Тема 2. Особистість у демократичному суспільстві

План

1. Процес політичної соціалізації.

1.1 Сутність, моделі та типи політичної соціалізації.

1.2 Етапи та агенти політичної соціалізації.

2. Політична участь як наслідок політичної соціалізації.

3. Причини та види політичної бездіяльності.

4. Інститут політичного лідерства.

4.1 Природа та топологія лідерства.

4.2 Механізми політичного лідерства.

Реферати:

1. Політична соціалізація студентської молоді в Україні.

2. Політична соціалізація як процес творення «політичної людини»

Література

1. Політологія /За редакцією А.Колодій. – 2-ге вид., перероб.та доп.-- К., 2003. – 664 с.

2. Політологія: Навч. посібник / О.О. Волинець, М.П. Гетьманчук, В.В. Гулай, С. І. Дорошенко, І. Р. Малик, О.Ю. Мороз, Р.Я. Пасічний, О.В. Піскорський, П.П. Ткачук, В. І. Харченко. – Серія "Дистанційне навчання". – № 28. – Львів: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2005. – 360 с.

3. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: "Каравелла", Львів: "Новий світ – 2000", 2002. – 344с.

4. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К. : Вид. центр "Академія", 2001. – 528 с.

5. Білей О. Машина спрощення / Соціальна уява і політична поведінка у пострадянській Україні // Політична думка. - 2000. – N2, -- с.7-12

6. Вольфовська Т. О. Інтерактивні вміння та їх становлення на різних етапах політичної соціалізації // Наукові стадії із соціальної та політичної психології. – К., 2002. –N5(8). с. 98-112.

7. Деркач Ж. Політичний лідер у ретроспективі // Віче. – 1999. N1, -- с.14-19

8. Загородній Ю.І., Курило В.С., Савченко С.В. Політична соціалізація студентської молоді в Україні : досвід, тенденції проблеми. – К., 2004. – 144 с.

9. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти, політичне лідерство. – Львів, 1995.

10. Ротар Н. Еволюція змісту протестної участі населення у сучасному політичному процесі України // Буковинський журнал. – 2002. – Ч. 3-4. – с. 86-93

11. Ротар Н. Політична участь громадян України в умовах демократизації // Політичний менеджмент. – 2006. N2. – с. 78-92.

12. Соломін О.П. Політична соціалізація як процес творення “Homo Politicus” // Творчість врятує світ. Матеріали 7-ої Міжнародної науково-практичної конференції. – К., 2003. – с. 283-286

13. Юрій Н.М. Політична соціалізація молоді в умовах трансформації суспільства: аналіз міжнародного і українського досвіду. – Одеса, 2002. – 16 с.

Методичні рекомендації

Вивчаючи проблему політичної соціалізації, варто звернути особливу увагу на аналіз ролевої, біхевіористичної та психоаналітичної теорій політичної соціалізації; розкрити поняття “інтеріоризація” та “екстеріоризація”; проаналізувати моделі, функції та типи політичної соціалізації (підпункт 1.1). При цьому варто використати наступну літературу: [1, с. 131-139; 2, с. 83-87; 3, с.96; 4, с. 105-106]. Другий підпункт першого питання семінару передбачає розгляд етапів та агентів політичної соціалізації. Доцільно з’ясувати вплив різноманітних агентів на модифікацію поведінки особи на різних етапах становлення громадянина [1, с. 131-139; 2, с. 87-90; 6; 7].

Наслідком політичної соціалізації є політична змобілізованість особи, її готовність до політичної участі. Таким чином, друге питання семінару передбачає з’ясування суті поняття “політична участь”, її видів, ступеню політичної залученості [1, с. 139-146; 2. с. 91-95; 3. с. 93-95].

При підготовці третього питання семінару доцільно з’ясувати мотиви та структурні компоненти феномену політичної неучасті (політичної бездіяльності) [1, с 145-146; 2, с. 95-96; 3, с. 93-95].

Вивчаючи перший підпункт четвертого питання теми необхідно з’ясувати природу політичного лідерства, мотиваційні основи боротьби за владу та топологію політичного лідера, як найбільш впливового та активного учасника політичного процесу [1, с. 146-150; 155-161; 2, с. 131-135; 7; 9].

Другий підпункт останнього питання семінарського заняття присвячений розгляду механізму політичного лідерства, тобто системи правил що регулюють процес висунення “перших осіб” на керівні посади у владних структурах. Тут необхідно проаналізувати системи антрепренерську та гільдій завдяки яким відбувається рекрутування лідерів [1,с. 151-155; 2 - 135; 7; 9].