6. Економічний зміст і значення позикового відсотка. Чинники, що впливають на розмір позикового відсотка

Позиковий відсоток – це ціна кредиту. Він є частиною доходу, отриманого позичальником при використанні кредитних коштів.

Функції позикового відсотка:

а) активізуюча, тобто діяльність кредитора і позичальника направлена на організацію своєї діяльності по найбільш вигідному використанню позикової вартості;

б) стимулююча, тобто найбільш ефективне, з скороченням терміну, використання кредиту;

в) контролююча – повернення кредиту строго у встановлений термін;

г) регулююча – розмір позикового відсотка залежить від ефективності діяльності позичальника і визначає перелив капіталу в найбільш ефективні сфери економіки.

Позиковий відсоток визначається розміром, формою, виглядом і терміном кредиту.

За характером нарахування і вилучення процентна ставка може бути:

- середня;

- пільгова;

- штрафна.

За характером сплати:

- дисконтна (вилучається у момент видачі кредиту);

- виплачується рівномірно по певних періодах дії кредитного договору;

- може виплачуватися при регулярному погашенні за суму, яка не погашена.

Джерелом сплати позикового відсотка є валові витрати, а штрафні відсотки оплачуються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.

Позиковий відсоток не є постійною величиною і залежить від наступних чинників:

- облікова ставка НБУ;

- рівень інфляції;

- термін кредиту;

- витрати з формування кредитних ресурсів;

- кредитний ризик;

- попит на кредитні ресурси;

- розмір кредиту;

- характер забезпечення кредиту;

- зміст заходу, що кредитується;

- витрати з оформлення кредиту і його контролю;

- характер відносин між банком і позичальником;

- процентна ставка за кредити конкуруючих банків.

7. Визначення кредитоспроможності позичальника.

Процес кредитування пов'язаний з дією чинників ризику, здатних привести до непогашення кредиту у встановлений термін.

Цілі і завдання аналізу кредитоспроможності полягають у визначенні здатності позичальника своєчасно і в повному об'ємі погасити заборгованість за кредитом, а також ступеню ризику, яку банк готовий узяти на себе; розміру кредиту, який може бути наданий в даних обставинах і умов його надання.

Це обумовлює необхідність оцінки банком не тільки платоспроможності клієнта на певну дату, але і прогнозу його фінансової стійкості на перспективу. Об'єктивна оцінка фінансової стійкості позичальника і облік можливих ризиків за кредитними операціями дозволяє банку ефективно управляти кредитними ресурсами і отримувати прибуток.

Визначаючи кредитоспроможність позичальника, банк з'ясовує:

1. Дієздатність позичальника – підтвердження правомочності отримання кредиту (для юридичних осіб – наявність статуту, свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, для фізичних осіб – наявність паспорта).

2. Репутація позичальника – критерієм оцінки виступає чинник управління, тобто уміння керувати підприємством.

3. Наявність капіталу – володіння активами і забезпечення кредиту.

4. Стан кон'юнктури ринку – економічне середовище в якій функціонує підприємство і окремі особи-позичальники.

5. Забезпечення кредиту – один з найбільш важливих чинників. Гарантує своєчасність повернення кредиту або відшкодування збитків.

Джерела інформації про кредитоспроможність позичальника:

- співбесіда із заявником на кредит;

- власна база даних банку про позичальника;

- зовнішні джерела (інші банки, податкова адміністрація, постачальники, покупці, конкуренти і так далі);

- інспекція на місці;

- аналіз фінансових звітів.