1. Інформаційна виразність (інформативність) 2. Раціональність форми 3. Цілісність композиції 4. Досконалість виробничого виконання і товарного вигляду
Екологічні властивості	Характеризують рівень шкідливості, який здійснюють товари на оточуюче середовище при їх експлуатації чи споживанні	1. Радіоактивність 2. Припустима кількість радіонуклідів у харчових продуктах
Властивості безпеки споживання	Характеризують ступінь захисту людини від впливу небезпечних та шкідливих чинників, які виникають при споживанні чи експлуатації товару	Основні види безпеки: хімічна, електрична, магнітна, електромагнітна, радіаційна, механічна, термічна, санітарно-гігієнічна, пожежна

1. Дайте визначення споживних властивостей товарів.

2. Що таке натуральні властивості товарів?

3. Як класифікують натуральні властивості товарів?

4. Назвіть показники хімічної стійкості товарів.

5. Назвіть фізичні та фізико-хімічні властивості товарів та їх показники.

6. За якою ознакою класифікують споживні властивості товарів?

7. Які основні групи споживних властивостей характерні для непродовольчих товарів?

8. Які властивості відносяться до утилітарних властивостей товарів?

9. Охарактеризуйте соціальні властивості і їх показники.

10. Розкрийте сутність функціональних властивостей товарів.

11. Що таке надійність товарів?

12. Розкрийте поняття безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності, збережуваності товарів.

13. Надайте характеристику ергономічним властивостям товарів.

14. В чому проявляються і які потреби задовольняють естетичні властивості товарів?

15. Яке значення мають екологічні властивості товарів?

16. Визначте сутність безпеки споживання товарів, назвіть види безпеки.

А

Вивчити навчальну літературу з даної теми. Створити презентації із наочним відображенням у вигляді схем, блоків тощо показників споживних властивостей за окремими групами. Виконати розрахунки показників споживних властивостей відповідно до завдання викладача. Ознайомитись зі змістом ДСТУ 2429-94 Система: «людина-машина». Ергономічні та техніко-естетичні вимоги. Терміни та визначення; ДСТУ 2860-94 Надійність техніки. Терміни та визначення; ДСТУ 2862-94 Надійність техніки. Методи розрахунку показників надійності.

Б

Класифікація і номенклатура споживних властивостей товарів. Характеристика соціальних і функціональних властивостей товарів. Характеристика властивостей надійності. Характеристика ергономічних властивостей товарів. Характеристика естетичних властивостей товарів. Характеристика властивостей безпеки споживання. Характеристика екологічних властивостей товарів.

1. Група властивостей виробу (продукції), які виявляються в процесі споживання та пов'язані з можливістю задоволення виробом (продукцією) деяких суспільних чи особистих потреб відповідно до його призначення:

а) натуральні властивості;

б) споживні властивості;

в) утилітарні властивості;

г) функціональні властивості.

2. Відповідність товарів певного призначення структурі індивідуальних і суспільних потреб, що склалися в даний час, та здатність товарів задовольняти потреби в конкретних умовах споживання (експлуатації) характеризує властивості:

а) соціального призначення;

б) функціональні;

в) надійності в експлуатації;

г) ергономічні.

3. Споживні властивості товару, які обумовлюють його використовування за призначенням як предмета споживання:

а) соціальні властивості;

б) ергономічні властивості;

в) екологічні властивості;

г) функціональні властивості.

4. Вимога до товару, яка визначається антропометричними, фізіологічними, психофізіологічними, психологічними особливостями людини та обумовлює зручність і комфорт його споживання – це:

а) вимога безпеки споживання;

б) ергономічна вимога;

в) раціональність форми;

г) функціональна вимога.

5. Споживна властивість товару, яка характеризує його інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, суспільну цінність, стабільність товарного вигляду – це:

а) соціальна властивість;

б) естетична властивість;

в) безпека споживання;

г) ергономічна властивість.

6. Споживна властивість товару, яка в разі його споживання проявляється в його впливі на довкілля – це:

а) соціальна властивість;

б) екологічна властивість;

в) властивість безпеки;

г) хімічна властивість.

7. Споживна властивість товару, за якої ризик заподіяння шкоди здоров'ю людини та довкіллю в разі споживання товару обмежений допустимим рівнем – це:

а) біологічна властивість;

б) екологічна властивість;

в) безпечність товару;

г) надійність товару.

8. Показник «Термін морального старіння» відноситься до властивостей:

а) соціального призначення;

б) функціональних;

в) ергономічних;

г) естетичних.

9. Показник «Універсальність застосування» характеризує властивості:

а) соціального призначення;

б) функціональні;

в) надійності;

г) ергономічні.

10. Показники «Тектоничність», «Пластичність», «Колорит», «Колір» характеризують групову естетичну властивість:

а) інформаційну виразність;

б) цілісність композиції;

в) раціональність форми;

г) досконалість виробничого виконання.

11. Показником «Відповідність форми виробу його призначенню» характеризуються властивості:

а) соціального призначення;

б) функціональні;

в) ергономічні;

г) естетичні.

12. Показник «Ергономічна обумовленість» характеризує:

а) інформаційну виразність;

б) цілісність композиції;

в) досконалість виробничого виконання і стабільність товарного виду;

г) раціональність форми.

13. Відповідність виробів навичкам людини, які щойно сформувалися, – це група властивостей:

а) антропометричних;

б) фізіологічних;

в) психофізіологічних;

г) психологічних.

14. Фізичні властивості матеріалів і виробів, які впливають на підтримку параметрів організму людини на рівнях, що забезпечують її нормальну життєдіяльність і працездатність:

а) психологічні;

б) психофізіологічні;

в) гігієнічні;

г) фізіологічні.

15. Сумарне напрацювання об'єкта від початку його експлуатації чи поновлення після ремонту до пере­ходу в граничний стан – це:

а) технічний ресурс;

б) термін служби;

в) термін збережуваності;

г) призначений термін зберігання.

16. Календарна тривалість зберігання та (або) транспортування об'єкта, протягом якої значення параме­трів, що характеризують здатність об'єкта виконувати потрібні функ­ції, перебувають у заданих межах – це:

а) технічний ресурс;

б) термін служби;

в) термін збережуваності;

г) призначений термін зберігання.

17. Календарна тривалість експлуатації об'єкта від початку чи її поновлення після ремонту до переходу в граничний стан – це:

а) технічний ресурс;

б) термін служби;

в) термін збережуваності;

г) призначений термін зберігання.

18. Календарна тривалість зберігання, після досягнення якої зберігання об'єкта належить припинити не­залежно від його технічного стану – це:

а) технічний ресурс;

б) термін служби;

в) термін збережуваності;

г) призначений термін зберігання.

19. Показник «Напрацювання на відмову» виражається в:

а) частках одиниці;

б) км, годинах, днях, роках;

в) людино-годинах; кВт-годинах;

г) циклах навантаження.

20. Показник «Коефіцієнт готовності» відносять до властивостей:

а) надійності;

б) ергономічних;

в) функціональних;

г) естетичних.

21. Вміст токсичних елементів у товарі характеризує властивості небезпеки:

а) хімічної;

б) біологічної;

в) радіаційної;

г) всі відповіді вірні.

22. Об'єктивна особливість товару, яка проявляється в сфері товарного обігу, споживання або експлуатації – це:

а) властивість товару;

б) споживна властивість;

в) характеристика товару;

г) всі відповіді вірні.

23. Здатність товару бути використаним без модифікацій замість іншого для виконання тих самих вимог – це:

а) технічна здатність;

б) взаємозамінність товару;

в) властивість нового товару;

г) напрацювання до модифікації.

24. Зовнішній стан продукції, який відповідає вимогам нормативних документів щодо реалізації в сфері обігу – це:

а) товарний вигляд продукції;

б) дизайн продукції;

в) художньо-графічна виразність продукції;

г) цілісність продукції.

25. Художнє конструювання товарів, в яких раціонально поєднано зовнішній вигляд з функціональними й ергономічними показниками – це:

а) товарний вигляд;

б) дизайн;

в) стиль;

г) мода.

26. Сукупність засобів художньої виразності, які склалися історично, сповнені певним світовідчуттям – це:

а) товарний вигляд;

б) дизайн;

в) стиль;

г) мода.

