12.3 Особливості регулювання участі україни у міжнародному виробничому кооперуванні

Україна уклала ряд міжнародних угод (як міжурядового, так і міжвідомчого характеру), положення яких стосуються виробничого кооперування.

Уряди держав-учасниць СНД, прагнучи забезпечити сприятливі умови для державної підтримки і взаємовигідного розвитку виробничого кооперування і прямих зв’язків між підприємствами та галузями в межах СНД, уклали 23 грудня 1993 р. «Угоду про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав» (Ашхабадська угода).

Ашхабадська угода ратифікована у вересні 1995 р.

В Ашхабадській угоді окреслено:

- предмет коопераційних угод підприємств держав – учасниць СНД:

1. «Під поставками товарів за кооперацією маються на увазі поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, технологічно взаємопов'язаних і необхідних для спільного виготовлення кінцевої продукції».

2. «Під наданням послуг маються на увазі проектні, ремонтні роботи, технічне обслуговування та технологічні операції. Під поставками в межах митних режимів переробки товарів маються на увазі поставки товарів відповідно до умов, установлених митним законодавством країн-учасниць Ашхабадської угоди, якщо в ній не зазначено інше» (ст. 3).

- інструменти спільного регулювання розвитку виробничого кооперування підприємств і галузей держав – учасниць СНД:

1. «Сторони будуть вживати дійових заходів до забезпечення державної підтримки здійснення і розвитку кооперації між підприємствами всіх форм власності, галузевими та міжгалузевими комплексами на основі їх прямих виробничих зв’язків, а також у межах фінансово-промислових груп і транснаціональних виробничих об’єднань, спільних підприємств» (ст. 1).

2. «Сторони будуть проводити погоджену політику у сфері розвитку міжнародної спеціалізації та кооперації виробництв, умов їх здійснення, визначення приорітетів у галузях промисловості, сприяння розробленню і реалізації спільних проектів і програм, проведення багатосторонньої координації виробництва» (ст. 2).

3. «Держави-учасниці СНД зобов’язані укласти двосторонні міжурядові угоди про виробничу кооперацію. Договірні сторони зобов’язуються укладати галузеві та міжвідомчі угоди про виробничу кооперацію. Сторони визнають, що основною ланкою виробничої кооперації і прямих зв’язків є договори (контракти), які укладаються господарюючими суб’єктами на основі відповідних міжурядових, галузевих і міжвідомчих угод і до створення митного союзу є підставою для митних органів під час пропуску товарів, що поставляються по кооперації, через кордон» (ст. 4).

4. «Сторони зобов’язуються не застосовувати ввізного та вивізного мита, податків, акцизів і кількісних обмежень щодо товарів, які поставляються по кооперації, в межах митних режимів переробки» (ст. 5).

5. «Сторони в необхідних випадках будуть погоджувати умови надання кредитів та інвестицій, що стимулюють розвиток кооперації в наукоємних виробництвах та експортоорієнтованих галузях, а також випуск імпортозамінної продукції» (ст. 9).

6. «Сторони домовилися з метою розвитку інтеграційних процесів у виробничій сфері проводити послідовну роботу з координації та зближення норм національного законодавства щодо господарюючих суб’єктів у частині регулювання коопераційних зв’язків підприємств і галузей» (ст. 11).

7. «Сторони організовують спільне опрацювання таких проблем:

- розробка типових договорів і угод про довготермінову виробничу кооперацію;

- проведення маркетингових, лізингових досліджень, організація виставок і надання рекламних послуг;

- розвиток між державами – учасницями Співдружності та іншими заінтересованими державами сучасних інформаційних комунікацій, що забезпечують сприяння у пошуку партнерів, підготовці, укладанні та виконанні договорів (контрактів);

- здійснення спільних заходів щодо підготовки спеціалістів» (ст. 12)..

Положення Ашхабадської угоди деталізовані Положенням «Про порядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав-учасниць СНД» (Постанова Кабінету Міністрів від 18 травня 1994 р.), що встановлює визначення виробничої кооперації, структуру договірних зв’язків та порядок реалізації кооперованих поставок.

