Лінійно-штабна структура управління.
Поряд з лінійно-штабними до комбінованих систем відносять структури обмеженого функціоналізму, де керівники теж мають штаби, але ці підрозділи висококваліфікованих фахівців мають право самостійно віддавати певні розпорядження низовим ланкам, однак коло таких розпоряджень обмежено.
Структура обмеженого функціонування.
Основна превага - зростання компетентності управління, але це досягається шляхом ускладнення зв'язків в системі управління, кількість її зростає.
Ще більш складними типами структур управління є структури з тимчасовими органами. Це управління по проекту і матрична структура управління.
Система управління по проекту передбачає створення на певний період часу органів управління, які організують і контролюють виконання всього проекту. Після закінчення робот ця структура ліквідується або трансформується. Головний недолік обумовлено характером використання наданих ресурсів (вони використовуються тільки цілеспрямовано, згідно програми їх неможливо використати навіть після закінчення програми).
Суть матричних структур є в тому, що в рамках постійно існуючих підрозділів створюються тимчасові робочі групи. Така структуризація дозволяє перерозподіляти людські і матеріальні ресурси, які виділяють на виконання загального обсягу програми.
Основний недолік - подвійна підлеглість, тому дуже важливо, який рівень морально-психологічного клімату в колективі і рівень організаційної культури.
4. Складові частини управлінської структури підприємства
Основні ресурси, які використовує будь-яка організація, є: людські ресурси, капітал, матеріали, технологія та інформація. Відповідно з цим організаційна структура підприємства в загальному випадку буде мати наступний вигляд:
Рис. Організаційна структура фірми і основні функції структурних підрозділів
Організаційна структура змінюється в залежності від характеристики підприємства, масштабів виробництва і видів діяльності (наука, проектування, виробництво, торгівля, страхування і т.п.). Різниця в структурах приводить до перерозподілу функцій між структурними підрозділами, виникненню нових функцій, нових форм організації господарської діяльності і праці. В залежності від організаційно-технічних і виробничих факторів можливі різноманітні варіанти структур управління:
з різним ступенем централізації виконання управлінських функцій (централізовані і децентралізовані},
з різною кількістю ступенів і ланок управління (дво-, трьох- і багаторівневі).
Однак, для всіх підприємств характерна наявність з апараті управління наступних служб:
технічна;
планово-економічна;
фінансова;
комерційна (маркетингова, постачально-збутова);
оперативного управління;
обслуговування виробництва;
кадрова;
адміністративно-господарська;
капітального будівництва.
Організаційні структури не бувають постійними і незмінними. Вони повинні бути динамічними, гнучкими, здатними до перебудови, забезпечувати ефективне функціонування виробничих підрозділів.
Важливим елементом у вирішенні задачі ефективності організаційної структури виступають посадові інструкції і положення про структурні підрозділи.
Положення про структурний підрозділ підприємства - це документ, призначений для нормативно-правової регламентації кожного структурного підрозділу. Положення визначає статут даного підрозділу, відображає його місце в системі управління, показує його внутрішню організацію. На основі положення складають штатний розклад даного підрозділу, організується повсякденна діяльність підрозділу, визначається ступінь відповідальності за виконання покладених на нього задач і функцій.
Підприємство самостійно розробляє положення про підрозділи на основі Типових положень, які розроблюються і затверджуються КМУ. В наш час склалась наступна структура положень про структурні підрозділи:
Загальне положення.
Задачі.
Структура.
Функції.
Права.
Взаємовідносини з іншими підрозділами підприємства.
Відповідальність.
Посада - це первинна організаційно-структурна одиниця підприємства, організації, установи, яка визначає службове місце і соціально-трудову роль робітника, покладені на нього обов'язки і надані йому права, а також вимоги до його професійної підготовки.
Існують офіційні і наукові класифікації посад. Так, згідно офіційної Єдиної номенклатури посад службовців посади поділяють на три категорії: керівники, спеціалісти (фахівці), технічні виконавці.
Згідно наукової класифікації посади поділяють на: управлінські, консультативні, виконавські, допоміжно-технічні, обслуговуючі.
Формування системи посад залежить від обсяг), складу, характеру функцій, які виконують на даному підприємстві. Дієвим способом управління є посадові інструкції, які виконують організаційну, регламентуючу і регулюючу роль.
Основою для розробки посадових інструкцій є посадові кваліфікаційні характеристики, які наведені у Кваліфікаційному довіднику посад службовців. Посадові інструкції містять загальні положення, обов'язки, права і відповідальність.