27. Часова спільність формально-художніх засобів, що виражають певне світовідчуття; впливає на смаки споживачів, що сформувалися або склалися в певному суспільному середовищі, через зовнішнє оформлення товарів:

а) товарний вигляд;

б) дизайн;

в) стиль;

г) мода.

28. Показник «відповідність оптимальному асортименту» відноситься до групи споживних властивостей:

а) соціального призначення; б) функціональних; в) естетичних; г) ергономічних.

29. Вкажіть природні властивості товарів:

а) технологічні, патентно-правові; б) фізичні, фізико-хімічні, хімічні, біологічні; в) стандартизації, уніфікації; г) екологічні, ергономічні, естетичні.

30. Показники надійності характеризують:

а) відповідність товару ефективності його використання і корисність товару; б) здатність виробу виконувати свої функції, зберігаючи експлуатаційні показники в заданих межах протягом напрацювання; в) особливості виробів, що забезпечують їх нешкідливість та безпеку; г) здатність товарів задовольняти потреби людини у часі.

31. Властивість об'єкта виконувати потрібні функції в певних умовах протягом заданого інтервалу часу чи напрацювання:

а) безвідмовність;

б) довговічність;

в) ремонтопридатність;

г) збережуваність.

32. Властивість об'єкта виконувати потрібні функції до переходу в граничний стан при встановленій системі технічного обслуговування та ремонту:

а) безвідмовність;

б) довговічність;

в) ремонтопридатність;

г) збережуваність.

33. Властивість об'єкта бути пристосованим до підтримання та відновлення стану, в якому він здатний виконувати потрібні функції за допомогою технічного обслуговування та ремонту:

а) безвідмовність;

б) довговічність;

в) ремонтопридатність;

г) збережуваність.

34. Властивість об'єкта зберігати в заданих межах значення параметрів, що характеризують здатність об'єкта виконувати потрібні функції, підчас і після зберігання та (або) транспортування:

а) безвідмовність;

б) довговічність;

в) ремонтопридатність;

г) збережуваність.

35. Показником «Середня трудомісткість технічного обслуговування» характеризуються властивість:

а) безвідмовність; б) довговічність; в) ремонтопридатність; г) збережуваність.

36. Відповідність виробів формі і масі тіла людини та окремих його частин характеризує властивості:

а) антропометричні; б) гігієнічні; в) фізіологічні; г) психологічні.

37. Відповідність виробів силовим, швидкісним, енергетичним, зоровим можливостям людини обумовлюють властивості:

а) антропометричні; б) гігієнічні; в) фізіологічні; г) психологічні.

38. Властивості, що характеризують відповідність виробу властивим навичкам, можливостям сприйняття, переробки інформації і пам’яті людини:

а) антропометричні; б) гігієнічні; в) фізіологічні; г) психологічні.

39. Показник «Ретельність покриттів і обробки» характеризує підгрупу естетичних властивостей:

а) інформаційна виразність;

б) цілісність композиції;

в) досконалість виробничого виконання і стабільність товарного виду;

г) раціональність форми.

40. Імовірність того, що об'єкт виявиться працездатним у довільний момент часу, крім запланованих періодів, протягом яких використання об'єкта за призначенням не передбачено:

а) коефіцієнт готовності;

б) коефіцієнт неготовності;

в) середній коефіцієнт готовності;

г) коефіцієнт безвідмовності.

1. Визначення терміну «якість продукції».

2. Значення якості товарів в сучасних умовах.

3. Вимоги до якості товарів.

4. Показники якості і їх групування.

5. Методи визначення показників якості.

Якість товару є однією з основних характеристик, що суттєво впливають на створення споживчих переваг і формування конкурентоспроможності. Це обумовлено сутністю категорії якості.

У сучасній літературі і практиці існують різні трактування поняття якість.

Відомий американський фахівець в галузі якості продукції А. Фейгенбаум у своїй книзі «Контроль якості продукції» визначає «якість виробу або послуги як загальну сукупність технічних, технологічних та експлуатаційних характеристик виробу та послуги, за допомогою яких виріб або послуга будуть відповідати вимогам споживача при їх експлуатації». Автор підкреслює, що якість продукції або послуги визначає споживач.

Вимоги до товару – сукупність якісних і кількісних характеристик товару, які відображають уявлення його споживачів про необхідну цінність товару в разі використання його за призначенням у встановлених умовах обігу і споживання [1].