На основі Ашхабадської угоди було розроблено та підписано низку багатосторонніх та двосторонніх угод у межах СНД:

І. Україна уклала багатосторонні угоди з країнами СНД:

- Угода між Урядом України, Урядом Казахстану і Урядом Російської Федерації про виробничу кооперацію, від 20.05.1999 р.

- Угода між Урядом України, Урядом Російської Федерації і Кабінетом Міністрів Республіки Білорусь про співпрацю і кооперацію в галузі створення і виробництва хімічних волокон і технологічного обладнання для їх випуску від 17.10.1994 р.

ІІ. Україна уклала з урядами держав СНД двосторонні угоди про виробничу кооперацію, що є діючими дотеперішнього часу, а саме з Туркменістаном (від 05.11.1994 р.), Казахстаном (від 31.08.1994 р.), Узбекистаном (від 06.09.1994 р.), Азербайджаном (від 15.11.1996 р., 14.02.2002 р.), Киргизькою Республікою (від 19.06.1996 р.), Білоруссю (від 18.03.1996 р.; від 29.05.2002 р.), Вірменією (від 22.07.1997 р.), Російською Федерацією (від 24.04.1998 р.).

Основні положення Ашхабадської угоди щорічно деталізуються Протоколом про механізм реалізації Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць СНД (далі – Протокол), де передбачається здійснення постачання певних товарів у рамках виробничої кооперації на рік.

До пріоритетних галузей кооперації, визначених у ряді двосторонніх угод між країнами-учасницями СНД, що укладені за Ашхабадською угодою, належать: паливно-енергетичний комплекс; металургійна, хімічна, нафтохімічна та деревообробна промисловість; машинобудівна та оборонна промисловість; легка промисловість; транспорт; медична та фармакологічна промисловість; сільське господарство та харчова промисловість.

ІІІ. Україна уклала з урядами держав СНД наступні угоди про виробничу кооперацію в окремих галузях, наприклад:

- Угода про товарообіг та виробничу кооперацію в галузі машинобудування на взаємопогодженій основі. Багатостороння угода країн СНД от 09.12.1994 р.;

• з Російською Федерацією про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі (від 18.11.1993 р.); в енергетиці (від 13 грудня 1995 р.; від 09.08.1997 р.;

• З Республікою Білорусь про виробничу кооперацію підприємств оборонних галузей промисловості (від 25.06.2001 р.);

• з Азербайджанською Республікою про виробничу кооперацію підприємств оборонних галузей промисловості (від 03.06.2004 р.).

Особливо активного і неоднозначного розвитку набуло виробниче кооперування України з Російською Федерацією.

У 2004 р. у взаємопоставках продукції взяли участь більше 300 господарюючих суб'єктів з Російської Федерації й України. Номенклатура продукції нараховувала близько 60 найменувань. Значна частка поставок товарів у рамках кооперації йшла підприємствам ВПК, машинобудування і літакобудування.

Індикатором стагнації 2004-2005 р. стало зниження обсягу російсько-українських коопераційних угод - більш ніж в 6 разів (з 2 млрд. дол. до 330 млн. дол.). До кінця 2005 р. кількість українсько-російських проектів по ВПК-кооперуванню зменшилося на 8-10%.

27.05.2006 р. Російська Федерація Постановою №315 скасувала в однобічному порядку податкові пільги з виробничої кооперації з Україною. Російська Федерація відмовилася від участі в створенні Ан-70 та в інших кооперативних проектах.

На базі галузевих угод з кооперації приймаються галузеві програми з співпраці, наприклад, у 2008 р. на Третьому засіданні Комітету з питань економічної співпраці Україно-Російської міждержавної комісії затверджена спільна Програма заходів з українсько-російської співпраці в галузі машинобудування.

Продовжується участь України в eнeргeтичній та газовій програмах Російської Федерації. Одним із напрямів виконання Eнeргeтичної стратeгії України на пeріод до 2030 р., що затвeрджeна постановою Кабінeту Міністрів України від 15 бeрeзня 2006 р. № 145-р. є розвиток eкспорту eнeргeтичного устаткування, в т.ч. шляхом його комплeктної поставки на зовнішні ринки.

Готовність України і Російської Федерації до виробничого кооперування в рамках двосторонніх угод щорічно з 1998 р. по 2010 р. підтверджується протоколами.

23.08.2009 р. Міністерствами оборони Російської Федерації й України підписано Протокол про внесення змін в Угоду між урядом Російської Федерації і урядом України про подальше співробітництво в забезпеченні створення, спільного серійного виробництва й поставок в експлуатацію оперативно-тактичного військово-транспортного літака Ан-70 і транспортного літака Ан-70Т с двигунами Д-27.

В березні 2010 р. необхідність розвитку та реорганізації виробничого кооперування України з Російською Федерацією знайшла відбиття в Протоколі 6-го засідання комітету з питань економічного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії, а також відзначалася під час зустрічі президентів України й Росії в травні 2010 р.

Протокол між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про поставки товарів за виробничою кооперацією в 2010 р. (від 15.04.2010 р.):

1. Міністерство промислової політики України та Міністерство промисловості та торгівлі Російської Федерації визначають спільно від імені Сторін номенклатуру товарів, що постачаються за виробничою кооперацією суб'єктами господарювання України та Російської Федерації в 2010 р., обсяги їх поставок, а також перелік цих суб'єктів господарювання.

2. В номенклатуру товарів не включаються товари кінцевого споживання, підакцизні товари, а також товари, ввезення яких обмежено введенням захисних заходів, або попит на які повністю забезпечується за рахунок власного виробництва.

У 2010 р. обсяги й номенклатуру взаємопостачаємих коопераційних виробів, які визначено Мінпромполітики України й Мінпромторгом Росії, охоплюють 160 українських і 350 російських підприємств.

Виробниче кооперування України та Росії здійснюється по лінії поставок продукції й надання послуг: організація серійного виробництва літаків Ан-124-100, Ан-148, Ан-70, Ту-334; поставка ЗІП для відновлення й модернізації гірничодобувної техніки; створення двигуна Д-436Т1; спільне виробництво зерно- і кормоуборочної техніки; реконструкція Миколаївського глиноземного заводу; металургійних підприємств; виробництво вертолітних двигунів.

ТПП України створило спеціальний підрозділ - Комітет з розвитку виробничої кооперації з Росією й іншими країнами СНД та департамент зовнішньоекономічних зв'язків. До функцій Комітету належить проведення роботи із зацікавленими українськими підприємствами і російськими партнерами в наступних напрямах:

- проведення «інвентаризації» стану коопераційних зв'язків українських підприємств базових галузей промисловості, визначення суб'єктів господарювання, які зацікавлені в співробітництві з російськими партнерами;

- встановлення оперативних зв'язків з регіональними підрозділами Російської ТПП на базі наявного в ТПП України інформаційного ресурсу;

- впровадження в практику взаємодії підприємств за високоефективними сучасними формами кооперації, як створення СП, консорціумів і здійснення спільних проектів на основі спільних виробничих і фінансових ресурсів, з об'єднанням власності, що широко поширено у західноєвропейських країнах.

- навчання спеціалістів підприємств прийнятим у міжнародній діловій практиці сучасним формам і методам ведення бізнесу, специфіці організації й розвитку міжнародної виробничої й науково-технічної кооперації.

Для розвитку субконтрактації як виду міжнародного виробничого кооперування в Україні за російським досвідом організовано регіональні Центри субконтрактації, наприклад, в Донецькій області в 2010 р. створено Центр промислового субконтрактингу та кластерних систем на базі Донецької ТПП.

Центр субконтрактації - інфраструктурна організація, що сприяє розвитку підприємництва в промисловості, забезпечує розвиток коопераційних зв'язків промислових підприємств і надання інформації із приводу потреб, техніки, технологій між покупцями й постачальниками, обмін якої лежить в основі формування стійких зв'язків між учасниками, в т.ч. зарубіжними.

Центри субконтрактації надають методичну, інформаційну й організаційну підтримку малим і середнім виробничим підприємствам і консультують щодо питань організації коопераційних зв'язків.

12