21.Категорія способу. Загальна характеристика : дискусійність статусу (Вихованець)

Кат. Способу – це часткова дієслівна категорія;тричленна,тому що складається з трьох грамем : дійсного,умовного та наказового.

Кат. Способу є словозмінною граматичною категорією.

Категорія способу виражає відношення дії до дійсності.

Кат. Способу передусім пов»язана з кат. Часу і кат. Особи

У науці точиться дискусія ,щодо кількісного виміру кат. Способу.Якщо зараховувати до кат.способу бажальний та спонукальний способи – то категорія буде 5-ти членною.

Вихованець вважає кат.Способу двочленною,зараховуючи до її складу 2 грамеми:умовний та наказовий спосіб,він вилучає дійсний спосіб (на тій підставі,що дієслова дійсного способу не мають формальних показників)

22.Дієслова дійсного способу.

Дійсний спосіб (індикатив – лат. indikativus – дійсний спосіб) виражає реальну дію, яка відбулася, відбувається чи відбудеться, або ж заперечує наявність дії: О земле рідна! Жила, живеш, довіку будеш жити, безсмертна у віках; Не любить слово стимулів плечистих, бо п’є натхнення тільки з рік пречистих .

Дійсний спосіб не має спеціальних засобів вираження. Оскільки він тісно пов’язаний з категорією часу, то в теперішньому і майбутньому часах виражається особовими формами, а в минулому і давноминулому – родовими формами дієслова. Якщо дієслово у дійсному способі заперечує наявність якоїсь дії, то воно вживається із заперечною часткою не: То не любов, яка не вміє бажати іншому добра.

23.Дієслова умовного способу: значення,творення.

Умовний спосіб виражає ірреальну дію, але можливу за певних умов: Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано. Умовний спосіб не має категорії часу. Він утворюється шляхом додавання до дієслів минулого часу формотворчих часток би (після слів на приголосний) і б (після слів на голосний), тобто має аналітичне вираження. За своїм походженням умовна частка би є колишня форма 2-ої – 3-ої особи однини аориста допоміжного дієслова бути, а форма відмінюваного дієслова – дієприкметник минулого часу.

Дієслова умовного способу змінюються за родами:читав би,читала б,читало б,читали б.

Значення особи у дієсловах умовного способу виражається синтаксично,тобто у поєднанні із особовими займенниками:Я читав би,Ти читав би,Він читав би,Ми читали б,Ви читали б,Вони читали б.

24.Дієслова наказового способу:значення ,творення.

Наказовий спосіб (імператив – лат. imperativus – наказовий спосіб) виражає ірреальну дію у формі наказу, заклику, прохання, побажання, поради, застереження тощо: Гей, ідіть, благодатні зливи! Випадайте, перлисті роси! Хай нап’ються донесхочу ниви. Хай дівчата помиють коси.

Дієслова наказового способу зазвичай використовуються в односкладних,означено – особових конструкціях,ускладнених звертанням:Діти пишіть диктант.

Дієслова наказового способу не мають категорії часу, але їм властиві категорії особи і числа. Форми наказового способу бувають синтетичні (прості) й аналітичні (складені). Синтетичні форми наказового способу виступають у 2-ій особі однини і в 1-ій та 2-ій особах множини і творяться від основи теперішнього часу за допомогою закінчень: у 2-ій особі однини – закінчення -и та нульове (сиди, сядь, крикни, мий); у 1-ій особі множини – закінчення -імо(-ім, -мо) (робімо, робім, знаймо); у 2-ій особі множини – закінчення -іть (-іте, -те) (робіть, робіте, знайте).

Аналітичні форми наказового способу творяться за допомогою часток хай , нехай + дієслово теп.ч.(якщо недоконаний вид) у формах 3ос.однини і множини

1.- - - 1.водімо

2. води 2.водіть

3. нехай веде 3.нехай ведуть