2. Пр у системі менеджменту.

Суть менеджменту стосується цілеспрямованого впливу на діяльність співробітників фірми з метою успішної реалізації поставлених цілей шляхом високопродуктивного використання наявних ресурсів.

Менеджмент (англ. management – управління – сукупність методів та важелів впливу на дії людей з метою реалізації цілей фірми чи організації у конкурентному середовищі.

Персонал становить головний об’єкт менеджменту. Персонал – це особовий склад фірми чи організації; група об’єднаних за професійною ознакою осіб.

Оскільки вплив на поведінку людей здійснюється на основі застосування психологічних факторів, це надає великої значущості комунікаціям. Вагому роль відіграють внутрішні комунікації, а також взаємозв’язок між політичними, соціальними та економічними суб’єктами та їх взаємодія із соціальним середовищем, що відбувається за наступними напрямами:

1. Розробка та реалізація стратегії (грец. Strategia stratos – військо, ago – веду), узагальненої моделі дій, скерованих на досягнення успіхів завдяки максимальному використанню ресурсів та можливостей. Тому ПР є не просто рекламно-пропагандистською діяльністю, а компонентом стратегії, від ефективності якого залежить конкурентноспроможність організації. Відбувається підпорядкування всіх ПР-програм , проектів та заходів головній меті, а також функціональним чи ситуативним цілям.

Ця роль ПР стосується і сучасного переходу цивілізації до інформаційної стадії розвитку, формування глобальної економіки, децентралізації всіх сфер життя. Відбувається підвищення ролі безпосередньої участі працівників у розробці та прийнятті рішень. Має місце заміна вертикальної ієрархії в управління складнішими багаторівневими схемами.

Ефективна стратегія окреслює розвиток фірми приблизно на 15 років. Це є необхідним при відсутності довгострокових цілей, оскільки орієнтація лише на поточні завдання призводить до неефективного використання ресурсів. Розробка ефективної стратегії сприяє формулюванню чіткіших прогнозів розвитку ринку. Формулюванню стратегії передує дослідження конкурентних позицій фірми на ринку та її конкурентних переваг. Відбувається визначення довгострокових пріоритетів та стратегічних цілей, створення образу майбутнього фірми чи організації. розробка перспективних планів в-ва, маркетингу та кадрової політики.

В результаті таких дій може бути сформульована місія фірми (організації), план заходів щодо доведення її до персоналу та ширшої громадськості, стратегічний план фірми і завдання головних підрозділів щодо його реалізації, а також механізм коригування, рекомендації в напрямі вдосконалення структури фірми відповідно до сформульованої стратегії. Якщо співробітники не є проінформовані щодо цілей фірми та не усвідомлюють свою роль у їх реалізації, тоді має місце зниження ефективності роботи і виникнення негативного ставлення до організації з боку громадськості та владних структур.

2) Формулювання корпоративної культури як сукупності правил, звичаїв, традицій, норм етики, сталої практики управління та взаємин, які не є закріплені законодавчо, але є дуже важливими для успішної діяльності організації.

Завдання ПР-фахівців підтримувати та розвивати таку корпоративну культуру, яка б була у відповідності з метою організації, сприяла б утвердженню соціальної гармонії.

Корпоративна культура визначає унікальність фірми, суттєво впливає на її економічний стан. Формування корпоративної культури відбувається впродовж багатьох років в ході утвердження сталої практики відносин взаємодії і завдяки прагненням людей реалізувати свої професійні можливості.

В якості основи корпоративної культури виступають ціннісні установки, яких притримуються всі співробітники фірми. Особливу роль вони відіграють під час структурної перебудови, освоєння нових сегментів ринку. Складовими корпоративної культури виступають принципи організації, корпоративні легенди та ритуали.

Зміст корпоративної культури знаходить відображення у зовнішніх символах, дизайні приміщень, у налагодженні системи забезпечення потреб працівників, регламентації роб часу.

3. Здійснення внутрішньо фірмових комунікацій. В ході здійснення менеджменту керівник впливає на співробітників, застосовуючи різні комунікативні засоби.

Комунікація – (лат. Communico – спілкування) полягає у двосторонньому потоці інформації із використанням мовних та невербальних засобів зворотного зв’язку (таких як жести, міміка, рухи тіла), коли одна сторона отримує інформацію і одночасно реагує на неї.

За параметром функціональних ознак комунікація може бути міжособистісна, спеціалізована та масова.

Міжособистісна комунікація становить універсальний механізм людських стосунків і полягає у взаємному обміні інформацією. Міжособистісна комунікація проявляється у спілкуванні – зв’язках та взаємодії людей в процесі духовного життя та матеріального виробництва. Міжособистісна комунікація здійснюється через безпосередні та опосередковані контакти особистостей та груп з метою обміну думками, з’ясування позицій, взаємного навчання. В якості суб’єктів спілкування виступають індивіди, групи, цільова чи масова аудиторія, або суспільство загалом.

Для оптимізації спілкування, тобто досягнення порозуміння дуже бажаним є зближення мотивів та цілей партнерів, досягнення конструктивних взаємоприйнятних результатів.

В процесі ПР-діяльності об’єктом спілкування є особи, групи, аудиторії, які за задумом ПР-фахівця можуть змінювати поведінку та погляди інших.

В ході спілкування реалізуються його комунікативна (передача – прийом повідомлень, знань від суб’єкта до суб’єкта), регулятивна (формулювання, уточнення цілей, мотивів, орієнтирів як індивідуальної, так і спільної діяльності), емоційно-психологічна (створення комплексу почуттів) та інші функції. Завдяки єдності цих функцій відбувається активізація інтелектуальних і емоційних ресурсів співрозмовників, спілкування стає вагомою подією.

