- •Поняття кримінологічної віктимології
- •Предмет і структура кримінологічної віктимології.
- •Структура віктимології як наукового напрямку і як навчальної дисципліни.
- •Методологічні основи науки віктимології.
- •Функції кримінологічної віктимології.
- •Віктимность її види та основні характеристики.
- •Загальна теорія віктимології та спеціальні віктимологічні теорії.
- •Передумови створення віктимології.
- •Поняття та властивості віктимізації.
- •Системно-структурний аналіз віктимізації.
- •Структура віктимності і її основні показники.
- •Історія віктимології в срср (Гілінський, в.С. Мінська, ю.М. Антонян д.В., Рівман, в.Я. Рибальська, л.В. Франк, в.П. Коновалов).
- •Розвиток віктимології в Україні (ю.В. Баулін, в.О. Туляков,о.М. Джужа, в.Є. Христенко,м.В. Сенаторов, т.І. Присяжнюк, ).
- •Розвиток віктимології за кордоном (аналіз вчення г. Еллєнбергера, е. Фаттаха, і. Аттіли, е. Віано, х. Фон Хентіга, б. Мендельсона).
- •Теорія "аномії" (е. Дюркгейм, р. Мертон) і тенденції віктимізації в Україні.
- •I.Теория аномии по э. Дюркгейму.
- •II. Теория аномии по р. Мертону
- •Кримінологічна теорія "конфлікту" (у. Чемблисс. Е. Волд, д. Дарендорф) і сучасна віктимологія.
- •Мета й завдання віктимологічного дослідження.
- •Методи аналізу віктимологічної інформації.
- •1. Основные понятия
- •2. Метод сопоставления данных
- •3. Метод фильтрации данных
- •4. Метод распознавания ситуации
- •Поняття й основні ознаки віктимності. (смотри вопросы 6, 11)
- •? Віктимізація та її криміногенне значення.(смотри вопрос 9)
- •? Віктимізація й злочинність.
- •Віктимологічні детермінанти злочинності.
- •Віктимологічні ситуації.
- •Децидивна віктимність
- •Евентуальна віктимність.
- •Види механізму віктимної активності.
- •Механізм індивідуальної віктимної поведінки та його елементи. (джужа)
- •Вторгнення в кризу: етичні і правові основи.
- •? Інтенсивність віктимності в Україні.
- •Поняття віктимогенної деформації.
- •Поняття механізму віктимної поведінки.
- •Причини віктимізації населення.
- •Процесуальні основи вивчення жертв (потерпілих) злочинів. Декларация основных принципов правосудия для жертв преступлений и злоупотрeбления властью
- •А. Жертвы преступлений
- •Роль жертви в механізмі злочинів неповнолітніх.
- •Складові віктимологічної ситуації. (смотри вопрос 23)
- •Класифікація жертв злочину.
- •37. Криміногенне значення поведінки потерпілого
- •Жертва злочину та суміжні поняття.
- •Співвідношення понять «потерпілий» та «жертва».
- •40.Закономірності відносин "жертва-злочинець".
- •41.Система віктимологічного попередження злочинів в Україні.
- •Забезпечення прав жертв злочинів судами. Практика застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів
- •Забезпечення прав жертв (потерпілих) овс.
- •Забезпечення прав жертв (потерпілих) прокуратурою.
- •Суб’єкти віктимологічної профілактики злочинів.
- •Суб’єкти поводження з жертвами злочинів.
- •Системно-структурний аналіз віктимізації.(смотри вопрос 9)
- •Віктимологічна характеристика злочинів, що вчиняються у сфері сімейно-побутових відносин. (джужа)
- •Віктимологічна детермінація злочинів, учинених щодо осіб похилого віку.
- •Поняття і система віктимологічної профілактики.
- •Віктимологічне запобігання, припинення і профілактика агресивних злочинів.
- •Віктимологічне запобігання, припинення і профілактика корисливих злочинів.(джужа)
- •Заходи віктимологічної профілактики насильства у побуті. .(джужа)
- •Основні напрямки віктимологічного попередження насильства у сім’ї.
- •Поняття та суб’єкти поводження з жертвами злочинів (смотри вопрос 46)
- •Принципи поводження з жертвами злочинів за законодавством України
- •Про охорону прав жертв злочинів
- •Основні всесвітні віктимологічні організації і установи.
- •Нормативні основи віктимологічної профілактики злочинів.
- •Нормативно-правові акти віктимологічного характеру в національному законодавстві України.
- •Антикорупційне законодавство і віктимологічна профілактика злочинів.
- •Міжнародні профілактичні акти віктимологічного характеру і національне законодавство України.
- •Основні міжнародно-правові документи віктимологічного спрямування.
- •Декларація Основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою: загальна характеристика. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою
Розвиток віктимології в Україні (ю.В. Баулін, в.О. Туляков,о.М. Джужа, в.Є. Христенко,м.В. Сенаторов, т.І. Присяжнюк, ).
Будь-яка суспільна діяльність, зокрема й кримінально-виконавча, пов’язана з ризиками різноманітного характеру, що створюють загрозу для життя та здоров’я осіб, які задіяні до процесу реалізації певних програм, завдань, статутних повноважень тощо. Тому підтримуємо думку вчених Ю. В. Бауліна та В. І. Борисова, що проблема захисту прав і законних інтересів потерпілих від злочинів, ефективного їх поновлення та своєчасного відшкодування завданої злочином шкоди є однією з найбільш актуальних для сучасної юридичної науки та правозастосовної практики [
Цікавим у цьому контексті є й інший висновок, – до якого дійшов В. В. Голіна, а саме: “суть злочинності закладена в базових людських властивостях, у ментальній та психологічній конструкції людини, тобто в нас самих… У будь-якому суспільстві існує аномалія, виникає стан, у якому індивіди потрапляють у складні (дійсні чи уявні) соціальні ситуації об’єктивно, а нерідко – й суб’єктивно, не маючи можливості чи у звʼязку з різними обставинами не бажаючи керуватися загальноприйнятими стандартами поведінки. Виникає синдром кримінальної активності, тобто переконання та рішучість розвʼязати проблеми обхідним, у тому числі незаконним, злочинним шляхом” [14, с. 335].
