V. Зміст навчання Хронічні запальні захворювання гортані і трахеї.

Хронічний ларингіт і трахеїт майже завжди є однією з ланок хронічного катару верхніх дихальних шляхів.

За характером змін в гортані виділяють хронічний, гіпертрофічний і атрофічний ларингіт.

Гіпертрофічні потовщення в одних випадках розташовані рівномірно по всій гортані і ведуть до дифузного потовщення слизової оболонки, в інших – до обмежених потовщень.

Виражене потовщення сосочкового шару з ороговінням поверхневих шарів епітелію носить назву пахідермії. Це потовщення розташоване переважно на місцях, покритих плескатим епітелієм на задній стінці гортані, голосових складках, в меншій мірі на надгортанику. При ларингоскопії пахідермія має вигляд соскоподібних потовщень або нерівномірних зубчастих підвищень.

На задній стінці гортані утворюються товсті нарости і складки з епідермальним покровом. В області голосових відростків, які піддаються постійному тиску, під час фонаторного замикання голосової щілини утворюються потовщення епітелію у вигляді овальних бляшок, краї яких під час росту припіднімаються і вони нагадують чашечки, на яких під впливом насихаючого слизу, утворюються різної глибини виразки, які при фонації і кашлю викликають хриплий голос і відчуття болю.

Вузлики співаків. По суті це теж пахідермічні розростання слизової оболонки у вигляді невеликих круглих або трикутної форми вузликів, на межі передньої і середньої третини справжніх голосових зв’язок. Складаються вони з ороговіваючого епітелію і сполучної тканини. Зустрічаються у співаків, людей які тривалий час користуються голосовим апаратом. При фонації вузлики прилягають один до одного, мішають повному змиканню зв’язок. За анатомічною будовою вони являють собою фібріноїдно-гіалінову тканину.

Атрофічний ларингіт зустрічається одночасно з атрофічним процесом в порожнині носа і глотки.

Найбільш важкою формою являється сухий геморагічний ларингіт який супроводжується крововиливами в підслизовому шарі.

При атрофічному ларингіті слизова оболонка гортані суха, покрита підсихаючим секретом, жовтозеленими кірочками при кашлі і виділені яких утворюються поверхневі кровоточиві розриви.

При сухих катарах хворий відчуває тривале лоскотання, покашлювання, поперхування, наявність сторонього тіла. У хворих може спостерігатись охриплість різного ступення від легкого приглушення голосу до повної афонії. Охриплість іноді спостерігається ранком, а коли мокрота видаляється з кашлем, голос стає більш чистим. Швидка втомлюваність при розмові характерна для ураження м’язів зближуючих і напружуючих справжні голосові зв’язки.

Не завжди вдається строго розпізнати окремі форми ларингіту поскільки вони часто комбінуються а іноді переходять одна в одну.

Хронічні трахеїти також поділяються на гіпертрофічну і атрофічну форми. Частіше зустрічаються дифузні гіпертрофічні катари.

Слизова оболонка трахеї потовщена, застійно-червоного кольору, границі окремих трахеальних кілець розмиті більш ніж при гострому трахеїті. Запальний секрет має вигляд тягучого склоподібного слизу.

При атрофічному трахеїті секрет на сухій потоншеній слизовій оболонці має схильність засихати в кірочки, які іноді вистилають всі стінки трахеї, що дало привід говорити про особливу форму – сухий трахеїт.Найбільш характерним симптомом хронічного трахеїта є нестерпний кашель і відчуття тиску позаду груднини.