11.2. Розвиток окремих ланок фінансової системи.

У бюджетній системі перевага надається державному бюджету і недооцінюється значення бюджетів базового рівня.

Таблиця 18

Доходи і видатки Державного бюджету України у 1992-2002 роках.

Показники	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Доходи, млрд. крб.	657,7	4632,4	335067,3	1314639,8	2390864,7	21,6	21,1	23,8	33,4	41,9	45,3
Видатки, млрд. крб.	684,4	5615,7	335067,3	1646059,0	2852610,1	27,4	24,4	28,2	33,4	41,9	49,5
Бюджетний дефіцит	26,7	983,2	-	331419,0	461745,4	5,7	3,3	4,4	-	-	4,2

Бюджетні відносини регулюються відповідним законодавством. На початку формування бюджетної системи незалежної держави діяв ухвалений Верховною Радою в 1991 р. Закон "Про бюджетну систему України". В 1995 р. цей Закон був переглянутий Верховною Радою і з відповідними доповненнями і змінами ухвалений. В червні 2002 року вступив в дію Бюджетний Кодекс, який вніс суттєві зміни у бюджетний процес. Розподіл бюджетних коштів відображається в щорічних законах про Державний Бюджет України та постановах місцевих рад.

З 2000 року в складі доходів та видатків бюджетів виділяються загальний та спеціальний фонди. Починаючи з 1 січня 2000 р., всі позабюджетні кошти установ і організацій, що утримуються за рахунок бюджетів, включаються до спеціального фонду відповідного бюджету.

У 2000 і 2001 роках Верховна Рада України затверджувала бездефіцитні бюджети. Особливістю Державного бюджету на 2001 р. було покриття дефіциту спеціального фонду коштами від профіциту загального фонду в обсязі 674,6 млн. гривень.

Розподіл коштів у зведеному бюджеті України відбувався на користь державного бюджету. Так, у 1992 р. у складі доходів зведеного бюджету доходи державного бюджету займали 52,4%, а доходи місцевих бюджетів - 47,6%. У 1999 р. ці показники становили відповідно 69,7 та 30,3%. Аналогічна тенденція спостерігалася у видатковій частині зведеного бюджету. Видатки державного бюджету зросли з 62,0% у 1992 р. до 75,8% у 1999 р. від загальної суми видатків зведеного бюджету, а видатки місцевих бюджетів зменшились з 38,0% у 1992 р. до 24,2% у 1999 р.

Таблиця 19

Структура доходів та видатків місцевих бюджетів України у1992-1998 роках, %

Показники	1992	1995	1998
Доходи, усього	100,0	100,0	100,0
Податкові надходження	48,9	68,4	60,0
Неподаткові надходження	1,4	2,6	2,7
Офіційні трансферти	49,7	29,0	31,3
Інші доходи	-	-	6,0
Видатки, усього	100,0	100,0	100,0
Народне господарство	15,7	12,4	25,8
Освіта, охорона здоров'я, культура	48,1	52,5	47,5
Соціальний захист населення	31,9	29,1	17,2
Інші видатки	4,3	6,0	9,5

Як свідчать дані таблиці, значне місце в доходах місцевих бюджетів займали офіційні трансферти (більше 30%), що послаблювало самостійність органів місцевого самоврядування. Видаткова частина зберігала традиційну структуру направлення основної частини коштів на фінансування економічного та соціального розвитку територій.

Політика держави щодо бюджетного регулювання постійно змінювалась. До 1997 р. використовувався метод розщеплення податків між державним та місцевими бюджетами. У 1997-1998 рр. закладено початок розподілу податків: до державного бюджету - непрямі, до місцевих прямі.

У 1992 р. в якості регулюючих податків використовували податок на додану вартість, податок на доходи, акцизний збір за диференційованими нормативами. Прибутковий податок з громадян і плата за землю були регулюючими доходами між усіма рівнями місцевих бюджетів.

У 1993 р. застосували групові нормативи відрахувань від податку на додану вартість, податку на доходи та акцизного збору, що привело до збільшення кількості дотаційних бюджетів. Регулюючими доходами між усіма рівнями місцевих бюджетів залишались прибутковий податок з громадян і частина плати за землю.

У 1994 р. ввели єдині відрахування від усіх регулюючих доходів: податку на додану вартість - 20%, акцизного збору - 20%, податку на доходи - 50%, прибуткового податку з громадян - 50%. З даного року запроваджено передачу суми перевищення доходів над видатками місцевих бюджетів до Державного бюджету України.

