Форми боротьби з інфляцією.
До антиінфляційної політики держави відносять:
Дефляційні методи – це обмеження грошового попиту через податковий або кредитний механізм, шляхом зниження державних витрат, підвищення процентної ставки по депозитах і обмеження грошової маси (емісії).
Грошові реформи.
Стагфляція – це стан економіки в період кризового спаду виробництва після інфляції. В умовах державно - монополістичного втручання, економічний спад не супроводжується зниженням цін на товари, а нерідко доповнюється посиленням інфляції.
4. Грошові реформи.
Грошова реформа – це повне або часткове перетворення грошової системи країни, що проводиться державою з метою впорядкування грошового обігу.
Залежно від мети проведення і глибини перетворень державою існуючої грошової системи, реформи діляться:
А) вузьке поняття:
Формального типу (зводяться до введення нового зразка купюри з оновленням або поступовим вилученням застарілої купюри);
Реформи з деномінацією грошового обороту, тобто заміна через оборот грошових купюр масштабу цін, що діє (СРСР 1961 рік);
Реформи конфіскаційного типу.
По тривалості здійснення обмінних операцій розділяють одномоментні (від 3-х до 10 днів) реформи і реформи паралельного типу.
Б) грошові реформи в широкому понятті. Відрізняються тим, що передбачають не тільки випуск в оборот нової грошової одиниці, але і структурну перебудову існуючої системи валютно-грошових і кредитних відносин.
Методи грошових реформ:
нуліфікація – це оголошення про анулювання знеціненої одиниці і введення нової валюти;
реставрація – відновлення колишнього змісту золота в грошовій одиниці;
девальвація – це зниження золотого змісту грошової одиниці або зниження курсу національної валюти;
деномінація – укрупнення масштабу цін (закреслення нулів);
метод шокової терапії – обмін паперових грошей по дефляційному курсу з метою зменшення кількості грошей в обігу, і як наслідок, повне або часткове замороження заробітної плати, пенсій, стипендій, банківських вкладів населення.
Грошові реформи пов'язані із збільшенням виробництва і товарообігу, ліквідацією дефіциту держбюджету. Вони ефективні, коли доповнюються господарськими реформами, направленими на лібералізацію економіки.
Остання грошова реформа в Україні (1996 рік) переслідувала такі цілі:
Утворення національної грошової системи самостійної держави.
Забезпечення стійкості національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економіки і соціального розвитку країни;
Забезпечення функціонування нової грошової системи згідно вимог законів ринкової економіки.
Тема 6. Валютний ринок і валютні системи
План
1. Поняття валютного ринку
2. Структура валютного ринку
3. Професійні учасники валютного ринку
4. Форми міжнародних розрахунків та валютні операції
5. Баланси міжнародних розрахунків.
6. Валютна система та її характеристика
7. Валютне регулювання. Валютна політика НБУ
1. Поняття валютного ринку
Валютний ринок - це розгалужена система стійких економічних та організаційних відносин, функціонування яких забезпечує реалізацію валютних операцій для обслуговування міжнародних платежів, здійснення іноземних інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну та використання іноземних валют.
Інструментом обігу на валютному ринку є валюта. Згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до валютних цінностей належить як валюта України, так і іноземна валюта.
Валюта – це грошова одиниця країни, що використовується для вимірювання вартості товарів, робіт, послуг.
Види валют:
Національна валюта емітується національною банківською системою. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України.
Іноземна валюта емітується банківськими системами інших країн.
Колективна валюта - це особливі міжнародні грошові одиниці, що випущені міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.
Важливими характеристиками валюти є її курс та конвертованість.
Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, яка виражена в грошових одиницях іншої країни або в міжнародних валютних одиницях. На стан валютного ринку та курс валюти впливають три групи факторів:
стан економіки (рівень інфляції, перебування попиту і пропозиції валют на валютних ринках);
політична ситуація в країні;
ступінь довіри до валюти на національному та світовому рівні (купівельна спроможність валюти, стан платіжного балансу країни, якщо він негативний, то курс валюти падає).
Серед конкретних методів визначення валютного курсу слід назвати метод визначення, що ґрунтується на порівнянні вартості споживчого кошика різних країн за один і той самий період часу. Так, якщо треба визначити курс гривні, наприклад, до російського рубля, то слід узяти стандартний набір товарів та послуг і визначити вартість цього кошика в гривнях і в рублях за відповідний період
Валютний курс стає важливим елементом у механізмі міжнародних економічних відносин, і тому сучасна наука і практика приділяють велику увагу методам курсоутворення. Єдиного механізму встановлення валютного курсу немає. Крім того, на процес курсоутворення впливає багато різних чинників (попит на ту чи іншу валюту, відсоток за депозитами, політична ситуація в країні тощо).
Інший спосіб визначення валютного курсу полягає у порівнянні національного валового внутрішнього продукту, виміряного в національній одиниці (наприклад у гривні) і в якійсь іноземній валюті (наприклад у рублях). Цей метод аналогічний першому, бо базується на порівнянні купівельної спроможності валют, але він значно складніший за розрахунками, бо важко обрахувати весь внутрішній продукт країни в цінах іншої держави.
Певним методом визначення валютного курсу є метод зіставлення ефективних витрат виробництва. До них зараховують заробітну плату (V), показник продуктивності праці (PR), норму відсотка (г) та земельну ренту (3R). Однією з формул визначення курсу валюти однієї країни (країна А) до валюти іншої країни (країна Б) може бути формула:
Досить часто валютний курс визначається на основі відношення двох валют до валюти третьої країни.
Конвертованість валюти - це можливість для учасників ринку легально обмінювати одну іноземну валюту на іншу без обмежень. За ступенем конвертованості валюта поділяється на такі типи:
1. Вільно конвертована валюта вільно та без обмежень обмінюється на валюти інших країн та застосовується у всіх видах міжнародного обігу. Нині лише обмежена кількість країн має повністю конвертовані валюти: США, країни Європи.
2. Частково конвертована валюта обмінюється на обмежену кількість іноземних валют і у міжнародних розрахунках використовується з обмеженнями. Більшість країн світу, в тому числі й Україна, мають частково конвертовану валюту.
3. Неконвертована валюта не обмінюється на інші іноземні валюти і застосовується лише на території певної країни.
4. Клірингова валюта це розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними поставками товарів та наданням послуг між країнами-учасницями клірингових розрахунків.
Валютний паритет – це законодавчо встановлене співвідношення між валютами двох країн:
до 1944 р. – на основі золота;
від 1944 до 1976 на основі долара США;
з 1976 року на основі СДР (колективна валюта МВФ)
з 1.01.1999 – введена євро (спочатку в безготівковий обіг, а потім і в готівковий)
По офіційному валютному паритету здійснюються розрахунки між національними банками і міжнародними валютно-фінансовими організаціями.