4. Конкурентні переваги

Конкурентні переваги є основою підвищення конкурентоспроможності об’єктів (товару, фірми, галузі, країни).

Термін «конкурентна перевага» був уведений М.Портером, у книзі «Конкуренція», де він відзначає, що «очевидне протиріччя між глобалізацією конкуренції та сильною національною або навіть локальною роллю в конкурентній перевазі може бути розв’язане визнанням того факту, що парадигма, що управляє конкуренцією між окремими місцями, змістилася з порівняльної переваги на більш широке поняття конкурентної переваги». Під «конкуренцією між окремими місцями» він має на увазі конкуренцію між окремими територіями, тобто не цілими країнами, а їхніми окремими частинами.

У загальному виді виділяють три вимоги, яким повинні відповідати певні параметри переваги, щоб її можна було охарактеризувати як конкурентну:

- здатність забезпечити підприємству ринкове положення, яке на тривалий час вигідно відрізняє його від конкурентів;

- націленість на специфічні запити клієнта, що дозволяє принести релевантну користь цільовій групі споживачів;

- опора на специфічні, оригінальні здібності та ресурси підприємства, які не піддаються імітації з боку конкурентів.

А. Фатхутдінов трактує конкурентну перевагу організації як «перевагу, високу компетентність фірми в якій-небудь сфері діяльності або у випуску товару в порівнянні з конкуруючими фірмами».

В.Д. Маркова та С.А. Кузнєца розуміють під конкурентними перевагами підприємства «унікальні осяжні та неосяжні ресурси, якими володіє підприємство, а також стратегічно важливі для даного підприємства сфери бізнесу, які дозволяють перемагати в конкурентній боротьбі».

Класифікація, запропонована С. Огородовим, містить п'ять основних типів конкурентних переваг виробників:

а) ресурсні конкурентні переваги фірм, що збільшують споживчий ефект, пов'язаний із ціновими характеристиками придбаної продукції;

б) технологічні конкурентні переваги виробників обумовлені наявністю і експлуатацією фірмами технологій масового виробництва, що забезпечують економію на масштабах і збільшують споживчий ефект, пов'язаний з ціновими характеристиками придбаної продукції;

в) інноваційні конкурентні переваги виробників формуються за рахунок реалізації у виробництві результатів НДДКР, що дозволяють забезпечувати прискорене відновлення номенклатури та асортименту виробленої продукції, і, за рахунок цього, збільшувати споживчий ефект, пов'язаний з якісними параметрами придбаної продукції;

г) глобальні конкурентні переваги виробників пов'язані з формуванням позаекономічних (екологічних, соціальних) стандартів господарської діяльності і їхньою реалізацією в політиці фірм і держави;

д) культурні конкурентні переваги виробників обумовлені культурною близькістю (розбіжностями) країн, що дозволяє фірмам підтримувати ринки збуту та ресурсів у країнах з близькою культурою.

4. Поняття конкурентного статусу

Термін «конкурентний статус» запропонований І. Ансофом. Він трактує поняття конкурентного статусу як своєрідний вимірник положення фірми на ринку. Трактування І. Ансофа за економічним змістом близьке до поняття конкурентної переваги в трактуванні М. Портера, оскільки і той, і інший вважають за необхідне визначати співвідношення фактичної і базової продуктивності використання ресурсів фірми. Однак М. Портер не уточнює показника продуктивності. На відміну від М. Портера, І. Ансоф визначає цей показник як рентабельність стратегічних капітальних вкладень, відкореговану на ступінь «оптимальності» стратегії фірми і ступінь відповідності потенціалу фірми цій оптимальній стратегії. І. Ансоф запропонував формулу для обчислення показника конкурентного статусу фірми (КСФ):

, (1.1)

де I_F - рівень стратегічних капіталовкладень фірми;

I_K - критичний рівень обсягу капіталовкладень, які знаходяться на межі прибутків і збитків та показує, що розмір капітальних вкладень, нижчий цього рівня, не призводить до одержання прибутку;

I_O – рівень оптимального розміру капітальних вкладень, після якого збільшення капітальних вкладень приводить до зниження доходу;

S_F, S_O - відповідно діюча та оптимальна стратегія фірми;

C_F, C_O - відповідно наявні та оптимальні можливості фірми.

Рис. 1.2. Конкурентный статус фирмы и стратегические капиталовложения

Р