- •4. Походження і розвиток адвокатури Стародавнього Риму
- •5. Вплив Римського приватного права на розвиток адвокатури (4)
- •6. Види юридичних професій у Стародавньому Римі
- •7. Видатні римські юристи-оратори
- •8. Адвокатура у середні віки
- •9. Розвиток адвокатури в епоху відродження (14-17ст.)
- •10. Адвокатура нового часу
- •11. Надання правової допомоги та судове представництво у Київській Русі
- •12. Адвокатура на українських землях періоду Литовсько-польської держави
- •13. Права і обов’язки адвокатів (прокураторів) за Литовськими статутами
- •14. Адвокатура України часів Гетьманщини
- •15. Правове регулювання діяльності адвокатури відповідно до Прав за якими судиться малоросійський народ
- •16. Підготовка та передумови проведення судової реформи 1864
- •17. Вплив судової реформи 1864 року в Російській імперії на становлення і розвиток адвокатури
- •18. Загальні положення судових статутів від 20 листопада 1864 року про присяжних повірених і приватних повірених
- •19. Вимоги до присяжних повірених
- •20. Організація діяльності рад присяжних повірених
- •21. Права і обов’язки присяжних повірених
- •22. Відповідальність присяжних повірених
- •23. Правовий статус приватних повірених
- •29. Правозаступництво в судах у перші роки радянської влади (1917-1922 роки)
- •30. Перше радянське положення про адвокатуру 1922 року
- •31. Перехід від індивідуальної практики до колективних форм адвокатської діяльності у 20-х на поч. 30-х хх сторіччя. Правовий статус колегій захисників.
- •32. Вимоги до членів колегій захисників
- •33. Роль адвокатури у зміцненні правопорядку в Україні в період неп-у
- •34. Правова регламентація діяльності адвокатури за положенням про адвокатуру срср 1939 року
- •35. Положення про адвокатуру Української рср 1980 року
- •36. Колегії адвокатів як організаційні форми діяльності радянських адвокатів
- •37. Правовий статус президій колегій адвокатів
- •38. Юридичні консультації як форма діяльності адвокатів у радянські часи
- •39. Членство у колегіях адвокатів у радянській Україні
- •40. Порядок набуття і припинення членства у колегіях адвокатів
- •41. Професійні права і обов’язки радянських адвокатів за положення про Адвокатуру урср 1980р.
- •42. Види юридичної допомоги, яка надвалася адвокатами в радянські Україні
- •43. Обмеженість прав захисників у кримінальному судочинстві у період репресій
- •44. Участь радянських адвокатів у цивільному судочинстві та юрисконсультській діяльності
- •45. Оплата праці радянських адвокатів та зрівнялівка у вирішенні цих питань
- •46. Роль радянської адвокатури у правовому вихованні громадян та практичному поширенню знань
- •47. Відносини радянської адвокатури з судами та правоохоронними органами
- •48. Етичні засади діяльності радянських адвокатів
- •49. Заохочення і дисциплінарна відповідальність радянських адвокатів
- •50. Утворення спілки адвокатів України як крок до згуртування адвокатів для захисту їх професійних інтересів
- •51. Значення Закону України «Про адвокатуру» для деформування адвокатури у післярадянський період
- •52. Формування демократичних принципів організації і діяльності прокуратури в Законі України «Про адвокатуру»
- •53. Реформування організаційних форм діяльності адвокатури України на основі вільного вибору членів адвокатського середовища
- •54. Реформування системи оплати праці адвокатів в Незалежній Україні
- •55. Підсилення гарантій адвокатської діяльності в незалежній Україні
- •56. Удосконалення порядку атестування адвокатів в чинному законодавстві України про адвокатуру
- •57. Удосканалення порядку притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності в Незалежній Україні
- •58. Розвиток єтичних засад адвокатської діяльності в незалежній Україні
50. Утворення спілки адвокатів України як крок до згуртування адвокатів для захисту їх професійних інтересів
20—22 вересня 1990 р. в м. Києві відбувся установчий з'їзд адвокатів республіки, на якому була утворена Спілка адвокатів України — незалежна, самоврядна організація, метою якої відповідно до прийнятого з'їздом статуту було об'єднання зусиль адвокатів республіки в напрямі формування демократичної правової держави, підвищення рівня юридичної допомоги, що надається громадянам, установам, організаціям, у тому числі іноземним фізичним і юридичним особам, ролі й авторитету адвокатури в суспільстві й державі; сприяння законодавчому закріпленню індивідуальної, приватної адвокатської діяльності; досягнення адвокатурою повної самостійності та самоврядування; захист професійних прав і соціальних інтересів адвокатів, їхніх честі та гідності; поширення історичних традицій української адвокатури; розвиток і поглиблення міжнародних зв'язків адвокатів'. Зусилля правління Спілки адвокатів України спрямовані на вирішення різноманітних питань, які постають перед адвокатами. Це й організаційні проблеми, пов'язані з наданням юридичної допомоги населенню, сприяння підвищенню професійної майстерності адвокатів, їх правовий та соціальний захист, законотворча робота.
51. Значення Закону України «Про адвокатуру» для деформування адвокатури у післярадянський період
Під час існування тоталітарної системи, адвокатура Української РСР не завжди здійснювала специфічну функцію соціального
контролю за застосуванням прав та свобод громадян, які порушувалися державою. Нині ж виникла реальна можливість для виконання завдань адвокатури, консолідації з прогресивними течіями та рухами усіх країн світу. Гуманність і благородність адвокатської професії зобов'язує всіх адвокатів зробити все можливе для пропаганди ідей миру, добра, довіри, співробітництва, взаємної поваги з тим, щоб законні права та інтереси громадян завжди були під надійним захистом Закону та держави.
Новий закон відводить адвокатурі чільне місце, маючи на меті відновити престиж цієї професії, її історичні традиції, піднести роль у суспільстві як одного з гарантів забезпечення конституційних прав і свобод громадян.
52. Формування демократичних принципів організації і діяльності прокуратури в Законі України «Про адвокатуру»
53. Реформування організаційних форм діяльності адвокатури України на основі вільного вибору членів адвокатського середовища
Закон України «Про адвокатуру» 1992 р. відновив індивідуальну адвокатську діяльність, а також надав адвокатам право вільно обирати організаційну форму адвокатської діяльності. Ст. 4 Закону встановлює, що адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об’єднання, які діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Таким чином колегії адвокатів припинили своє існування як єдино можлива організаційна форма здійснення адвокатської професії. Проте колегії адвокатів залишилися як одна із форм адвокатських об’єднань (ст. 4 Закону).