- •21. В умовах нормального метаболізму здорового організму основним шляхом
- •20.Метаболізм кетонових тіл в умовах патології
- •Біохімічною основою зростання вмісту кетонових тіл в умовах патології є зменшення ступеня утилізації ацетил-КоА в циклі трикарбонових кислот внаслідок порушень вуглеводного обміну.
- •Регуляція біосинтезу насичених жирних кислот
- •Утворення ненасичених жирних кислот
- •1. Мононенасичені жирні кислоти
- •2. Поліненасичені жирні кислоти
- •Ферментативні реакції синтезу триацилгліцеролів
- •Ферментативні реакції синтезу холестерину
- •Регуляція біосинтезу холестерину
- •Шляхи біотрансформації холестерину
- •1. Біосинтез жовчних кислот.
- •2. Біосинтез стероїдних гормонів
- •Ресинтез триацилгліцеролів в ентероцитах
- •1. Утворення 1,2-моноацилгліцеролів (реакція каталізується кишковим ферментом моноацилгліцерол-ацилтрансферазою):
- •Гіперліпопротеїнемії
- •28. Атеросклероз
- •Ожиріння
- •Цукровий діабет
Ферментативні реакції синтезу холестерину
Біосинтез холестерину відбувається в цитозолі клітин і його перші етапи полягають в утворенні з ацетил-КоА β-гідрокси-β-метилглутарил-КоА (β-ГОМК) за механізмами, :
2 ацетил-КоА ____________ацетоацетил-КоА ____________ β-ГОМК
При спрямованості процесу в бік біосинтезу кетонових тіл β-ГОМК розщеплю-
ється мітохондріальною ліазою з утворенням ацетоацетату. В разі вступу β-ГОМК
на метаболічний шлях біосинтезу холестерину відбуваються такі біохімічні
реакції:
1. Відновлення β-ГОМК з утворенням мевалонової кислоти. Реакція каталі-
зується НАДФН-залежною β-ГОМК-редуктазою:
β-ГОМК-редуктаза є регуляторним ферментом, активність якого гальмується кінцевим продуктом цього біосинтетичного шляху — холестерином (ендогенного або екзогенного, дієтарного походження).
2. Утворення з мевалонової кислоти ізопреноїдних одиниць. Процес відбувається в декілька стадій і включає в себе:
2.1. Активацію мевалонату за участю АТФ з утворенням пірофосфомевалонової
кислоти:
2.2. Декарбоксилювання пірофосфомевалонату з утворенням ізопентеніл-пірофосфату (“активного ізопрену”) та його ізомерної форми — 3,3-диметил-алілпірофосфату:
3. Конденсація п’ятивуглецевих (5 С) пірофосфорильованих ізопренів з утворенням тридцятивуглецевого (30 С) вуглеводню терпенової структури — сквалену (С30Н50). Цей багатостадійний процес включає в себе утворення проміжних метаболітів поліізопреноїдної структури
3.1. 3,3-диметилалілпірофосфат (5 С) + ізопентенілпірофосфат (5 С)______ геранілпірофосфат (10 С);
3.2. геранілпірофосфат (10 С) + ізопентенілпірофосфат (5 С) _____фарнезилпірофосфат (15 С);
3.3. 2 фарнезилпірофосфат (2 х 15 С) + НАДФН + Н+ ______сквален (30 С)
4. Циклізація ізопреноїдного лінійного вуглеводня сквалену з утворенням сте-
роїдних молекул (похідних циклопентанпергідрофенантрену). Попередником
холестерину є циклічний вуглеводень ланостерин:
4.1. сквален ______ сквален-2,3-епоксид ______ланостерол (ланостерин)
4.2. ланостерол (30 С) ______холестерол (27 С)
Зазначені реакції включають у себе процеси епоксидації, окисного гідроксилювання, деметилювання і каталізуються ферментами з класу монооксигеназ (мікросомальними оксигеназами мішаної функції),
що включають у себе цитохром Р-450 і потребують наявності НАДФН та кисню.
Сумарне рівняння біосинтезу холестерину (С27Н46О) з ацетил-КоА можна подати таким чином:
18 СН3СО-SKoA + 13 НАДФН + 13 Н+ + 3 О2 + 18 АТФ ______ С27Н46О + 13 НАДФ+ + 18 KoASH + 9 СО2 + 18 АДФ + 6 Н4Р2О7 + 6 Н3РО4 + Н2О
Регуляція біосинтезу холестерину
Лімітуючим етапом у процесі біосинтезу холестерину є реакція утворення мевалонату з -ГОМК, що каталізується β-ГОМК-редуктазою. Гальмування швидкості процесу здійснюється за принципом
негативного зворотного зв’язку, коли накопичення кінцевого продукту анаболічного шляху — холестерину зменшує швидкість його утворення.
Інгібітором ферменту є холестерин або холестериновмісний ліпопротеїн ЛПНЩ. Відповідно до таких механізмів, споживання холестерину з їжею гальмує його утворення в печінці, а безхолестеринова дієта, навпаки, активує ендогенний синтез холестерину в гепатоцитах.
Молекулярні механізми регуляції -ГОМК-редуктазної реакції включають у себе як ковалентну модифікацію ферменту (фосфорильована форма — неактивна,а дефосфорильована — активна), так і вплив біохімічних модуляторів на швидкість синтезу (ферментна індукція) або деградацію ферменту.
Інсулін та гормони щитовидної залози збільшують активність β-ГОМК-редуктази, а глюкагон та глюкокортикоїди — зменшують.