- •1. Цель изучения ооп
- •2. Гарантии реализации права граждан на труд
- •3. Колективний договір
- •6. Система управління охороною праці на підприємстві
- •7. Контроль за станом охорони праці на підприємстві
- •8. Служба охорони праці
- •9. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •10. Навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу і в процесі роботи
- •2.1. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників
- •2.2. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб і спеціалістів
- •11. Державне управління охороною праці. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •12. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, їх основні обов'язки і права
- •13. Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону праці
- •14. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •15. Розслідування та облік нещасних випадків на підприємстві
- •16. Розслідування та облік професійних захворювань
- •17. Розслідування та облік аварій на виробництві
- •18. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійних захворювань на виробництві
- •19. Фінансування охорони праці
- •20. Законодавство в галузі гігієни праці
- •21. Гігієнічна класифікація праці
- •22. Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності
- •23. Класи умов праці за показниками важкості і напруженості трудового процесу
- •24. Вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини
- •25. Чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом
- •26. Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •27. Вплив шкідливих речовин (хімічних речовин на організм людини)
- •29. Методи контролю стану повітряного басейну
- •30. Призначення та різновиди вентиляційних систем
- •31.Види освітлення, норми освітлення виробничих приміщень
- •32. Характеристики шумового впливу.
- •33. Методи боротьби з шумом та вібраціями
- •34. Методи виміру та нормування шуму та вібрацій
- •35. Електромагнітні поля, дія на організм, нормування і методи захисту ищем сами!
- •36. Іонізуючі випромінювання, нормування і методи захисту
- •37. Вимоги до приміщень, призначених для роботи з джерелами випромінювання – ищем сами
- •38. Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини
- •39. Види електричних травм та причини летальних наслідків від дії електричного струму
- •40. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом
- •41. Характер та ступінь впливу електричного струму на організм людини
- •42. Причини електротравм
- •43. Значення захисного заземлення, занулення, захисного вимкнення, пристроїв захисного вимкнення.
- •44. Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок за нормами режимів роботи.
- •45. Класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом
- •46. Система електрозахисних засобів
- •47. Класифікаційні групи працюючих з електрообладнанням
- •48. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом
- •49. Система попередження пожеж
- •50. Способи та засоби пожежогасіння
- •51. Основні причини пожеж
11. Державне управління охороною праці. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
Державне управління охороною праці. Державне управління охороною праці здійснюють Кабінет Міністрів України; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. їхня компетенція та повноваження у сфері охорони праці визначені Законом України " Про охорону праці". Повноваження у сфері охорони праці
асоціацій, корпорацій, концернів та інших об'єднань визначаються їхніми статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанням функцій в їхніх апаратах створюються служби охорони праці.
Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці є одним із способів забезпечення права людини на працю. Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:
• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
• спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;
• спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;
• спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.
Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, не підзвітні і не підконтрольні їм.
Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється законами України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються президентом України або Кабінетом Міністрів України.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їхні об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.
У разі відсутності на підприємстві професійної спілки громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.
12. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, їх основні обов'язки і права
Інститут уповноважених трудових колективів з питань охорони праці створюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, видів їх діяльності та чисельності працюючих для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці. Діяльність уповноважених проводиться на підставі Положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, яке розробляється відповідно до Типового положення і затверджується загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства.
Уповноважені з питань охорони праці обираються на загальних зборах (конференції) колективу підприємства або цеху, дільниці з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк дії повноважень органу самоврядування трудового колективу. Працівник, який згідно з посадовими обов'язками відповідає за організацію безпечних та нешкідливих умов праці, не може бути уповноваженим з питань охорони праці. Чисельність останніх визначається рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі.
Свої обов'язки уповноважені з питань охорони праці виконують, як правило, в процесі виробництва, безпосередньо на своїй дільниці, зміні, бригаді. Уповноважені з питань охорони праці не рідше одного разу на рік звітують про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу, котрим вони обрані.
Відповідно до Типового положення, уповноважені з питань охорони праці, з метою створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень здійснюють контроль за:
— виконанням вимог законодавчих та нормативних актів про охорону праці;
— забезпеченням працівників інструкціями, положеннями з охорони праці, які діють у межах підприємства, та додержання їх вимог працівниками;
— своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків та професійних захворювань;
— використанням фонду охорони праці підприємства за його призначенням, та інше.
Уповноважені з охорони праці можуть і повинні залучатися до розроблення розділу «Охорона праці» колективних договорів та угод, комплексних перспективних планів з охорони праці, до роботи в комісіях з питань атестації робочих місць. Вони беруть участь: у комісіях з розслідування професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві, якщо потерпілий не є членом профспілки; у вирішенні питання про зниження розміру одноразової допомоги потерпілому від нещасного випадку в разі невиконання працівником вимог нормативних документів про охорону праці; розгляду факту наявності виробничої ситуації, небезпечної для здоров'я чи життя працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, у випадку відмови працівника виконувати з цих причин доручену йому роботу.
Уповноважені з охорони праці мають право:
— безперешкодно перевіряти стан безпеки і гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів про охорону праці на об'єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого його обрав;
— вносити в спеціально заведену для цього книгу обов'язкові для розгляду власником (керівником структурного підрозділу) пропозиції щодо усунення виявлених порушень;
— вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника виробничого підрозділу припинення роботи на робочому місці у разі створення загрози життю або здоров'ю працюючих;
— вносити пропозиції про притягнення до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти про охорону праці.
Гарантії для уповноважених з питань охорони праці щодо звільнення їх з роботи з ініціативи власника або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності передбачається у колективному договорі. Уповноважений може бути відкликаний до закінчення терміну своїх повноважень у разі незадовільного їх виконання тільки за рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу, який його обирав.