	Характер і ступінь вимог у різні періоди відрізняються і залежать від: матеріального і культурного рівня життя населення, призначення товару, наявності сировинних ресурсів, техніко-економічних можливостей виробництва, ступеня інформованості населення про товар. Між рівнем вимог і якістю товарів існує певна диспропорція, що сприяє їх безперервному підвищенню і оновленню.

Властивості товарів характеризуються відповідними показниками, за сукупністю яких визначають якість товарів.

1. Дайте визначення поняття «якість товарів».

2. Яке значення якості в сучасних умовах?

3. Як класифікують вимоги до товарів?

4. Що таке перспективні і специфічні вимоги до товарів?

5. Поняття утилітарних вимог до товарів.

6. Дайте характеристику вимог до товарів по групах.

7. На які групи та за якими ознаками поділяють показники якості товарів?

8. Як класифікують методи визначення показників якості товарів?

9. Назвіть переваги та недоліки вимірювального методу оцінки якості.

10. Сутність реєстраційного та розрахункового методів оцінки якості.

11. Які переваги та недоліки органолептичного методу?

12. В чому сутність балової оцінки якості?

13. Сутність експертного методу оцінки показників якості.

14. В чому полягає сутність і практичне значення статистичного методу оцінки показників якості?

А	Вивчити стандартні терміни і їх визначення. Розрахувати відносні, інтегральні і комплексні показники якості окремих груп товарів. Ознайомитись зі змістом ДСТУ 2925-94 Якість продукції. Оцінювання якості. Терміни та визначення.
Б	Якість товарів. Актуальність проблеми якості на сучасному етапі. Терміни та визначення в галузі якості товарів. Характеристика вимог до якості окремих груп товарів. Переваги і недоліки методів визначення показників якості.

1. Сукупність властивостей продукції, що визначають ступінь задоволення потреб відповідно до призначення в певних умовах експлуатації чи споживання – це:

а) конкурентоспроможність;

б) якість;

в) безвідмовність;

г) споживна цінність.

2. До методів дослідження якості товарів з використанням евристичних способів оцінки належать:

а) вимірювальний, реєстраційний, розрахунковий;

б) орга­нолептичний, експертний, соціологічний;

в) механічні, фізичні, фізико-хімічні;

г) товарознавчо-технологічні.

3. До методів дослідження якості товарів з використанням об’єктивних способів вимірювання належать:

а) вимірювальний, реєстраційний, розрахунковий;

б) орга­нолептичний, експертний, соціологічний;

в) соціологічний і статистичний;

г) товарознавчо-технологічний, економічний.

4. Механічні, фізичні, фізико-хімічні, біологічні методи є різновидами методу визначення показників якості:

а) вимірювального;

б) реєстраційного;

в) розрахункового;

г) сенсорного.

5. Відношення сумарного корисного ефекту від експлуатації (споживання) товару до сумарних витрат на його створення і експлуатацію (споживання) – це:

а) узагальнюючий показник якості;

б) коефіцієнт вагомості;

в) інтегральний показник рівня якості товару;

г) комплексний показник рівня якості.

6. Хімічні методи досліджень є різновидом методу визначення значень показників якості:

а) органолептичного;

б) інструментального:

в) розрахункового;

г) експертного.

7. Метод визначення показників якості, що базується на узагальненні оцінок групи фахівців:

а) реєстраційний;

б) органолептичний;

в) соціологічний;

г) експертний.

8. Показник якості, що характеризує техніко-економічний рівень виробу:

а) одиничний;

б) груповий;

в) узагальнений;

г) інтегральний.

9. Під характеристикою якості розуміють:

а) фізичні та органолептичні властивості;

б) власну характеристику продукції, процесу або системи;

в) ергономічні та функціональні властивості;

г) всі разом.

10. Уявлення про якість засновано на:

а) принципах діяльності виробників;

б) вимогах і побажаннях споживачів;

в) законодавчих вимогах держави;

г) принципах діяльності виробників і законодавчих вимогах держави.

11. Визначенням терміну «якість» є:

а) сукупність характеристик продукції, що належить до її можливості задовольняти потреби людини, населення, суспільства;

б) ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги;

в) універсальна філософська категорія, яка охоплює як явища зовнішнього світу, так і свідомість людини;

г) «видова відмінність» однієї сутності від іншої, що належить до того ж виду.

