10. Господарський роз-к Китаю в осьовий час та його ек.Думка.

Осьовий час для Китаю пов'язуємо з іменами Конфуція, Лао-Дзи, Мо-Дзи та ін., які жили у VI—IV ст.. Еконо­мічний розвиток Китаю цього періоду мав свої особливості. Ще у II тисячолітті до н.е. тут сформувалася жорстка ієрархічна сис­тема поділу на соціальні верстви, які залежали від верховного властителя. Представники кожної з верств отримували матері­альні блага суворо відповідно до рангу: розміри житла та якість його оздоблення, одяг, харчування, навіть умови поховання все було різним, чітко регламентованим залежно від соціального стану. Надходження до державної скарбниці у вигляді результа­тів праці селян, ремісників і торговців перерозподілялися між представниками соціальних станів, що істотно гальмувало розви­ток товарно-грошових відносин.

Конфуцій (551—-479 рр. до н.е.), зокрема у збірнику «Шицзии», що був ним відре­дагований. Будучи засновником вчення про етику, Конфуцій ви­сунув таку концепцію: вдосконалення окремої людини веде до вдосконалення суспільства, що, у свою чергу, веде до вдоскона­лення держави. Ці ідеї були спрямовані на посилення держави; дбаючи про її благо, Конфуцій закликав скоротити розміри податків, на­лагодити облік і контроль землеробських робіт, залучити трудове населення до виконання своїх обов'язків. Він вважав, що освіче­ний правитель, будучи «батьком народу», є здатним реально вплинути на рівномірний розподіл багатства суспільства; що у народу буде добробут тоді, коли господарювання буде вмілим, а праця стане однаково вигідною як за умов «великої спільноти» (селянської громади), так і приватного володіння спадкової аристо­кратії та не спадкових рабовласників.

«Легізм»

Легісти обґрунтовували неохідність держ управ на осн досконалого законодавства і реформуванні економіки.В осн сусп устрою має лежати цілісна сист управління на осн закону, жорстока централізована влада та неухильне дотримання норм права. Пропонували обмеження торгово грошових відносин. Суворий контрольі облік госп діяльності селян і ремісників.

Осн представники: Хан-Фей, Лі-Пуй

«Моїзм»(«Трактат учителя Мо»)

1.Необхідність узгодження сусп та особистих інтересів

2.Заперечення станового поділу сусп і проголошували природну рівність людей

3.Засуджували: рабство, війни, надмірність у споживанні

4.Наголошували на приватній ініціативі та необхідній праці

«Даосизм»(осн твір «Дао де Дзи» - шлях доброчинності; трактат про силу і дію)

Представники: Лао-Дзи,Джоан-Дзи

В осн сусп розвитку лежить Дао як першооснова людського життя. Даосисти заперечували держ регулювання і пропагували принцип невтручання у сусп розвиток визначений Дао. Засуджували соц нерівність, соц негаразди вважаються результатом порушення Дао шляху.

Застосування металевих, особливо залізних знарядь праці іс­тотно підвищує рівень виробництва, посилює суспільний поділ праці, веде до індивідуалізації ремісничого виробництва. Зростає спеціалізація та професіоналізм ремісників. У III ст. до н.е. відбувається об'єднання семи царств у єдину імперію, що означало не лише політичне об'єднання. Перший імператор Цинь Ши-хуанді, або Цинь Шихуан (259—210 рр. до н.е.), провів низку реформ, зокрема відмовився від передачі зем­лі в умовну власність, як це було раніше, і ліквідував привілеї аристократії , чим досяг торжества в Китаї державної форми власності. Адміністративна реформа дала йому можливість стати повно­владним володарем країни.Соціальною реформою стало запровадження «Табелю про ран­ги», за яким перші сім рангів могли мати простолюдини, а по­чинаючи з восьмого ранги надавали чиновникам за службу. Най­вищими були 19-—20 ранги. Напевно, можна вважати, що реформи Цинь-Шихуаиа в осно­ві мали погляди авторів колективного трактату «Гуань-цзи» (IV—III ст. до Р.Х.), які як головне завдання, подібно до Конфуція, висували проблему «як зробити державу багатою, а на­род задоволеним» через рівномірний розподіл багатства, не до­пускаючи збагачення торговців та лихварів. Вони також висту­пали за непорушність станового поділу суспільства, стверджу­ючи, що без Богом обраних «шанованих» та вищих станів краї­на не мала б доходів, а також, що так бути не може, щоб «усі були шановані», адже тоді не було б кому працювати. Серед за­ходів, спрямованих на стабілізацію натурально-господарських відносин, найважливішими вони вважали регулювання держа­вою цін на хліб, а також створення державних запасів хліба, ре­формування податкової системи.