2. Етика бізнесу і її роль у розвитку менеджменту

У недалекому минулому практично всі наші тлумачні словники роз’яснювали “бізнес” як діяльність людей, які переслідують єдину мету – наживу. Таке тлумачення вже само по собі несло негативний відтінок і залишало досить неприємний осад. Це в той час, коли у США, наприклад, поняття “бізнес” подається як незалежна комерційна діяльність людини, що виступає для неї засобом існування.

“Business” у своїй основі має староанглійське “bisid” – активний, діловий, зайнятий роботою. Бізнес, як його розуміють сьогодні – це ціла система знань, умінь і навиків поведінки людей, що здійснюють комерційну діяльність. Він існує в умовах специфічних людських відносин і є суттєвою їх стороною.

До кінця пізнього середньовіччя твердо утримувалася негативна думка стосовно тих “бізнесменів”, які з’являлися на зорі ринкової економіки. І лише згодом цінності бізнесу стали визнаватися. Головними серед них вважалися моральні риси характеру і успіхи в бізнесі. Наприклад, американські промисловці прийняли доктрину: “Високі етичні стандарти – основа успіху у бізнесі”.

Сучасний бізнес має потребу в розвитку своєї етики, один із принципів який проголошує: “Особисте багатство повинно служити благу суспільства” (Private gain – Public good). У другому посланні Апостола Павла коринфянам сказано: “ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, що Він, будучи багатим, збіднів ради вас, щоб ви збагатилися його бідністю”.

На сьогодні доброчинність бізнесу широко охопила собою людські угрупування (колективи). Завданням етики бізнесу, як це видно з аналізу менеджерських операцій сучасного бізнесу, є надання попиту і пропозиції етичного забарвлення. Для цього широко використовуються служби “публік рилейшинз”, етичні тренінги персоналу (кодекси поведінки, фірмові гімни, девізи) тощо.

Увага!

Функціонування будь-якої організації великою мірою залежить від етичних факторів, під якими мають на увазі прийняті у даному середовищі принципи, норми і нормативи, у відповідності з якими зобов’язані діяти всі працюючі, використовуючи свободу.

На думку Аристотеля, етика допомагає пізнати, що слід робити і від чого варто утриматися.

Етика (англ.. Ethic) – це наука, об’єктом якої є мораль. Етика являє собою теорію моралі або вчення про моральність, закономірності її розвитку, її специфіки, принципи і норми. Призначення етики як науки полягає в тому, щоб описати свій об’єкт, тобто мораль, пояснити її і навчати людей моральності. Етика аналізує соціальний механізм моралі та її аспекти, природу моральної діяльності, моральних відносин і моральної свідомості. Основні елементи моральних відносин, свідомості і діяльності відображаються в категоріях етики.

Види етики:

• економічна;

• службова;

• професіональна;

• соціальна;

• ситуаційна;

• дескритивна;

• макіавеллізм;

• нормативна;

• консеквенціальна;

• контекстуальна;

• екологічна.

Етика показує роль морального фактору в соціальному і духовному розвитку суспільства і формуванні нової людини за допомогою засобів виховання і соціального менеджменту.

Таким чином, етика охоплює широке коло питань моральної поведінки людей як в середині трудового колективу так і поза ним – у побуті, в сім’ї, під час відпочинку тощо. У сучасній спеціальній літературі посилання робляться на різні види етики.

Економічна етика – це наука, яку започаткував Аристотель у творах “Етика”, “Нікомахова етика”, і “Політика”. В цих роботах Аристотель сформулював три основні принципи:

• приватна власність;

• примат двох головних виробничих галузей – сільського господарства і промисловості;

• супідрядність торгівлі, лихварства і грошей по відношенню до виробничих галузей.

Економічна етика передбачає верховенство людини над матеріальними потоками у процесі виробництва. Людина управляє ними, надаючи гуманістичного характеру. Спеціалісти з менеджменту стверджують, що без економічної етики не може бути ринкової економіки.

Службова етика – розглядає принцип і норми моральних відносин між працівниками різного службового статусу, які мають неоднакові службові права і обов’язки.

Професіональна етика (або професіональна мораль) – це сукупність кодексів, які забезпечують моральний характер взаємовідносин між людьми в процесі їх професійної діяльності. Крім моральних вимог, що носять загальний характер (рівність, моральність тощо), існують специфічні норми поведінки для певних видів професійної діяльності: управлінської, правової, лікарської та ін.

Дескриптивна етика займається конкретно-соціологічним і історичним аналізом моралі, вивчає звичаї, вдачі, традиції і інші форми суспільних дисциплін.

Родоначальник макіавеллізму Н. Макіавеллі (1469-1527) – характеризує способи діяльності людини (організації), принципом поведінки якої є використання будь-яких, у тому числі аморальних, засобів (наприклад, брехні, наклепу, жорстокості і т.п.) для досягнення поставлених цілей.

Нормативна етика займається вивченням питань походження і суті моралі, з’ясування її місця в системі суспільних відносин, обґрунтуванням форм і структури моральної свідомості. Нормативна етика розглядає все те, що дозволяє відповідати на питання, як повинна діяти людина, виходячи з принципів і норм моралі.

Екологічна етика акцентує увагу на етичних, соціальних і політичних проблемах, що стоять перед людством у зв’язку із кризовими ситуаціями, пов’язаними з забрудненням оточуючого середовища, ростом населення на планеті, вичерпністю природних ресурсів та ін. розкриття моральних проблем природокористування важливе тому, що це дозволяє зрозуміти суть відносин між людиною і природою і побачити першоджерела протиріч, що виникають між індивідом і середовищем його споживання.

Створювати моральні підвалини етичного спілкування – означає формувати високі моральні цінності, механізм моральної саморегуляції, захищеності і зацікавленості, моральної творчості і комфорту, а також сприймати моральний досвід колективу: моральні стереотипи, моральні очікування – домагання, моральні традиції, навички.

У підприємницькій діяльності зустрічаються випадки більшого чи меншого відхилення від суспільних норм, що власне і є неетичною поведінкою.