12. Базовим зразком на стадії виготовлення продукції можуть бути:

а) продукція, що запланована до освоєння;

б) продукція, що відповідає реально досяжним перспективним вимогам;

в) продукція, що виготовляється в Україні або за кордоном, показники якості якої відповідають найвищим вимогам.

г) продукція, показники якості якої закладено в технічному завданні, або робочому проекті.

13. Термін «якість» можна вживати з такими прикметниками, як:

а) висока;

б) погана, добра, відмінна;

в) низька;

г) недостатня.

14. Метод, яким визначають дефектні партії, кількість дефектних одиниць у партіях відповідних постачальників товару під час приймання, реалізації та споживання:

а) органолептичний;

б) реєстраційний;

в) розрахунковий;

г) експертний.

15. Метод визначення показників якості товару, який ґрунтується на використанні інформації, що отримують з допомогою органів чуття (зору, смаку, запаху, слуху і дотику):

а) експертний;

б) органолептичний;

в) дегустаційний;

г) реєстраційний.

16. Метод визначення показників якості товару, який ґрунтується на основі збирання і аналізу думки наявних і потенційних споживачів:

а) експертний;

б) соціологічний;

в) дегустаційний;

г) статистичний.

1. Групування факторів.

2. Характеристика факторів, що формують якість товарів.

3. Характеристика факторів збереження якості товарів.

1. Які фактори впливають на якість товарів?

2. Назвіть фактори, що формують якість товарів?

3. Розкрийте сутність об’єктивних та суб’єктивних факторів, що формують якість товарів.

4. Які фактори зберігають якість товарів? В чому полягає їхня сутність?

А	Вивчити навчальну літературу з даної теми. Проаналізувати стандартні умови зберігання окремих груп непродовольчих товарів.
Б	Фактори, що впливають на формування якості товарів. Фактори, що сприяють збереженню якості товарів. Вплив маркування на якість товарів. Організація і технологія зберігання товарів у торгівлі. Упаковка як фактор збереження якості товарів. Правила і принципи транспортування окремих груп непродовольчих товарів.

1. До факторів, що формують якість товарів, відносяться:

а) сировина і матеріали, рецептура, виробничі процеси, технологія, конструкція, попит споживачів;

б) маркування, упаковка, умови зберігання, перевезення, операції товарної обробки, реалізації, післяпродажного обслуговування;

в) соціальні, економічні, регресивні;

г) дизайн товару, збутова політика.

2. До факторів, що зберігають якість товарів, відносяться:

а) сировина і матеріали, технологія виробництва, конструкція виробу;

б) маркування, упаковка, транспортування, зберігання;

в) соціальні, економічні, регресивні;

г) всі відповіді вірні.

3. Попит споживачів і регламентація показників якості товарів є:

а) основоположними факторами впливу на якість товарів;

б) визначальними факторами, що формують якість товарів;

в) факторами збереження якості товарів;

г) факторами, що змінюють споживні властивості товарів.

4. Факторами, що змінюють споживні властивості товарів, є:

а) сировина і матеріали, технологія виробництва, конструкція виробу;

б) вологість, температура, світло, кисень повітря;

в) дизайн упаковки, маркування;

г) всі відповіді вірні.

5. Етап технологічного циклу товару від випуску готової продукції до споживання (утилізації), мета якого – забезпечення стабільності вихідних властивостей або їх зміна з мінімальними втратами – це:

а) зберігання;

б) транспортування;

в) реалізація;

г) гарантійне обслуговування.

6. Залежно від застосовуваних матеріалів, їх механічної стійкості і міцності, які обумовлюють ступінь збережуваності товарів, упаковку підрозділяють на:

а) виробничу і торговельну;

б) транспортну і споживчу;

в) жорстку, напівжорстку, м’яку;

г) одноразову і багаторазового використання.

7. Календарна тривалість експлуатації об'єкта від початку чи її поновлення після ремонту до переходу в граничний стан – це:

а) технічний ресурс;

б) термін служби;

в) термін збережуваності;

г) призначений термін зберігання.

