- •2. Педагогічний процес як система. Цілісність педагогічного процесу
- •3. Закономірності та організація педагогічного процесу
- •37. Дати характеристику нормативній базі освіти: стандарти, кваліфікаційні характеристики, навчальні та тематичні плани, програми.
- •38. Висвітлити поняття про суб’єкти і об’єкти у процесі виховання.
- •39. Розкрити сутність, завдання та зміст трудового виховання.
- •41. Дати характеристику системі управління освітою в Україні.
- •42. Розкрити сутність, завдання та зміст морального виховання.
- •43. Дати характеристику змісту освіти та його залежність від соціально-економічного рівня розвитку суспільства.
- •44. Розкрити сутність поняття «виховання», мета і завдання сучасного виховання.
- •45. Висвітлити сутність трудового виховання і трудового навчання, їх взаємозв’язок.
- •46. Охарактеризувати проблемно-пошукові методи навчання й організаційні умови їх застосування.
- •47. Визначити с підхід у вихованні, його сутність та зміст.
- •48. Розкрити сутність колективу, його функції.
- •73. Описати класно-урочну форму організації навчального процесу.
- •74. Розкрити зміст теорії і методики самовиховання.
- •76. Розкрити зміст діагностики результатів навчання: контроль та оцінювання знань, умінь і навичок учнів.
- •78. Дати характеристику методу заохочення, його функції й правила використання.
- •79. Визначити й описати функції та форми контролю та оцінювання знань учнів.
- •82. Охарактеризувати закономірності та рушійні сили процесу виховання.
- •83. Визначити етапи та рівні розвитку дитячого колективу.
- •84) Розкрити сутність принципу свідомості та активності навчання.
42. Розкрити сутність, завдання та зміст морального виховання.
Моральне виховання - виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності. Два інститути грають першочергову роль в процесі морального виховання. Перший - це сім'я, де дитина закладає основи характеру своєї особистості. Моральні стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов'язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей.
Другий - це школа та позашкільні навчально-виховні заклади. Позашкільні навчально-виховні заклади -- це широкодоступні заклади освіти, які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особистості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.
Основною метою морального виховання, є прагнення передати знання та культурні традиції, навчити молодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину.
В процесі морального виховання важливими є розуміння наступних категорій.
Етика -- наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві. Етика є методологічною засадою морального виховання.
Основні принципи такі:
§ обов'язковий зв'язок виховання з життям. Суть принципу полягає в тому, що виховна діяльність має орієнтувати особистість на необхідність жити у суспільстві;
§ єдність свідомості та поведінки у вихованні.
§ виховання в праці. прагнення дитини до активної діяльності;
§ виховання особистості в колективі
§ індивідуальний підхід до учнів у вихованні.
§ єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості.
43. Дати характеристику змісту освіти та його залежність від соціально-економічного рівня розвитку суспільства.
Зміст освіти — система наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості.
Реорганізація змісту освіти у руслі сучасних освітніх реформ:
1. Українознавча спрямованість. Передбачає забезпечення вивчення української мови, літератури, історії та географії України тощо, використання українознавчого аспекту в інших навчальних дисциплінах;
2. Осучасненість змісту освіти. Така особливість змісту освіти сприятиме адаптації молоді в самостійному житті, цілеспрямованому використанню її потенціалу як для самореалізації в професійному й особистому плані, так і в інтересах суспільства, держави;
3. Спрямованість на самостійне отримання, аналіз та застосування інформації. Це знизить питому вагу готової інформації, змінить співвідношення між структурними елементами змісту освіти на користь засвоєння учнями способів пізнання, набуття особистого досвіду творчої діяльності;
4. Підвищена увага до вивчення математики. Забезпечується як екстенсивним шляхом (збільшення навчального часу для вивчення дисципліни), так і інтенсивним (структурна перебудова програм курсу з використанням нових наукових досягнень, гнучкість, відкритість, варіативність програм);
5. Поглиблене вивчення іноземних мов. Вивчення іноземної мови вважається засобом підвищення конкурентоздатності особистості на ринку праці, засобом активізації міжкультурного спілкування та співробітництва;
6. Підвищення уваги до екологічної освіти. Передбачає формування в учнів навичок осмислення фактів та наукових ідей, предметом яких є навколишнє середовище як у локальному, так і в глобальному вимірах, застосування їх у повсякденному житті;
7. Включення у зміст освіти міждисциплінарних предметів і тем. Сприяє формуванню наукового світогляду, мислення, розкриттю ролі людини в пізнанні природи;
8. Поглиблене вивчення економічних та технічних дисциплін, інформаційних технологій. Передбачає залучення до освітнього процесу знань з галузі інформатики, використання комп'ютерно орієнтованих засобів і методів навчання.
Методологічною основою визначення змісту освіти є загальнолюдські, духовні і національні цінності, сконцентрованість на актуальних і перспективних інтересах дитини. Головне в змісті освіти — фундаменталізація, науковість і системність знань, їх цінність для соціального становлення людини, гуманізація і демократизація шкільної освіти, ідеї полікультурності, взаємоповаги між націями і народами, світський характер школи. Важливими є доступність, науковість, наступність і перспективність змісту освіти, практичне значення, потенційні можливості його для загальнокультурного, наукового, технологічного розвитку особистості, а також індивідуалізація, диференціація навчання.