- •1.Періодизація розвитку української культури
- •2.Трипільська культура та її роль і значення у світовій культурі.
- •3.Культура скіфів
- •4. Етнічна специфіка української культури
- •5. Періодизація розвитку української культури
- •6. Культура сарматів.
- •7.Культура київської русі:особливості,зв'язок з візантійською культурою.
- •8.Українська культура козацько-гетьманської держави (сер.17-кінець 18 століття)
- •9.Актуальні проблеми та протерічча розвитку української культури 20-го століття
- •10 Культура України в XX столітті
- •11 .Субкультура. Контркультура
- •12 Масова та елітарна культура.
- •14. Українська культура. Етапи.
- •15. Етапи розвитку стародавньої культури словян.
- •16. Ознаки трипільської культури.
- •17. Види мистецтва. Та архітектура Київської русі.
- •18.Українська культура в Речі Посполітій.
- •19. Вплив козаччини на церкви на розвиток культури.
- •20. Література й мистецтво хiv-XVI ст.
- •21. Визвольна боротьба українського народу, вплив на культуру.
- •22. Українська культура вконтексті ідей відродження.
- •23.Утвердження в архітектурі та мистецтві стилю Барокко.
- •24. Національно- культурне піднесення у 19 ст.
- •25. Українська культура як складова частина світової культури
- •26. Український мистецький авангард 1910-х – 1920-х рр.
- •27. Відродження української культури у 20-х рр. Хх ст.
- •28. Основні риси соціалістичної культури.
- •29. Григорій Сковорода.
- •30. Українське барокко.
- •31. Народність народні елементи в українській культурі 18 ст.
- •32.Братства та їх роль у піднесенні національної культури
- •33. Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили
- •35. Початок наступу тоталітаризму на осередки української культури
- •37. Формування митця хіх ст.
- •38. Модерна українська культура.
- •39. Літописні міста сумщини
- •40. Архітектура і мистецтво козаків
- •41. Народне мистецтво на сучасному етапі
- •42. Сучасні молодіжні субкультури України
- •45. Вертеп
- •46. Літописання доби Київської Русі
- •47. Вплив християнства на культуру Київської Русі
- •48. Космогонічні уявлення давніх слов’ян
- •49. Ренесансні ідеї в українській культурі 14-17 ст
- •50.Особливості культури доби Центральної Ради тагетьманату
- •1.Періодизація розвитку української культури
- •5. Періодизація розвитку української культури
2.Трипільська культура та її роль і значення у світовій культурі.
Однією із складових частин індоєвропейської спільності, що почалася близько V тисячоліття до н.е., є трипільська археологічна культура. Крім України, трипільці займали величезні простори Східної Європи: їхні поселення знайдені в Словаччині, Румунії, на Балканському півостровіПлемена трипільської культури жили в поселеннях. В основному це були родові або племені тривалі поселення, що нараховували кілька десятків садиб. Житла розташовувались по колу з великим майданом посередині. Припускають, що майдан служив як загін для великої рогатої худоби або місце для народних зборівТрипільські житла білили та фарбували в жовтий або червоний кольори. Іноді вони розписувалися дивовижними червоно-чорними візерунками. Таке декоративне мистецтво створювало неповторний колорит кожного селища. Трипільські хати мали кілька кімнат, відгороджених одна від одної дерев'яними перегородками. Кожна з кімнат мала лежанку (місце для спання, яке нагрівалося від печі або грубки), а також жертовник та місце для роботи. Основою трипільського суспільства була невелика сім’я. Сім’ї об’єднувалися в роди, кілька родів складали плем’я, група племен утворювали міжплемінні об’єднання, що мали свої етнографічні особливості. Хліборобство було основою трипільського господарства. Наявність гігантських обширів родючих чорноземів штовхала трипільців на екстенсивний шлях розвитку, що заважало прогресивному розвитку економікиСіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували садово-городні культури. Ріллю спушували дерев’яною мотикою з кам’яним чи кістяним наконечником, пізніше ралом. Під час археологічних розкопок трипільських поселень знаходили дерев’яні і кістяні серпи із крем’яною вкладкою та кам’яні зернотерки. Трипільці розводили велику і дрібну рогату худобу, в якому переважали віл і корова, а також свиней. Сьогодні відбувається зацікавлення суспільства в тому, щоб краще влаштувати наш державнний дім. Це дає реальні зрушення. Посилилась увага до національної культури, етнічних культур інших народів, визріває підтримка у формуванні їх своєрідності і самобутності (зросла увага до мови, літератури, звичаїв, традицій), відбувається пожвавлення культурної діяльності. Йде процес відродження, знайомство нових поколінь із забороненими сторінками нашої культури. А вона майже вся була... заборонена! Історія культури збагатилася новими забутими постатями, з’явився реальний матеріал для її вивченняХудожнє життя стало багатшим, різноманітнішим і набагато складнішим. Розширюється сфера художньої творчості, з’явились нові театри, ансамблі, господарські об’єднання, що дає змогу виявити потенційні таланти і реалізувати їх можливості у сфері культури. Відновлюються права вітчизняної релігійної культури.
3.Культура скіфів
Скіфська культура була тим новоутворенням, яке виникло завдяки складним етносоціальним процесам у євразійських степах. За культурно-господарським типом скіфська культура належала до кочової (точніше - напівкочової) скотарської. Основним заняттям царських скіфів - було кочове скотарство. Розводили коней, велику та дрібну рогату худобу. Внаслідок цього, стаціонарних будівель у скіфів не було. До наших днів дійшли відомості про одяг скіфів. Чоловіки носили куртку з поясом та штани на взірець шаровар, м'які чобітки, шапки з гострим верхом. Жінки - широку довгу сорочку, яка доповнювалася різними деталями. Прикраси - браслети, перстні, гривни, оздоблені пояси носили не тільки жінки, але й чоловіки.
Високого рівня у скіфів досягло ювелірне мистецтво. Основним матеріалом для виготовлення творів скіфського мистецтва були кістка, ріг, бронза, срібло, золото, залізо тощо. До шедеврів світового мистецтва належить золотий гребінь із кургану Солоха (Запорізька область). Верхня частина гребня прикрашена динамічною батальною сценою за участю трьох воїнів ймовірно скіфських воєначальників. Дослідники припускають, що автор цього твору був вихідцем із грецького місцевого середовища і, прекрасно оволодівши художніми засобами античного мистецтва, знав і степову атмосферу життя кочівників.
До відомих у світі шедеврів скіфського золотарського мистецтва належить кубок із кургану Куль-Оба - виготовлена із сплава золота з сріблом ваза. На верхній частині вази зображені сцени з життя скіфів, нижня частина заповнена вертикальними жолобками у вигляді вузьких пелюстків.
Сьогодні чи не найвідомішим у світі зразком мистецтва скіфів є золота пектораль із кургану Товста Могила - нагрудна прикраса ритуального характеру. Розділена на три смуги - зооморфну, рослинну і антропоморфну пектораль є яскравим прикладом греко-скіфського ювелірного мистецтва. Особливо майстерно виконана композиція із зображенням двох напівроздягнутих скіфів, котрі стоять на колінах і тримають сорочку з овечого хутра - золоте руно.
Вражає досконалістю прикрашений фігуркою вепра кинджал з експозиції Національного музею історії України.
Знайдені в Неаполі Скіфському (столиця скіфської держави) терракотові статуетки і бронзові фігурки грецьких богів (Деметра, Кора, Афродіта, Гермес, Зевс) належать до предметів імпорту, але деякі з них, імовірно, виготовлялися на місці за античними зразками. Відомі й примітивні зооморфні та антропоморфні фігурки, ритуальні "хлібці", які свідчать про поширення місцевих землеробсько-скотарських культів.