8. Календарна тривалість зберігання, після досягнення якої зберігання об'єкта належить припинити не­залежно від його технічного стану – це:

а) технічний ресурс;

б) термін служби;

в) термін збережуваності;

г) призначений термін зберігання.

9. Сумарне напрацювання об'єкта від початку його експлуатації або поновлення після ремонту до пере­ходу в граничний стан – це:

а) технічний ресурс;

б) термін служби;

в) термін збережуваності;

г) призначений термін зберігання.

10. Календарна тривалість, зберігання та (або) транспортування об'єкта, протягом якої значення параме­трів, що характеризують здатність об'єкта виконувати потрібні функ­ції, перебувають у заданих межах – це:

а) технічний ресурс;

б) термін служби;

в) термін збережуваності;

г) призначений термін зберігання.

1. Сутність контролю, види і методи контролю.

2. Дефекти та їх вплив на якість товарів.

При приймальному контролі якісна градація багатьох виробів не обмежується їх розподілом тільки на придатні та непридатні (браковані). Придатні вироби, в свою чергу, за кількістю і значенням допустимих відхилень за деякими показниками якості можуть ділитися на сорти, яких залежно від виду виробів може бути два, три, чотири і більше.

Сорт виробів позначається цифрами (1, 2, 3) і словами (вищий, відбірний, екстра).

Сорт товару – градація товару певного виду за одним або декількома показниками якості, що встановлена нормативними документами.

Дефект – це

• кожна окрема невідповідність продукції встановленим вимогам;

• причина, що призвела до відмови пристрою, агрегату.

Розподіл виробів за сортами здійснюється за дефектами і з урахуванням відхилень за іншими властивостями.

Дефекти зовнішнього вигляду, можуть бути недопустимими у вищих і допустимими в нижчих сортах виробів.

Дефекти класифікують за ознаками:

• за ступенем значущості – 1) критичні – невідповідність товарів встановленим вимогам, що може зашкодити життю, здоров'ю, майну споживача або довкіллю; товари з критичними дефектами не можна або економічно недоцільно використовувати за призначенням; 2) значні – невідповідності, що впливають на використання за призначенням, але не впливають на безпеку споживача та довкілля; 3) малозначні – невідповідності, які не впливають істотно на споживні властивості товару: призначення, надійність, безпеку;

• за походженням – сировинні, технологічні, дефекти, що виникають під час транспортування або зберігання, експлуатації (споживання);

• за розмірами і місцем розташування – дрібні і великі, місцеві та поширені;

• за можливістю виявлення – видимі і приховані;

• за можливістю усунення – виправні та невиправні.

Прийнято дві системи визначення сортності – бальна і обмежувальна.

При бальній системі кожен дефект товару оцінюють певною кількістю балів з урахуванням їх значущості і розміру. Сорт продукції визначають за сумою балів.

Обмежувальна система визначення сортності для кожного сорту встановлює перелік допустимих дефектів, їх кількість, розмір і місцезнаходження. При розбіжності з нормативами на даний сорт товар переводять в нижчий сорт або в брак.

Прийнято дві системи визначення сортності – бальна і обмежувальна.

При бальній системі кожен дефект товару оцінюють певною кількістю балів з урахуванням їх значущості і розміру. Сорт продукції визначають за сумою балів.

Обмежувальна система визначення сортності для кожного сорту встановлює перелік допустимих дефектів, їх кількість, розмір і місцезнаходження. При розбіжності з нормативами на даний сорт товар переводять в нижчий сорт або в брак.

Коефіцієнт сортності застосовують на виробництві і в торгівлі для характеристики якості виготовлення партії (однорідної сукупності) виробів взагалі. Чим нижче коефіцієнт сортності партії товарів, тим більше втрати підприємства у вартості продукції через якість виготовлення, тим менше товарообіг під час реалізації тієї ж кількості товарів і, отже, продуктивність праці. При укладанні договорів поставки бажано визначати коефіцієнт сортності товарів, що постачаються виробником і передбачати санкції за його недотримання.

Висновки щодо якості партії за результатами її контролю проводяться на основі контрольного нормативу – критерію для прийняття рішення за результатами контролю. Наприклад, при контрольній перевірці швейних, трикотажних, панчішно-шкарпеткових, овчинно-шубних товарів та головних уборів на промислових підприємствах згідно з особливими умовами поставки нормативом для відмови від партії служить наявність 3% товарів неналежної якості.