Головними видами спілкування є ділове та неофіційне.

Ділове спілкування – це спілкування людей як виконавців соціальних (професійних) ролей, функціонально заданих програм та дій. Інформація, яка циркулює, є раціональною та предметною.

Неофіційне спілкування - спілкування, головними факторами якого виступають не соціальні ролі, а особистісні якості, інтереси та почуття. Тут домінує емоційна інформація. Як правило, у міжособистісному спілкуванні поєднуються ділові та неофіційні елементи.

Спеціалізована комунікація відзначається вужчим комунікативним полем і диктує необхідність специфічних навичок її учасників, для прикладу, професійно-педагогічної комунікації.

Масова комунікація розгортається у середовищі певної спільноти чи у межах суспільства.

Комунікаційний процес характеризується складною структурою у формі наступних етапів:

1. формування чи вибір ідеї;

2. перетворення ідеї на повідомлення з допомогою слів, зображень, жестів, інтонації;

3. вибір каналу поширення повідомлення (міжособистісне спілкування, телефон, електронна пошта, відеозасіб);

4. поширення повідомлення;

5. декодування, тобто трансформація символів відправника у думки та емоції отримувача;

6. здійснення зворотного зв’язку (відправник та одержувач міняються комунікаційними ролями).

7. Важливою функцією системи комунікацій є передача інформації від вищих керівників підлеглим для їх регулярного ознайомлення зі станом справ. Це здійснюється через надання працівникам добірки газетних матеріалів, звітів про діяльність організації, аналітичних записок, прогнозів.

8. Завдяки цьому виникає почуття довіри, зростає переконаність у доцільності обраної стратегії, формуванню відповідальності за результати діяльності.

Роль ПР-фахівців у цьому відношенні стосується налагодження на фірмі інформування у системі керівник – підлеглий, або їх група. В якості засобів інформування виступають:

• фірмовий журнал, який орієнтується на розв’язання стратегічних завдань, містить аналітичні матеріали;

• багатотиражна газета, яка поширює оперативну інформацію;

• листівки (призначені для пошир-я оперативної інформації конкретним малим групам);

• аудіо- та візуальні засоби, відео ролики, реклама на радіо і телебаченні; поруч із розв’язанням інформаційних завдань створюють сприятливий соціально-психологічний настрій;

• “гарячий телефон,” який активізує пряму взаємодії керівника і підлеглих, сприяє оперативній передачі сигналів зворотного зв’язку;

• дошка оголошень (поєднує потоки офіційної і неофіційної інформації);

• скринька для внутрішньої кореспонденції, де працівники можуть висловлювати скарги, пропозиції і зауваження;

• сюжети для новин ПР-фахівці можуть почерпнути із безпосереднього життя організації. Вони можуть стосуватись процедур та перебігу розробки змісту стратегії, результатів поточної кадрової діяльності, таких як призначення на посади та звільнення); розробки бізнес-планів; запровадження нових технологій; змін в оплаті праці; уклад-я договорів про ділову співпрацю, розробку нової маркетингової стратегії; зміни цін та цінових стратегій, розробки та запровадження нових видів продукції та послуг, розробки нових брендів, оновлення дизайну та символіки.

Успіх діяльності багато в чому зумовлюється ефективністю внутрішніх зв’язків, спілкуванням співробітників. Тому ПР-служба покликана надавати допомогу керівництву в плані налагодження внутрішніх зв’язків та інформування колективу щодо досягнутих результатів та подальших перспектив. Цій меті відповідають і регулярні наради та збори, а також інші форми внутрішньо корпоративного спілкування.

У цьому процесі важливо дотримуватися наступних умов:

- послідовність повідомлень, тобто внутрішній і зовнішній аудиторії необхідно повідомляти одну і ту ж інформацію;

- максимальне використання звернень безпосередньо до людей;

- цілеспрямоване проведення зустрічей із представниками преси, надаючи актуальну інформацію про фірму.

Загалом система ПР у менеджменті має сприяти постійному обміну інформацією на всіх рівнях управління і бути скерованою на форм-я єдиної команди. Сутнісна риса контактів у цій системі полягає в тому, що керівник доводячи до співрозмовника важливу інформацію, розраховує на адекватне розуміння проблем фірми (організації), усвідомлення ним власної відповідальності за їх розв’язання.

4. Робота з персоналом. Процес менеджменту здійснюється в роботі менеджера із персоналом, суть якої стосується укомплектування фірми (організації) працівниками, їх розвитку, оцінюванні та стимулюванні, оперативному управлінні окремими працівниками та їх групами.

Вагомим аспектом роботи з персоналом виступає відбір необхідних фахівців для виконання конкретного завдання чи відповідно до уявлень про ідеального працівника. На цій основі кристалізується комплекс універсальних та спеціальних вимог до певних професій та посадових обов’язків .

Сучасний соціально-відповідальний бізнес базується на ціннісних орієнтаціях, які передбачають безумовну повагу до особистісних якостей співробітників і усвідомлення ними своєї відповідальності перед фірмою (організацією), дотримання корпоративних норм, традицій, дбайливе ставлення до її матеріальної та інтелектуальної власності, ретельне виконання своїх функціональних обов’язків, налагодження коректних ділових внутрішніх відносин. Завдяки системному використанню ПР можна забезпечити утвердження цих засад у повсякденній практиці.