Аргументи на користь соціальної відповідальності:
сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;
зміна потреб і очікувань широкої аудиторії. Пов’язані з бізнесом соціальні очікування радикально змінились з 90-х р.р. Щоб звузити розрив між новими очікуваннями і реальним відгуком на них підприємств, необхідно “втягнути” їх у вирішення соціальних проблем;
наявність ресурсів для вирішення соціальних проблем. Оскільки бізнес керує значними людськими і фінансовими ресурсами, йому слід було б передати частину з них на соціальні потреби;
моральний обов’язок поводити себе соціально відповідально. Підприємство є ланкою суспільного виробництва, тому норми моралі повинні також керувати його поведінкою. Підприємство, як і індивідуальні члени суспільства, повинно діяти соціально відповідальним способом і сприяти закріпленню моральних основ суспільства. Більше того, оскільки закони не можуть охопити всі випадки життя, підприємства повинні виробити таку поведінку, щоб підтримати суспільство.
Аргументи проти соціальної відповідальності:
порушення принципу максимізації прибутку. Спрямування частини ресурсів на соціальні потреби знижує вплив максимуму прибутку. Підприємство поводить себе здебільшого соціально відповідально, зосередившись лише на економічних інтересах, і відстоюючи соціальні проблеми державних установ і служб, благодійних інститутів і просвітницьких організацій;
витрати на соціальну привабливість. Ресурси, спрямовані на соціальні потреби, є для підприємств зайвими витратами. Зазвичай ці витрати переносяться на споживачів у вигляді цін. Як наслідок, фірми, які беруть участь у конкурентній боротьбі на міжнародних ринках з фірмами інших країн, які не несуть таких витрат на соціальні потреби, потрапляють у несприятливе становище в конкуренції;
недостатній рівень звітності широкій аудиторії. Ринкова система добре контролює економічні показники підприємств і погано – їх соціальну привабливість. До тих пір, поки суспільство не розробить послідовності прямої звітності йому підприємств, останні не будуть брати участі у соціальних діях, за які вони не вважають себе відповідальними;
недостатність вмінь вирішувати соціальні проблеми. Персонал будь-якого підприємства найкраще підготовлений до діяльності у сфері економіки, ринку і техніки. Він позбавлений досвіду, який позбавлений досвіду, який дозволяє робити значущі внески у вирішення проблем соціального характеру. Вдосконаленню суспільства повинні сприяти спеціалісти, які працюють у відповідних державних установах і благодійних організаціях.
Поряд із соціальною відповідальністю у формуванні етики бізнесу, етики менеджменту суттєву роль відіграє юридична відповідальність. Значення і одне із завдань сучасного менеджменту полягає саме у тому, щоб фірма (підприємство, організація) дотримувалася у своїй діяльності діючих норм і законів, миттєво реагувала на їх зміни. Виконання організацією всіх юридичних актів є свідченням високого рівня розвитку в ній менеджменту, дає право їй займати з честю свою нішу на рахунку продукції, чи послуг, мати високий рейтинг серед конкурентів-суміжників.
Під юридичною відповідальністю розуміють дотримання конкретних законів і норм державного регулювання, які визначають, що може, а що не повинна робити організація.
З кожного питання існують сотні і тисячі законів та нормативів, наприклад, скільки токсичних речовин може міститись у виробничих стоках; як виключити дискримінацію при прийнятті на роботу; які є мінімальні вимоги з безпеки продукції; якого типу товари можна продавати іншим країнам тощо. Організація, яка “підкоряється” всім цим законам та нормативам, поводить себе юридично відповідальним чином, вона не обов’язково буде також рахуватися і соціально відповідальною.
Соціальна відповідальність, на відміну від юридичної, визначає рівень добровільного відгуку на соціальні проблеми з боку організації. Цей відгук має місце по відношенню до того, що лежить поза визначених законом, або регулюючими органами вимог, або ж в межах цих вимог. Наприклад, організація, яка, відповідно до регулювання, повинна мати в своєму штаті 15% представників національних меншин, але фактично не забезпечує цього 15%-го рівня, за законом відповідає задане порушення. Але її зовсім не обов’язково розглядати як соціально відповідальну за стан справ в даному регіоні з практикою зарахування на роботу національних меншин. З другого боку, наслідування закону не означає, що організація більше не несе ніякої соціальної відповідальності. Іншу організацію, яка має в штаті більше 15% представників національних меншин, можна було би вважати соціально відповідальною з точки зору вирішення даної проблеми. Однак та ж сама організація може порушувати закон, займаючись неправдивою рекламою, і в цій сфері діяльності поведінку організації не можна вважати навіть юридично відповідальною.
Юридичні норми управління містяться в державно-правових і організаційно-правових нормативних актах. Від імені народу державні органи встановлюють межі управління на кожному рівні, місце підприємства в системі суспільного виробництва, права і повноваження осіб у різних формах діяльності з управління. Рівень культури управління значною мірою залежить від ступеня розробки юридичних норм управління і використання їх у процесі управління.
Культура управління – це важлива складова частина управління, яка спричинює прямий і безпосередній вплив на результати діяльності підприємств і організацій.