Вторинні ангіни Моноцитарна ангіна

Моноцитарну ангіну описав 1885 р. педіатр Н.Ф.Філатов. Вона відома ще за назвою «хвороба Філатова». Сучасна назва цієї хвороби -«інфекційний мононуклеоз», ангіна — один із його симптомів. Захво­рювання спричиняється вірусом, природа якого ще не повністю відома. Згідно з вірусною теорією збудником є особливий лімфотроп-ний вірус, супутником якого є бактерії лістерели. Зараження відбу­вається повітряно-крапельним шляхом, вхідними воротами є слизова оболонка носової порожнини та порожнини горла.

На інфекційний мононуклеоз найчастіше хворіють діти та особи молодого віку. Для хвороби характерна лихоманка, ангіна, збільшення всіх лімфовузлів, печінки, селезінки, виражений лімфоцитоз із різким збільшенням відсотка моноцитів.

Мононуклеоз починається з продромального періоду упродовж одного-двох днів, який характеризується загальною слабкістю, субфебрильною температурою тіла. Згодом температура досягає 39—40 °С і триває у деяких хворих до 3 тиж. На 2—3-й день захворювання збільшу­ються лімфовузли спочатку на шиї, а згодом в інших ділянках тіла. Вони щільні, неболючі під час пальпації, зворотному розвитку підлягають до закінчення захворювання або пізніше. Одночасно збільшуються печінка та селезінка.

Характерні зміни виявляються під час дослідження крові. Лейко­цитоз досягає 12—14 • 10⁹/л, кількість моноцитів досягає 60—70%, з'являються їх перехідні форми. ШОЕ збільшена до 20—ЗО мм/год. Кількість моноцитів зменшується після нормалізації температури тіла, але в деяких хворих моноцитоз може бути підвищеним декілька місяців.

Зміни в горлі розвиваються після збільшення лімфовузлів. Спочат­ку вони мають вигляд, як за катаральної ангіни, а згодом з'являються окремі нальоти на поверхні мигдаликів біло-жовтуватого кольору, які можуть вкривати весь мигдалик, легко знімаються. Через 1 тиж нальо­ти сходять, але через декілька днів можуть з'явитися знову. Тривалість захворювання — 4—6 тиж. У більшості хворих прогноз сприятливий, захворювання закінчується одужанням.

Лікування. Ліжковий режим, їжа має бути неподразнюючою, ви­сокоенергетичної цінності, багатою на вітаміни. Призначають ан­тибіотики для профілактики вторинної інфекції. Сульфаніламідні препарати застосовувати не варто, тому що вони можуть спричини­ти агранулоцитоз. Призначають дезінфікуючі полоскання. У разі за­тяжного перебігу захворювання призначають кортикостероїди (преднізолон тощо).

Агранулоцитарна ангіна

Агранулоцитарна ангіна спостерігається у хворих на агрануло­цитоз горлово-ротової форми. Агранулоцитоз не є самостійною но­зологічною одиницею, а особливою реакцією гемопоезу на різні по­дразнення інфекційної, токсичної, променевої та іншої природи. Варто пам'ятати, що сульфаніламідні та пірамідинового ряду препа­рати можуть викликати агранулоцитоз. Цей стан розвивається у хво­рих на гостру та хронічну променеву хворобу і може спостерігатися в осіб зі злоякісними новоутвореннями, котрі отримують променеву терапію.

Суть захворювання полягає в тому, що під впливом наведених вище причин відбувається пригнічення гемопоезу і в периферичній крові зменшується кількість зернистих лейкоцитів (нейтрофілів, еозинофілів, базофілів), а потім вони зникають. Різко знижується опірність до інфекції та розвивається сепсис.

Захворювання починається гостро, з підвищення температури тіла до 40 °С, температурна крива носить гектичний характер. Хворі скар­жаться на біль у горлі, неприємний запах із рота. Оглядаючи хворого, виявляють шкірні покриви сірого кольору, обличчя Гіппократа, склери жовтуваті. Через декілька днів на шкірі з'являються ділянки кровови­ливів. Язик обкладений, сухий. На піднебінних мигдаликах, стінках горла, яснах виявляють некротичні ділянки брудно-сірого кольору, після їх відторгнення з'являються виразки. Під час дослідження крові кількість лейкоцитів зменшується до 1—0,5 • 10⁹/л, переважають лімфоцити і моноцити.

Діагностика грунтується на підставі септичного стану та характеру змін на гемограмі.

Лікування. Хворі на агранулоцитоз госпіталізуються в гемато­логічні або терапевтичні відділення. Лікування спрямоване на бороть­бу з вторинною інфекцією та активізацію кровотворної системи.

У першу чергу призначають антибіотики широкого спектра дії. Виключають препарати, які пригнічують гемопоез: амідопірин, суль­фаніламіди тощо. Внутрішньовенно уводять тромболейкоцитарну суміш. Для стимуляції гемопоезу застосовують рег об тезан - - по 0,01—0,02 г тричі на день, пентаксил по 0,2—0,3 г тричі на день, мета-цил по 0,5 г тричі на день, аскорбінову кислоту, ціанокобаламін. Про­гноз дуже серйозний.