Криміналістичне дослідження письма

1. Криміналістичне дослідження письма: поняття, загальна характеристика. Письмова мова та її ознак

2. Характеристика ознак письмової мови

3. Індивідуальна каліграфія та її криміналістичне дослідження

4. Виконавець рукописного документу та його встановлення

Криміналістичне дослідження письма – це окремий елемент криміналістичної техніки, предметом вивчення якого є встановлення закономірностей письма та питання ідентифікації людини за її індивідуальною каліграфією.

Письмо – спосіб фіксації та збереження думки людини за допомогою спеціально встановлених графічних знаків.

Індивідуальна каліграфія – («індивід» з лат. – неподільне; «каліграфія» з грецьк. – краснопис, гарне писання) – це стиль написання, що виражений у формі рухів людини, що матеріалізуються в рукопису і залежать від набутих особою навичок (письмово-рухових), бо саме з їх допомогою виконуються умовні графічні знаки.

Загальні ознаки письмової мови (3 групи):

1. група – стилістичні звички особи

2. група – лексичні звички особи

3. група – граматичні навички особи

Стилістичні звички – характеризуються тими ознаками (способами), які дозволяють «викласти» письмову мову при написанні тексту.

В свою чергу стиль письмової мови спеціалісти класифікують на:

• офіційно-діловий

• науковий

• виробничо-технічний

• публіцистичний

• літературно-художній

• побутовий

Офіційно діловий стиль письмової мови використовується в роботі представників ОДВ, зокрема при написанні ними різноманітних ділових документів. Наприклад, голова облради звертається з листом до голів райрад і міськрад, що дислокуються на території області, у якому орієнтує керівників даних органів, щоб вони належно підготувалися до святкування Дня Перемоги.

Науковий стиль письмової мови – в кожній науці своя термінологія.

Виробничо-технічний стиль письмової мови – залежить від галузі. Для нього є свої терміни, словосполучення. Наприклад, правила техніки безпеки в цехах.

Побутовий стиль письмової мови – визначається в основному ознаками, що формуються від місцевості, бо на ній проживають громадяни. Є свої діалекти на Вінниччині, Полтавщині, Черкащині та ін.

Побудова письмової мови характеризується наступними ознаками:

1. Повнота, послідовність і правильність викладення думки

2. Тип речень, що домінує (переважає)

3. Абзаци є чи немає

4. Скорочення і виправлення

5. Різного роду виокремлення деяких положень тексту (наприклад, іншим шрифтом, підкресленням (суцільним або пунктиром, хвилькою), написання слова з розрядкою

6. Автор використовує в тексті дужки, три крапки, знаки запитання, знаки оклику

2.

- Стилістичні звички – проявляються комплексно при написанні особою тексту (чогось більше, чогось менше), але саме вони дозволяють експерту при проведенні дослідження встановити виконавця документу.

- Лексичні звички – в прямому та переносному розумінні – словниковий запас особи. Словниковий запас автора кожного тексту являє собою ступінь розвитку лексичних звичок.

Лексичні звички спеціалісти поділяють на види:

1. Слова загальнонародної мови

2. Слова, що являють собою різновидні діалекти

3. Слова, що є обмежені у вживанні і використовуються лише окремими групами

До діалектизмів можна віднести ті з них, що вживають на території держави і є притаманними тій чи іншій людській масі.

Крім діалектизмів можливе вживання також професіоналізмів (старком, важняк – слідчий з особливо важливих справ, опер – оперативний уповноважений, ДЛ – доверенное лицо).

Є ще жаргонізми, екзотизми, варваризми, вульгразими.

- Граматичні навички - обов’язковий елемент загальних ознак письмової мови.

Грамотність будь-якої особи, що є автором певного тексту (рукописного) може бути низька, середня і висока.

Грамотність формується завдяки кількості пунктуаційних помилок та орфографічних помилок.

Граматичні навички дозволяють досліднику об’єктивніше пізнати письмову мову автора.

Кожний автор рукописного тексту має індивідуальні навички, у т.ч. лексичні, граматичні та стилістичні.

Конкретизація названих:

1) Лексичні - неправильне вживання слів, словосполучень, повторення одних і тих самих слів, вживання зайвих слів.

2) Граматичні – повторення однорідних орфографічних та пунктуаційних помилок або неправильне вживання дієслів

3) Стилістичні – стиль викладення думки, наголос і характерні напрями побудови письмової мови.

3.

Індивідуальна каліграфія – зафіксована в рукописі, характерна для кожного автора манера написання, що реалізується в індивідуальних руках (системі рухів), за допомогою яких виконуються письмові знаки.

Для того, щоб встановити особу-виконавця рукописного тексту необхідно мати:

1) текст, що вилучений в процесі розслідування злочину (він є предметом пізнання). Його необхідно оглянути, про що скласти протокол.

Способи вилучення текстів:

• якщо документ рукописний вилучає оперативний працівник – він складає протокол огляду

• якщо документ рукописний вилучає слідчий в процесі розслідування – він складає постанову про проведення вилучення і далі на підставі постанови складає протокол вилучення.

Обов’язково в протоколі вказується 1-е і 2-ге речення, з якого документ починається і останні речення, якими документ закінчується! А також те, про що йдеться в документі.

2) Далі цей документ надсилається експерту. Також експерту необхідно надіслати експериментальні зразки індивідуальної каліграфії. Надаємо особі певний текст і просимо переписати – відбираємо експериментальні зв’язки індивідуальної каліграфії, складаємо протокол і залучаємо понятих. Потрібні ще й вільні зразки надати експерту, наприклад конспект студента. Виносимо постанову про відібрання вільних зв’язків.

Індивідуальна каліграфія має загальні ознаки:

• розташування тексту в цілому

• розташування окремих фрагментів

• наявність або відсутність полів

• форма лінії письма в рядку

• розташування рухів при виконанні розділових знаків (інтервал між розділовими знаками)

• розмір нового рядка

• розмір інтервалу між рядками

• розмір інтервалу між словами

• розташування лінії письма щодо бланкового рядка

• позиція рядка щодо горизонтального зрізу аркуша

• позиція рядка щодо переносів

Ступінь складності рухів – залежить від володіння письмово-руховим предметом (ручкою). В залежності від цього індивідуальна каліграфія може бути проста, складана і ускладненна.

Зв’язність – здатність автора тексту вибудувати написане так, щоб текст відповідав темі, а в окремих випадках автор має застосовувати переходи, коли текст виконаний не в пунктуаційному вигляді, наприклад при написанні заяви про помилування.

Натиск пишучого інструмента - розподіл зусиль при написанні письмових знаків.

4. Див. вище!

7 грудня 2011р.