У 1995 р. застосовували індивідуальні нормативи відрахувань від податку на додану вартість і єдині за акцизним збором (20%), податком на прибуток підприємств (70%) і прибутковим податком з громадян (50%). Всі податки і обов'язкові платежі на території АРК надходили до бюджету республіки, а перевищення доходів над видатками передавалось до Державного бюджету України. Встановлені дотації областям. У 1996 р. залишилися такі ж нормативи, що і в 1995 р.

У 1997 р. з переліку регулюючих доходів виключили податок на додану вартість і повністю передали до складу доходів Державного бюджету України. Застосовували єдині розміри відрахувань: за акцизним збором (50%), з податку на прибуток підприємств (100%). Встановлювались 100%-ні надходження у місцеві бюджети плати за землю та плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

У 1998 р. за державним бюджетом, крім податку на додану вартість, закріпили акцизний збір. У місцеві бюджети у повному обсязі надходили податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян. Залишалися дотації місцевим бюджетам (бюджету АРК, двадцяти областям і м. Севастополю).

У 1999 р. до складу регулюючих доходів віднесли акцизний збір із вітчизняних товарів. Застосовували групові нормативи відрахувань: від акцизного збору з вітчизняних товарів (10%, 20%, 50% і 100%); податку на прибуток підприємств (50%, 70%, 80% і 100%); прибуткового податку з громадян (25%, 50%, 60% і 100%). Крім того, встановлювали дотації та субвенції.

У 2000-2002 рр. бюджети поділені на дві частини: загальний та спеціальний фонди. До доходів Державного бюджету віднесені в повному обсязі податок на додану вартість та акцизний збір із ввезених на територію України товарів. До регулюючих: податок на прибуток підприємств, акцизний збір з вітчизняних товарів, прибутковий податок з громадян. Планувались значні суми дотацій та субвенцій.

Підвалини податкової системи України були закладені в Законі України "Про систему оподаткування" (1991 р.). Із встановленого переліку одразу випали два податки – податок з обороту і податок на експорт і імпорт. Податок з обороту поглинули податок на додану вартість та акцизний збір. Стягнення мита при експорті та імпорті не допускає існування ще одного податку.

У 1994 р. Закон "Про систему оподаткування" був прийнятий у новий редакції з врахуванням змін та доповнень. Податки та обов'язкові платежі були поділені на загальнодержавні та місцеві.

У 1997 р. Верховна Рада прийняла Закон "Про систему оподаткування" з врахуванням змін та доповнень за останні роки.

У даний час йде підготовка Податкового Кодексу, який повинен об'єднати всі законодавчі акти щодо податків.

Крім загальних законів, які визначають основи податкової системи, приймаються закони, що регулюють відносини по сплаті окремих податків. Законодавча практика в Україні характеризується нестабільністю та невиваженістю. Проаналізуємо це на прикладі окремих податків.

Так, у 1991 році був запроваджений податок на прибуток підприємств. У 1992 р. він замінений на податок з доходу. У 1993 р. знову ввели податок на прибуток, який з II кварталу цього року замінили податком з доходу (ставка - 18%). З 1995 р. запровадили податок на прибуток підприємств. У 1997 р. був змінений порядок нарахування податку.

Податок на додану вартість ввели в 1992 р. зі ставкою 28%. У 1993 р. ставка була понижена до 20%, але з 15 травня даного року знову повернулись до попередньої ставки. У 1995 р. запровадили ставку 20%, а в останні роки 20% і 0%.

Прибутковий податок з громадян з 1990 р. визначався на основі регресивно-прогресивної шкали ставок (13, 15, 20, 30, 40, 50 і 60%). З 1993 р. була введена нова шкала ставок, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тверда ставка оподаткування доходів не за основним місцем роботи (20%). З грудня 1993 р. запроваджена нова шкала ставок - 10, 20, 30, 40, 60 і 90%. У жовтні 1994 р. відмінили максимальні ставки 60 і 90%, а ввели 50%. З 1995 р. і до даного часу діє система оподаткування доходів фізичних осіб за шкалою 10, 15, 20, 30 і 40% при неоподатковуваному мінімумі в 17 грн. Новим в стягненні податків було запровадження державного реєстру фізичних осіб – платників податків і інших обов'язкових платежів, що забезпечує більш повний облік та контроль.

Податкова система постійно поповнюється новими платежами. Так, у 1999 р. були запроваджені гербовий збір, спрощена система оподаткування, у 2000 р. – єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України, на період з 1999 р. до 1 січня 2004 р. – фіксований сільськогосподарський податок, з 1999 р. – додаткові збори на пенсійне страхування.

Стосовно механізму нарахування та сплати окремих податків та обов'язкових платежів, то зміни відбуваються постійно, що можна вважати недоліком політики в сфері оподаткування.