5.Структура і значення Зу Про Прокуратуру»

від 05.11.91, ВВР

1 декабря 1991

У цьому законі визначені завдання прокуратури, її функції, принципи організації й діяльності, організаційна будова, порядок призначення на посаду прокурорів всіх рівнів, структура Генеральної та підлеглих прокуратур, повноваження прокурорів всіх рівнів щодо керівництва підпорядкованими органами прокуратури.

Закон містить норми, які встановлюють предмет прокурорського нагляду та повноваження прокурора щодо кожного його напряму (галузі), регламентує загальні положення участі прокурора у розгляді справ судами, передбачає вимоги до претендентів на посади прокурорів і слідчих прокуратур, заходи правового й соціального їх захисту. Норми, що визначають ті чи інші аспекти правової основи діяльності української прокуратури містяться також у багатьох галузевих законах, у тому числі кодифікованих: КПК, ЦПК, ГПК, КЗпАП, Законах "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про оперативно-розшукову діяльність", та багато інших.

Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок

діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим

Законом, іншими законодавчими актами.

Р о з д і л I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Р о з д і л II СИСТЕМА, СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

Р о з д і л III ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД

Р о з д і л IV КАДРИ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

Р о з д і л V ІНШІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

14.Дноособовість та колегіальність в органах прокуратури

Принцип поєднання єдиноначальності й колегіальності в організації й діяльності органів публічної влади означає розумне поєднання у владному механізмі одноособового і колективного керівництва. У колегіальних органах (представницькі органи, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Центральна виборча комісія та ін.) рішення приймаються більшістю голосів їх членів після колективного обговорення. Єдиноначальними є органи, в яких вирішальна влада з усіх питань їхньої компетенції належить керівнику, який персонально відповідає за результати роботи цього органу (президентура, центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та ін.).

15. Незалежність здійснення органами прокуратури своїх повноважень

Незалежність прокуратури означає, що всі прокурори здійснюють свої повноваження незалежно від органів державної влади й самоорганізації населення, політичних партій і громадських об'єднань. Конституційний Суд України визнав, що зі способу призначення Генерального прокурора України на посаду та звільнення його з посади не випливають відносини підпорядкованості органів прокуратури України іншим органам державної влади, зокрема тим, які здійснюють повноваження щодо призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора України.

Стаття 7. Гарантії незалежності прокуратури у здійсненні

повноважень

Втручання органів державної влади і органів місцевого

самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації,

громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у

діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по

розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється.

{ Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 }

Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою

перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися

прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність,

передбачену законом.

Звернення представників влади, інших посадових осіб до

прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться

у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок

або вимог щодо результатів їх вирішення.

Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого

розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх

закінчення.

16. Принцип законності

врегульований у ч. 2 ст. 19 Основного Закону України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України. Його сутність полягає у вимозі суворого дотримання приписів законів та інших нормативно-правових актів, сумлінного виконання покладених на них юридичних обов'язків владними інституціями, посадовими особами та іншими суб'єктами правовідносин. Здійснення принципу вимагає єдиного розуміння правових актів, їх тлумачення і застосування, єдності нормативної основи законності, забезпечення рівності усіх перед законом. Реалізація принципу можлива тільки при забезпеченні верховенства закону в системі нормативно-правових актів.

17. Принцип захисту прав і свобод громадян реалізується на засадах їх рівності перед законом незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак.