15. Фактори, що забезпечують увагу. Увага та уважність.

Фактори:

концентрація – ступінь зосередженості індивіда на певному об’єкті. Характеризує зв’язок індивіда з певним об’єктом і водночас засвідчує ступінь його інтенсивності. Концентрація уваги має природні обмеження і вони залежать від властивостей нервової системи індивіда.

стійкість – фактор, який визначається часом упродовж якого об’єкт є предметом д-сті – і внутрішньої, і зовнішньої. Стійкість уваги залежить від ступеня складності об’єкта, змісту відповідних йому дій, їх смислу для індивіду, а також властивостей його нервової системи.

переключення – виявляється при довільному переході індивіда від однієї дії до іншої. Воно може бути легким чи важким, повним чи неповним.

обсяг – визначається к-стю об’єктів, на яких одночасно зосереджується індивід. обсяг уваги залежить від організації матеріалу, на якому зосереджується індивід, а також від його здатності відтворювати такий матеріал у формі образу.

розподіл – фактор уваги, з яким пов’язана можливість одночасного виконання індивідом дій з різнорідними об’єктами. Завдяки цьому індивід може займатися одразу кількома справами.

Ступінь уважності — це стійка властивість особистості, притаманна їй від при­роди, що вдосконалюється протягом життя в досить обме­женому діапазоні залежно від обставин, потреб та досвіду

16. Загальне уявлення про пам’ять як пізнавальний процес

Усе, що людина відображає за допо­могою процесів відчуття і сприймання, фіксується, упоряд­ковується, зберігається в її мозку, утворюючи індивідуаль­ний досвід, і за потреби використовується в подальшій ді­яльності. Досвід є раціональним елементом пізнання, який забезпечує цілісне сприймання об'єктів дійсності та надає процесові відображення динамічної харак­теристики. Пам'ять — це відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття. Вона являє собою ряд складних психічних процесів, активне оволодіння якими надає люди­ні здатності засвоювати й використовувати потрібну інфор­мацію. Пам'ять включає такі процеси: запам'ятовування, збе­рігання, забування та відтворення.

17. Види пам’яті.

Види пам’яті поділяються за такими критеріями:

1) в залежності від того, що запам’ятовується і відтворюється, яка діяльність переважає, пам’ять розподіляють на рухову (полягає у запам’ятовуванні та відтворенні людиною своїх рухів), емоційно ( запам’ятовування та відтворення своїх емоцій і відчуттів), образну (запам’ятовування образів, уявлень про предмети і явища навколиш. світу, властивостей і зв’язків між ними), словесно-логічну ( БАЗУЄТЬСЯ НА СПЕЦІАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ двох сигнальних систем, в якій головна роль належить другій);

2) за тривалістю закріплення і збереження матеріалу – на короткочасну ( швидке запам’ятовування матеріалу, негайне його відтворення і короткий строк зберігання), довгочасну (тривале зберігання і наступне використання інфо в діяльності людини); виділяють також оперативну пам’ять ( запам’ятовування, збереження і відтворення інфо в міру потреби досягнення мети);

3) залежно від того, як процеси памяті включаються у структуру д-сті, як вони пов’язані з її цілями і засобами – на мимовільну (запам’ятовування і відтворення матеріалу без спеціальної мети його запам’ятати або пригадати) і довільну (запам’ятовування і відтворення, коли людина ставить перед собою мету запам’ятати, коли виникає потреба в навмисному заучуванні).

4)за усвідомленням змісту матеріалу памяті – на смислову (пов’язана з розумінням того змісту, що запамятовується) і механічну (навмисне чи ненавмисне запам’ятовуються речі, які до кінця не усвідомлюються)