1. В чому полягає сутність поняття «контроль якості товару»?

2. За якими ознаками класифікують контроль якості?

3. Які види контролю якості товарів використовують на виробництві і в торгівлі?

4. Яким випробуванням підлягають товари в процесі контролю їх якості?

5. Дайте визначення понять «дефект», «недолік», «істотний недолік», «сорт товару».

6. Які системи визначення сортності використовують в товарознавчій практиці?

7. Що таке коефіцієнт сортності та рівень дефектності?

А	Вивчити навчальну літературу з даної теми. Ознайомитись з нормативною документацією, яка регламентує контроль якості товарів. Вивчити структуру і зміст ДСТУ 3021-95 Випробування і контроль якості продукції. Терміни та визначення. Рішення задач з визначення сорту товарів.
Б	Контроль якості і випробування товарів. Порядок контролю якості товарів у торгівлі. Планування товарознавчого експерименту.

1. Будь-яка невідповідність товару вимогам нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред’являють до товару, а також невідповідність товару тій інформації, яку про нього надав виробник (виконавець, продавець) – це:

а) дефект;

б) недолік товару;

в) сорт товару;

г) брак.

2. Градація товару певного виду за одним або декількома показниками якості, встановлена нормативними документами:

а) дефект;

б) недолік товару;

в) сорт товару;

г) бал.

3. Визначення «Кожна окрема невідповідність продукції встановленим вимогам» відносять до терміна:

а) дефект;

б) сорт;

в) істотний недолік товару;

г) брак.

4. Умовна одиниця для оцінювання показника якості або рівня якості товару у встановленій чисельній системі шкали цінностей:

а) дефект;

б) недолік товару;

в) сорт товару;

г) бал.

5. Перевірка відповідності кількісних і якісних характеристик продукції або готового товару вимо­гам нормативної документації (стандартам, технічним умовам, технологічним інструкціям тощо), а також договорам і контрактам – це:

а) оцінка якості;

б) контроль якості;

в) експертиза товарів;

г) оцінка відповідності.

6. Контроль поділяють на вхідний, операційний, приймальний за:

а) стадією здійснення;

б) етапом процесу виробництва;

в) повнотою охоплення контрольованої продукції;

г) факторами, що впливають на об'єкт випробувань.

7. Контроль якості за обсягом охоплення партії продукції поділяють на:

а) вхідний, операційний, приймальний;

б) суцільний, вибірковий;

в) посилений, нормальний, послаблений;

г) руйнівний, неруйнівний.

8. Контроль якості продукції, який здійснюють спеціально уповноважені представники з метою перевірки ефективності раніше виконаного контролю:

а) вихідний;

б) приймальний;

в) операційний;

г) інспекційний.

9. Контроль якості продукції, який здійснюється для виявлення дефектів і прийняття рішення про відповідність продукції НД та придатності для використання:

а) вихідний;

б) приймальний;

в) операційний;

г) інспекційний.

10. Визначення «супер», «екстра», «прима», «стандарт» відноситься до градації:

а) сорт;

б) категорія якості;

в) група складності;

г) марка.

11. Дефекти за можливістю виявлення поділяють на:

а) видимі і приховані;

б) сировинні, технологічні, готового виробу;

в) дрібні, великі;

г) місцеві, поширені.

12. Концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, які впливають на якість товару на різних стадіях від визначення потреб до оцінювання їх задоволення:

а) оцінка якості товарів;

б) визначення сортності товарів;

в) петля якості товарів;

г) контроль якості товарів.

13. Відношення сумарної вартості продукції, випущеної за певний період часу, до сумарної вартості цієї продукції в перерахунку на її найвищий сорт:

а) рівень дефектності;

б) обмежувальний коефіцієнт;

в) коефіцієнт сортності;

г) петля якості.

14. Істотний недолік товару – це:

а) недолік, який робить неможливим або недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення;

б) недолік, для усунення якого необхідні великі затрати праці, часу, а також комплектувальних виробів, які складають значну частину товару;

в) недолік, що робить товар іншим, ніж передбачено нормативними документами чи договором, або проявляється знову після його усунення;

г) всі відповіді вірні.