Водночас деякі науковці (Є. М. Моісеєв, О. М. Джужа, В. В. Василевич та інші) вважають, що віктимологічні аспекти злочинності у виправних колоніях мають свої особливості та вияви, що важливо враховувати під час розроблення науково обґрунтованих заходів зі зниження рівня віктимізації та віктимності з боку персоналу виправних колоній [1, с. 235]. При цьому слід погодитися з Ю. В. Бауліним і В. І. Борисовим, що кримінологічне значення має не будь-яка поведінка жертви злочину, а тільки така, що сприяє виникненню злочинної рішучості та її реалізації або створює конкретні життєві ситуації, що передують вчиненню конкретного злочину
Відомий німецький кримінолог Г. Й. Шнайдер в одній із численних робіт “Кримінологія” прямо вказує, що “віктимологія має розв’язувати проблему відшкодування шкоди (збитків)” [22, с. 355]. Розвиваючи цю тезу, Ю. В. Баулін та В. І. Борисов наголошують на тому, що проблема захисту прав і законних інтересів потерпілих від злочинів, ефективно
Проблемам кримінологічної віктимології, з огляду на її профільне значення, відведено самостійний розділ у підготовці дипломованих молодих фахівців правоохоронної діяльності.
О. М. Джужа і А. В. Кирилюк вважають, що доречною є наявність у межах кримінологічної науки таких підгалузей, як: профілактика злочинів, кримінологічна віктимологія, пенітенціарна, військова, економічна, оперативно-розшукова, сімейна кримінології. Дві останні підгалузі виникли нещодавно й мають розвиватися в межах фундаментальної науки кримінології
Работа В.Е. Христенко «Психология поведения жертвы» (Ростов-на-Дону, 2004)
Данное учебное пособие представляет новое направление в науке - виктимологию. В нем освещены вопросы психологии поведения жертвы в структуре виктимологических исследований, описаны основные закономерности поведения жертв, а также даны методы исследования жертв. В приложении даны практические рекомендации о том, как правильно себя вести, если вы оказались жертвой преступника, террориста. Предназначено для студентов и учащихся юридических вузов и колледжей, работников правоохранительных органов, психологов, а также для широкого круга читателей.
Сенаторов М.В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві. – Харків: Право, 2006. – 208 с.
В книге устанавливается уголовно-правовое значение потерпевшего и обстоятельств, связанных с ним, определяется понятие потерпевшего от преступления, проводиться его отграничение от смежных понятий, выделяются виды потерпевших, исследуется потерпевший как признак состава преступления, характеризующий объект преступления, проводится его разграничение с предметом преступления, дается комплексная характеристика обстоятельств, связанных с потерпевшим. Для научных работников, студентов высших учебных заведений, практиков, а также всех тех, кто интересуется вопросами уголовного права и виктимологии.
Це надало М. В. Сенаторову підстави дійти висновку, що потерпілий від злочину та обставини, пов´язані з ним, мають значення для встановлення соціальної сутності злочину, з´ясування характеру та ступеня його суспільної небезпечності, криміналізації та декриміналізації діянь, диференціації кримінальної відповідальності. Потерпілий та обставини, пов´язані з ним, дозволяють відмежувати один злочин від іншого; виступають ознаками складу значної частини злочинів; сприяють конкретизації інших ознак складу; враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, а також при вирішенні питань чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі, звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання [9].
Виходячи з трьох ознак потерпілого: соціальної (1), заподіяної потерпілому шкоди (2) та вчиненого щодо нього злочину (3), М. В. Сенаторов дає визначення потерпілого як соціального суб´єкта (фізичної чи юридичної особи, держави, іншого соціального утворення або суспільства в цілому), благу, праву чи інтересу якого, що знаходиться під охороною закону про кримінальну відповідальність, злочином заподіюється шкода або створюється загроза заподіяння такої [10].
Тобто М.В.Сенаторов не виходить за межі існуючих положень кримінального права, а обмежується поняттям потерпілого лише для встановлення обставин, які пов´язані з потерпілим та впливають на характер і типовий ступінь суспільної небезпеки посягання, що, на його думку, недостатньо враховуються під час встановлення та диференціації кримінальної відповідальності. Він не розглядає потерпілого з точки зору закріплення у чинному КК положень про повне відшкодування завданої йому злочином шкоди, про визнання потерпілого суб´єктом кримінально-правових відносин, що має стати відправною точкою перебудови не лише кримінального, а й кримінально-процесуального законодавства.
Це вірне за своєю суттю положення не можна визнати повним, оскільки в ньому не знаходить відображення той факт, що насамперед від злочину страждає особа, якій безпосередньо заподіюється фізична, моральна або майнова шкода, а вона не включена у сферу кримінально-правового регулювання.
На жаль, Т. І. Присяжнюк, досліджуючи проблеми формування у кримінальному праві України інституту потерпілого, не розглядає останнього як суб´єкта кримінально-правових відносин [14]. Обходить це питання у своїй дисертації і М. В. Сенаторов [15].